Всі в сад!

        Найперше впали в око відкриті ворота кіностудії, на яких із повітряних кульок зліпили слово «Кіносад», — і піший народ, і машини  перетікали із проспекту Перемоги на закриту донедавна територію кіностудії плавно, не пригальмовуючи. Зразу за прохідною відвідувачів зустрічав муніципальний оркестр у мундирах, трохи далі — квартет музикантів, а стежка саду виводила просто до найбільшого, «Щорсівського», павільйону, теж відкритого з такого приводу. В саду тупцювали вершники на конях, по алеях прогулювалися актори студії і студенти унiверситету Карпенка-Карого у виданих костюмерних вбраннях, реквізитні гуси і кури під яблунями запрошували сфотографуватися з «кіногероями», а під павільйоном спокушали «зупинити мить» ретро-«Чайки»  і ретро-«Бьюїки». Антураж, звичайно, ноу-хау не назвеш, оскільки започаткував одягати народ у костюми гетьманів із картини «Богдан Хмельницький» Віктор Приходько, він же й екрани, на яких довженківська класика крутиться, в щорсівському павільйоні запровадив. Додатком до старого сценарію була хіба прикрашена сцена, на якій виступали студенти мистецьких вузів — «кулька» імені Поплавського, естрадно-циркового коледжу. Втім вільний доступ на кіностудію щорсівським павільйоном і обмежувався, бо далі — на алейці, що веде до пам'ятника Довженку,  де традиційно проходять усі студійні урочистості, стояв кордон із охоронців — на святкову «лінійку» пропускали тільки за документами.

      Керівники українського кіна нарешті біля пам'ятника класика і  на тлі традиційних кошиків з яблуками  виглядали умиротвореними і повеселілими: не буде Приходька — буде  й кіно. Промови, пафос, святковий настрій. Щороку в День кіно вручається державна премія в галузі кінематографа імені Олександра Довженка. Цього року новообраний лауреат Юрій Іллєнко почестей не отримав — Президент Віктор Ющенко заклопотався і наказ про премію не підписав, а яка державна нагорода може обійтися без підпису Президента? Розмір довженківської премії-2005 також має визначити Президент. Із самою премією теж багато питань — цього року обновився склад комітету, його очолив голова НСКУ Борис Савченко, четверо із членів комітету не з'явилися на засідання, а проголосували конвертами, із п'ятьох претендентів — Роман Ширман («Небезпечно вільна людина»), Іван Миколайчук, Микола Вінграновський, Роллан Сергієнко, Юрій Іллєнко — двоє небіжчиків, а в положенні премії написано, що вона присуджується тільки живим, і не за сукупністю заслуг, а за конкретну роботу. Серед кіношників  шепочуться про те, що знову премію присудили під килимом, із порушенням процедур і непрозоро.

      День кіно був чудовою нагодою поспілкуватися із представниками Міністерства культури, за що вони борються тепер, коли Віктор Приходько добровільно пішов із кіностудії, а генератор  ідеї про створення концерну «Довженко-фільм» Микола Томенко у відставці? Виявляється, генеральна лінія незмінна — таки борються за створення концерну-бренду, і впевнена присутність директора майбутнього об'єднання Тараса Брикайла це підтверджувала. На запитання журналістів «УМ» відповідав перший заступник міністра культури Владислав Корнієнко. «Концерн «Довженко-фільм» створюється не за бюджетні кошти, це є господарське об'єднання «Корпорація Концерн «Довженко-фільм», поки що є тільки наказ, зараз розробляється положення, і я знаю, що сьогодні йде  серйозна співпраця юристів із представниками Спілки  кінематографістів, будуть вноситися часткові зміни, але наявність цієї господарської структури, без сумніву, потрібна,  — сказав пан Корнієнко. — Сьогодні міністерство і державна політика в галузі кінематографії  потребує структури, яка повинна здійснювати господарське, корпоративне єднання функцій. На жаль, Мінкульт перебільшує свої функції, наші функції — це провадження державної політики в цій галузі, створення умов, розроблення нормативно-правової бази тощо. Ми в більшості своїй займаємося господарськими, фінансовими, технiчними справами. Принцип концерну такий, що всі кіностудії залишаються юридичними особами, вони не ліквідуються, а продовжують свою діяльність, а нова структура  повинна опікуватися кіностудіями державної форми власності, шукати інвестиції тощо.  Майно і території не будуть переходити до власності концерну.

      — Чи не вмре ідея із відставкою уряду і  її ініціатора Миколи Томенка?

      — Це спільна ідея,  яка має дуже цікаве і корисне завдання для розвитку кіноіндустрії на базі державного сектора. Сьогодні будь-яка реформа може й критично сприйматися, але в нас є оптимізм, ми залучили серйозні юридичні сили, працюємо з юридичним департаментом Кабміну.

      — Доцільність такої структури так ніхто і не обгрунтував.

      — Державні службовці не повинні знімати кіно, співати й танцювати, ми повинні забезпечити кадровий потенціал і створити умови для роботи. Я веду не тільки кінематограф, а й питання і апарату міністерства, управління справами, технічну, інвестиційну політику, фінансово-економічний блок — управління бухгалтерією і бухгалтерським обліком, в проекті я ще буду опікуватися питаннями культурної спадщини. Високий і хороший менеджмент буде залежати від структур, які здійснюватимуть ці функції влади, от i вся вiдповiдь на питання про доцiльнiсть.

      — Але директори  студій кажуть, що їм не потрібна структура-посередник.

      — У нас фахові директори кіностудій, але є старі підходи, коли кіностудії за ці 14 років практично збанкрутіли, фінансовий баланс у них  мінусовий, вони збиткові. І коли в положенні написано, що основною діяльністю кіностудій є створення фільмів, розвиток кінематографа, а вони живуть за рахунок оренд майна, то як це? Подивіться, в якому стані кіностудії —  це не тому,  що директори погані, а тому що умови їхнього існування звелися до залежності тільки від одного джерела — державного бюджету, а решта виживають тільки за рахунок господарської діяльності. Звичайно, жоден із директорів кіностудій сьогодні не захоче передавати свої господарські функції, щоб їх хтось централізував і спрямовував за іншими напрямками. Я розумію директорів кіностудій.

      — Які фільми запустили цього року?

      — Станом на сьогодні знято 14 фільмів. Процес зйомок фільмів не збігається із періодами державного фінансування. Бюджет був прийнятий наприкінці березня — на початку квітня, фінансування за новим бюджетом на кінематограф розпочалося з липня. Сьогодні 85 проектів у роботі (звичайно, це не тільки ігрові картини), на рік було заплановано 112 картин, пріоритети — до 20 картин — дебютне кіно. Ми переходимо на нову структуру фінансування кіновиробництва — залучення інвестиційних коштів, ми здійснюємо спробу фінансування — 60—75 бюджетних і 25—20% позабюджетних. Єдині картини, які ми беремо на стовідсоткове державне фінансування, — це ігрове дитяче кіно, анімаційні фільми, хронікально-документальне кіно, науково-популярне.

      Пан Корнієнко детально відповідав на питання, які назріли за час відсутності будь-яких прес-конференцій, брифінгів у Мінкульті, аж співробітниця прес-служби Міністерства не витримала: «Та розженіть ви отих журналістів, — звернулася вона до когось із чоловіків, — це ж неможливо». Але «розігнати» кільце журналюг навколо заступника міністра зміг тільки водій вантажівки, якому  натовп заважав проїхати по алейці. Тоді журналісти переключилися на новоспеченого в.о. генерального директора кіностудії, бізнесмена Ігоря Ставчанського, який, засунувши руки в кишені костюма  і ставши в оборонну стійку, відповідав на запитання. Навіть жучок-сонечко,  який повзав на комірі його сорочки на потилиці,  не змусив поворухнути жоден м'яз на його обличчі.

      — Насамперед я буду створювати команду спеціалістів, — звітував пан Ставчанський. — Людей, які працювали на кіностудії, я звільняти не збираюся.  Я схиляю коліна перед їх патріотизмом, бо  при тій зарплаті, яку вони отримують — це унікально, це підтверджує, що вони дійсно люблять свою  роботу, люблять кінематограф. Якщо вони вижили в погані часи, то в хороші часи чому з ними прощатися? Треба набирати команду професійних менеджерів, які створюватимуть програму, схему роботи так, щоб кіностудія реально працювала.  Поки я держу студію  так, щоб не було гірше — ми виплачуємо зарплату, відновлюємо інфраструктуру.

      — Які фільми ви будете знімати і які подобаються особисто вам?

      — Ті, які мені подобаються — я дивлюся в кінотеатрах, а те, що цікаве державі, ми складемо план і будемо знімати. Я вважаю, що повинні бути казки, національно-патріотичні фільми, історичні картини, має бути детектив, тобто певний жанр, який сьогодні запитаний. А вторинне — це всі комерційні замовлення, які до нас приходять — ласкаво просимо, ми надамо всі умови.

      Мене ще не представляли колективу як виконуючого обов'язки, але  люди мене знають, тому що я працював уже 4 місяці заступником директора. Я бізнесмен,  до цього я організовував різні заходи — меблеве виробництво, консалтингові компанії, тепер переді мною поставлене завдання — реорганізувати структуру тут.

      Я вважаю, що бізнес — універсальний, треба тільки зрозуміти психологію структури, далі  треба створити систему. Для того, щоб запропонувати свої послуги,  ми повинні мати реальну технічну базу і людську, і будемо ми випускати пончики, виробляти фільми,  збирати меблі чи побутову техніку — це вже нюанси, це вже справа спеціалістів, персоналу, він у нас є. Тут є дійсно великі люди, які працюють і беруть на себе відповідальність за фільми, а ми повинні дати їм можливість знімати, щоб вони не стояли в стороні і не знали, чому.

      — Скільки вам треба часу, щоб реалізувати свої плани і вийти на якийсь результат?

      — П'ятирічка — це непоганий винахід радянського періоду, я думаю, що через п'ять років тут має бути все ідеально. Будемо ми чи буде хтось інший, прогрес буде,  тому що сьогодні держава вже повернулася обличчям до кінематографу, а ми можемо тільки прискорити, покращити. Давайте почнемо зі свята, ми влаштували День примирення, була тут велика конфронтація між режисерами, операторами і директорами, я хочу, щоб спочатку всі помирилися, тому що спільно ми побудуємо все швидше.

      Коментувати слова нового керівника кіностудії спеціально не буду, хто знайде 10 розбіжностей між його словами і словами Віктора Приходька, — подзвоніть.

      На кіностудії, крім людей із вулиці, було багато кінематографістів  — Ада Роговцева, Роман Балаян, Борис Савченко, Світлана Князєва, Марічка Миколайчик та інші. Народний артист України Лесь Сердюк, який, за його словами, востаннє був на кіностудії на похоронах Борислава Брондукова і Наталі Наум був настроєний песимістично. «Розумієте, колись тут було життя, було цікаво, кіностудія була, як магніт. Нові люди повинні принести на студію щось своє, поповнити цю ауру, інакше буде мертвеччина».

      А ви кажете пончики...