...Плюс папуга, який каже «Слава Україні!»

      У суботу вранці державному секретарю Олегу Рибачуку зателефонував Віктор Ющенко і запитав: «Що робиш? Печеш, смажиш?» — Начальник президентської канцелярії відповів: «Ні. Якщо те, що їх буде три автобуси, — правда, то вони навіть в одну кімнату не помістяться». Президент щиро розсміявся...

      Нас, журналістів, на заміський будинок Рибачука, що в селі Плюти, за 45 кілометрів від Києва, справді приїхало три автобуси

      Напередодні Олег Борисович заявив, що одним із пріоритетних напрямків його роботи стане публічність. Як видно, держсекретар одразу взявся виконувати обіцянку. Про поїздку відразу ж було повідомлено кількадесят ЗМІ. «Я не уявляю, як міг запросити вибраних із вас, — пояснив свою гостинність держсекретар. — За яким критерієм це можна було зробити? Я намагався вияснити критерій, але я його не почув. Тому так: сценарію нема, в одній руці нема блакитної стрічки, в іншій — помаранчевої, «заготовок» нема. Але ви можете тут усе побачити».

«Устромиш якусь паличку в землю, а весною вона сходить»

      47-річний господар зустрічає нас у неформальному одязі: червона футболка, закочені джинси, стильні кросівки. Але про дачу ми говоримо небагато. Країна переживає найбільші зміни, відколи відбулася Помаранчева революція, сам Рибачук попрацював на посаді якихось два дні, та ще й напередодні поїздки в Плюти, у п'ятницю Юлія Тимошенко на «Інтері» виступала. Не дивно, що Олег Борисович говорить із журналістами про політику. «Я розумію, що вас це (побут. — Авт.) цікавить мало. Політика... Ну, давайте». У цей час головними екскурсоводами стають члени сім'ї Рибачука: дружина Інна та діти — 24-річна Аня і 12-річний Станіслав.

      Заміські маєтки Рибачука — скромні. Дорогою нам зустрічалися значно «крутіші» вілли, а то й цілі палаци. Господарство ж держсекретаря займає тридцять соток. На них — порівняно невеликий, але дуже акуратний будинок, пара-трійка «технічних» будов. На подвір'ї росте кілька дерев, зате воно щедро всипане кущами, клумбами та квітами. Найбільше — чорнобривців і калини. Поруч — маленький город. На ньому вже достигли помідори, росте петрушка, цибуля, майже третину ділянки займають кущі полуниці. «Скоро підростуть буряки», — вихваляється дружина держсекретаря Інна. Рослинність навколо — це робота її рук. «Це роблю я, — каже вона. — Щоправда, мене консультує жіночка, бо я ж дитя асфальту (або, як жартує Олег Борисович, «дитя териконів» — бо народилася на Донбасі). Мені дуже подобається ця робота. Устромиш якусь паличку в землю, а весною вона сходить, і ти тішишся — прийнялося. Он кущі біля паркану — це барбарис уже прижився».

      Подвір'ям вужаться кілька стежок. Одна з них викладена зі шматків дерева. Інша, час від часу чергуючись із дерев'яними сходами, веде до невеличкої річки. Сюди, до водойми, виходить тераса будинку Рибачука.

Перші слова, які папуга сказав після приїзду з Греції, — «Слава Україні!»

      Сам будинок має два поверхи. Безумовна окраса першого поверху — вітальня. Це місце сімейного відпочинку сім'ї Рибачуків. «Тут ми збираємося, спілкуємося, дивимося телевізор», — розповідає пані Інна, показуючи на диван та кілька м'яких крісел у центрі кімнати. Вітальня побудова в стилі «студіо», тобто разом із вмонтованою кухнею. В очі одразу впадає холодильник, на двері якого хтось із Рибачуків-дотепників наклеїв наліпку з написом «Не бійся!». З протилежного боку — телевізор із велетенським екраном і камін. Навколо — сувеніри, картини, багато фотографій, здебільшого — сім'ї Рибачуків або Олега Борисовича з Ющенком.

      На другому поверсі, під самим дахом, свої кімнати мають діти Рибачука — Аня й Станіслав. «Тато називає мою кімнату стадіоном, — розповідає 12-річний Стас, — бо вона найбільша. Мені дуже подобається, що тут є багато простору, є де пострибати. Сам я люблю активний відпочинок. Особливо — з сім'єю. Шкода, що тато зайнятий. Приїздить додому зазвичай о десятій вечора. Але я вже звик, що в нього кожного року щось нове. Зазвичай він вільний у неділю. Тому це такий собі день сім'ї. Ми всі разом кудись їздимо, полюбляємо подивитись кіно».

      Стас розповідає, що в його кімнаті багато що зроблено за принципом фен-шую — східної філософії про облаштування помешкання. «Навіть іграшки-черепахи, моделі кораблів, все це за фен-шуєм є символічним, — каже Станіслав. — Це в нас мама, архітектор зі стажем, сама розробляла план будинку. Ніхто не сперечається, що тато — глава сім'ї. Але господарством займається мама: змінити шпалери, зробити ремонт, — це вона».

      У кімнаті Ані Рибачук — багато фотографій. Здебільшого — сімейні або з панорамами грецьких Салонік. Воно й недивно: Ганна закінчила тамтешній університет і каже, що Греція є для неї ледве не другою батьківщиною. Станіслав, до речі, теж зібрався здобувати вищу освіту в Греції.

      Із вітальні є вихід на терасу. Вона розташована з протилежного від дороги боку. Кажуть, тут Олег Борисович полюбляє читати книги. Але справжній господар тераси — балакучий папуга Пако. Його Рибачуки купили в Греції. «Коли ми його купували, — розповідає Інна Рибачук, — у нього були такі сумні очі, і нам здалося, що коли не ми, то його ніхто не купить. Коли папугу привезли в Україну, він зовсім нічого не говорив. Напевне, призвичаювався до нової атмосфери, нової мови. А через два місяці видав — «Слава Україні!». Але, коли на дачу Рибачука приїхали журналісти, папуга мовчав. Злякався, напевне. Хоча таланти в нього неабиякі. Стас, наприклад, розповів, що Пако вміє імітувати голоси і навіть запам'ятовує мелодії. До речі, окрім папуги, в обійсті Рибачуків живе цілий звіринець — четверо собак і двоє котів.

      Із тераси — чудовий вигляд на річку. Пейзаж прикрашають клумби, квіти й кущі з подвір'я. У цій річці полюбляє купатися держсекретар. «Пливеш, буває, а за тобою чотири собаки пливуть», — замріяно розповідає Олег Рибачук. Зараз він таке навряд чи зміг би собі дозволити: нова відповідальна робота, купа клопотів.

За містом Рибачука поселив... Ющенко

      Інна Рибачук (яка, до речі, може не тільки вправно спланувати помешкання, але й чудово грає на фортепіано) каже, що в будинку є речі, які їй хотілося б змінити. «Вийшло трішки не так, як було на папері, — зізнається дружина держсекретаря. — Тут дещо ламані форми. Якби ми будували його заново — я багато б чого зробила по-іншому». До того ж, спершу цей будинок планувався як дача для відпочинку, а не місце для проживання. «Ми не планували тут жити, — розповідає пані Інна. — Але коли ми повернулися з Греції (між 2001 і 2002 роком Олег Рибачук працював віце-президентом Чорноморського банку торгівлі та розвитку в Салоніках. — Авт.) і приїхали на квартиру в Київ, то склалося таке враження, що коли ми завеземо туди всі речі, то місця не буде. Виїхали сюди, щоб зробити у квартирі ремонт. Думали, це тимчасово, але зупинилися тут».

      У цьому будинку Рибачуки живуть порівняно недовго — три роки. Хоча побудували його ще в 2001-му. «Коли уряд Ющенка пішов у відставку?» — запитав Рибачук, намагаючись пригадати дату. «26 квітня», — відповідаємо. «Точно, це ж була річниця Чорнобильської трагедії. Десь за місяць до того я вже почав сюди вселятись». Правда ж цікаво, що Олег Борисович згадує деякі моменти зі свого життя, проектуючи їх на дружбу з Ющенком? Воно й не дивно: Рибачук — давній соратник Віктора Андрійовича, ще з нацбанківських часів. Одразу після відставки уряду Ющенка, в якому О.Р. очолював службу Прем'єр-міністра, він поїхав у Грецію на роботу банкіром. Нинішній держсек уклав там кількарічний контракт, але вже у 2002-му повернувся, щоб взяти участь у виборчій кампанії блоку «Наша Україна».

      До речі, побудувати дачу Рибачуку теж порадив Ющенко. «Після того, як він побудувався у Безрадичах, він мені чотири роки розказував, як чудово мати заміський будинок. Тоді я почав шукати ділянку». «Часом не у Безрадичах?» — пожартували журналісти. Олег Борисович сказав, що ні, бо якби він жив біля Ющенка, свого шефа по НБУ, то люди могли би щось не те подумати. «Але мені й тут цікаво, — сказав державний секретар. — Є річка, ліс, куди ми ходимо збирати гриби, а найважливіше — ще нема «крутеликів». Вони потрохи «наростають», але їх небагато. Ви з якого боку заїхали? Значить, самі бачили. Але це дійсно село, мені тут дуже цікаво».

А ТИМ ЧАСОМ...

I Порошенко туди ж

      Свою дачу журналістам показав і колишній секретар РНБО Петро Порошенко. Вона теж доволі проста. Основний двоповерховий будинок — без особливих «викрутасів». Навколо є великий зелений сад. Він займає половину ділянки. За ним, повідомляє Перший Національний канал, доглядають батьки Марини — дружини екс-керманича РНБО.

      Сам Порошенко буває на дачі рідко, раз на 2-3 тижні. Спілкується з дітьми або просто відсипається. На території — занедбаний тенісний корт, басейн і два двоповерхових будинки. Однак ці маєтки, розповідають журналісти, на відміну від дачі Рибачука — не обжиті. «Випадково забуті, або тонко підкинуті капці — чи не єдина ознака того, що в будинку іноді живуть», — повідомив у випуску новин Перший Національний. Гостей у садибі Петро Олексійович приймає нечасто. Один раз на дачу приїжджав Віктор Ющенко, але це, як розповів Порошенко виданню «Комерсант-Україна», «було ще до його президентства, і я майже нічого не пам'ятаю про той візит».