Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Одна з фоторобiт Наталi Мельнiкової.
Незвичайний фестиваль відбувся у ці вихідні у старовинному Збаразькому замку, що на Тернопільщині. Ще задовго до його початку, по обіді, сюди почали з'їжджатися дивні молоді люди в екстравагантному чорному вбранні, з чудернацьки розмальованими обличчями і навіть тілами. Представники оригінальної молодіжної субкультури, яку некомпетентні люди вважають мало не «від нечистого», хоч самі готи позиціонують себе як істинні християни, а свій наскрізь похмурий імідж пояснюють лише «надто серйозним ставленням до життя», завидна просто «тусувалися» на території колишньої фортеці-палацу. Але як тільки почало смеркати, над її стінами (відповідний «спецефект» створив дим від численних вогнищ, що в них масово спалювалося на навколишніх полях і городах бадилля зібраної картоплі та крикливі зграї наляканих ним ворон) зазвучала специфічна «сумна» музика. Так розпочався другий фестиваль готичної культури «Некрополіс. Чорна ліра», організаторами якого виступили члени тернопільського готичного клубу «Гамадіон». Гурти «Замкова тінь», «Полинове поле», AudiSile, Zsuf та інші потім до світанку з душею демонстрували готичну музику у її найширшому діапазоні, від класики — до «металу». Однак переможців тут не визначали і нагород не вручали. Як висловився патріарх (своєрідна головна виборна посада) «Гамадіону», літератор і ведучий молодіжної програми місцевого телеканалу Роман Нагуляк, передусім готи своїм фестивалем «хотіли ще раз довести, що цікава альтернатива різним попсовим дійствам існує, розвивається і має перспективи».
Свою культуру українські готи почали демонструвати ще років десять тому на напівзакритих вечірках, відтак вони розрослися у карнавальні видовища на кшталт київських «Дітей ночі». Цікавий і навіть міжнародний за рівнем фестиваль відбувся позаторік у відомому Олеському замку на Львівщині («чорні» люди вважають, що у старовинних замках просто ідеальна для цього атмосфера). Цього ж разу до Збаража з'їхалося понад півтисячі молодих прихильників «надто серйозного ставлення до життя» більш як з половини регіонів України і столиці. Окрім виступів музичних гуртів та готік-паті, які безперечно були апогеєм дійства, його учасники традиційно віддали шану кіно та літературі. Щодо першого, то на фестивалі демонструвалися старі фільми на кшталт «Дракули», що вийшов на екрани ще у 1937-му, і який побачити сьогодні практично ніде. А щодо другого, то у програму «Чорної ліри» входила презентація українського інтелектуального журналу «Ї» в розрізі висвітлення тем «Молодіжні субкультури» та «Страх». Викликала зацікавлення публіки також виставка робіт молодої тернопільської фотохудожниці, економіста за освітою і готеси за світоглядом Наталі Мельнікової, на чиїх світлинах — незвичайні обличчя, цвинтарі, древні замки...
Опівночі учасники незвичайного фестивалю мали можливість на шару посмакувати своїм культовим напоєм — підпаленим абсентом, відтак обговорили ідею проведення навесні найбільшого за всю історію українських готів фестивалю цієї оригінальної культури. Де саме він проводитиметься, поки що не розголошують.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>