«Труба» кличе

      Найпомітніша подія для тих, хто цікавиться енергозабезпеченням нашої країни, на минулому тижні стосувалася нафти. А точніше — її транзиту й переробки. У центрі уваги опинився НПЗ«Нафтохімік Прикарпаття», що знаходиться у Надвірній Івано-Франківської області. Цей завод — один із шести на території України, на якому держава має 26-відсотковий пакет акцій. При цьому більшість НПЗ, нагадаємо, перебуває у власності російських компаній. Це й послужило поштовхом для того, щоб кілька років тому народилася глибоко патріотична ідея створити на базі переробних підприємств, де ще зберігається вплив держави, вертикально-інтегровану нафтову компанію — ВІНК. Однак ідея «забуксувала» ще на підступах до її реалізації. Причин для того було чимало. З-поміж іншого, не останню роль у затримці відіграв суто технічний бік справи. Якщо взяти Надвірнянський НПЗ, на який покладалося чимало надій, то він донедавна встановив сумний рекорд — ніде, крім тутешнього заводу, не мирилися з тим, що сировину для дальшої переробки доводиться доставляти в цистернах залізницею. Цей прикрий виняток із правила мав свої негативні наслідки для підприємства і галузі вцілому. Надвірнянські нафтохіміки працювали упівсили, тому що не мали достатньо сировини, та й їхня продукція, зрештою, мала велику собівартість. Так от, новина полягає в тому, що від минулого тижня «Нафтохімік Прикарпаття» втратив цю малоприємну унікальність — його тепер під'єднали до магістрального нафтопроводу «Дружба».

      Подейкують, ця подія потягне за собою колосальні зміни на краще, насамперед для регіону. Збільшаться інвестиції — раз, зросте кількість робочих місць — два, з'явиться солідний доважок до місцевого бюджету — три, розв'язано питання екології — чотири. Голова Івано-Франківської облдержадміністрації Роман Ткач поділився планами з учасниками урочистого мітингу з нагоди пуску першої черги трубопроводу. Зокрема, таким — забезпечити область нафтопродуктами винятково за рахунок НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття». Певно, мрія про місцеві «сауди» розбурхала не тільки «губернаторську» уяву. А проте, пан Ткач має на те підстави хоча б тому, що область останнім часом динамічно розвивається саме у цій галузі: 12 відсотків видобутої в Україні нафти дають родовища Івано-Франківщини (щоправда, газу лише 6 відсотків). А це неабиякий регіональний козир з огляду на те, що «нафтові» питання давно вже перейшли в ранг політичних.

      Чому під'єднання до «труби» не сталося раніше — окрема історія. Як пояснили «УМ» джерела, наближені до нафтової галузі, причин було кілька. Але насамперед звернімо увагу на один досить знаковий момент: саме НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» згадували як такий, що готовий прийняти каспійську нафту з трубопроводу «Одеса-Броди», коли нарешті сировина піде в напрямку до Європи. З відповідною заявою свого часу виступив ніхто інший як нинішній голова правління ВАТ «Укрнафта» Ігор Палиця, який тоді очолював НПЗ«Нафтохімік Прикарпаття». Ця заява сприймалася як щось природне для заводу, адже саме він розташовується найближче до «Одеса-Бродівської труби». У 2001 році «Укртранснафта» запланувала побудувати нафтопровід «НПС Жулин — НПЗ Надвірна», який би забезпечив перекачування російської експортної суміші та української нафти з Долинського родовща, що на Івано-Франківщині. До речі, сьогодні ценз цієї частини нафтопроводу підвищився. За словами заступника голови правління «Укртранснафти» Михайла Гончара, траса «Жулин-Надвірна» є складовою частиною проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору. З наступного року, за словами голови НАК «Нафтогаз України» Олексiя Iвченка, каспiйська нафта прийде в Україну. Задля цього компанiя планує отримати кiлька родовищ у Казахстанi i Туркменiстанi, взявши участь у тендерi.

      Спочатку для реалізації проекту «Жулин-Надвiра» не мали коштів, тим паче що для найшвидшого зиску «Укртранснафті» вигідніше було просто збільшувати обсяги перекачування існуючими трубопроводами. Потім утрясали земельне питання, тому що «труба» мала пролягти територією, на якій розташовані плодючі поля і селянські садиби. Людям зовсім не хотілося втрачати свої дідівські «клинці», тож державі відчуження «хазяйської» землі коштувало добрих грошей. Крім того, траса перетинала кілька річок, з-поміж яких — Чечва, Лімниця, Бистриця-Солотвинська та Бистриця-Надвірнянська. Тому спорудження 110-кілометрового нафтопроводу, розпочате 2003 року, триває й дотепер — залишилося добудувати, за одними розрахунками, 25 кілометрів, за іншими — 32. З цього приводу, з огляду на ентузіазм, із яким цей проект підтримали місцеві священики від греко-католицької та православної церков, жартують: мовляв, решту церква добудує. Насправді ж добудують ті, хто проклав першу чергу трубопроводу, коштом все тієї ж «Укртранснафти», яка вклала у цей проект 143 мільйони гривень, і самого заводу «Нафтохімік Прикарпаття» (він виділив 42 мільйони гривень). Існуючими старими трубами сировина вже тепер має можливість надходити на переробку з нафтомагістралі «Дружба».

      Завдяки проекту місцеві будівельники тепер обізнані з галузевими «хай-тех». Скажімо, вперше в Україні застосували автоматичне зварювання труб за технологією CRC-EVANS (США) — відповідне устаткування їм надали в оренду російські нафтовики. Діагностичний снаряд з Німеччини допоміг перевірити якість зданого в експлуатацію трубопроводу. Крім того, будівельники проклали волоконно-оптичну лінію зв'язку для організації синхронних лінійних трактів. У виробництві все це забезпечить економічний прорив. Цифри називають досить втішні. За попередніми підрахунками, після завершення проекту Надвірнянський НПЗ щороку перероблятиме 2 мільйони тонн російської експортної суміші, стільки ж азербайджанської нафти, яка надходитиме з діючого нафтопроводу Броди-Держкордон, а також 0,3 мільйона тонн долинської нафти. У кінцевому підсумку, завдяки тому, що витрати на транспортування сировини скоротилися майже вдвічі, завод зекономить кошти, а це зробить продукцію «Нафтохіміка Прикарпаття» більш конкурентоспроможною на ринку.

      Тепер магістральний нафтопровід збільшить обсяги перекачування сировини. Завдяки введенню в дію трубопроводу на завод надійшла перша партія «чорного золота» обсягом 1030 тонн. За інформацією прес-служби «Укртранснафти», покупцем нафти є ТОВ «Альфа-нафта». А головним підрядником будівництва виступає спільне-українсько-російське підприємство ВАТ «Нафтогазбуд-Україна». Трохи більше ніж за сім років проект має окупитися. За словами голови правління НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» Олександра Лазорка, підприємство найближчим часом буде реконструйовано, аби досягти глибшої переробки (нині вона становить 77 відсотків). Для придбання найсучаснішого обладнання, як зазначив пан Лазорко, буде оголошено тендер. Голова правління розраховує, що вдасться залучити іноземних інвесторів, з-поміж яких називає американський Ексімбанк. Якщо надії справдяться, власники заводу (а разом із ними і регіон) стануть ще заможнішими. Утім достеменно дізнатися, хто є акцiонерами НПЗ, окрім держави, виявилося непросто.

      За інформацією першого заступника голови правління НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» Василя Дутчака, найбільшими акціонерами підприємства, крім держави, є «Приватгрупа» та компанія «Альфа-нафта». Як випливало з його слів, саме вони і вклали кошти в проект модернiзацiї пiдприємства. Проте якщо представники цих структур і були присутніми на урочистостях, то явно не бажали бути впізнаними в обличчя. Що ж до пана Лазорка, то його пояснення щодо «структури власників» мало що прояснило: мовляв, крiм блокуючого пакету, що перебуває у власностi держави, це до десятка офшорних компаній. . .

      Місцеві жителі теж неохоче говорять на цю тему. Є припущення, що поза фуршетом керівні особи того дня пили шампанське за зачиненими дверима з неназваними особами. Мабуть, є серйозні підстави для того, аби тутешнiй НПЗ жив досить відокремленим життям, як держава в державі — таким спостереженням поділився один із досвідчених журналістів із регіональної преси.

      Подібна втаємниченість панувала донедавна і навколо ВАТ «Укртатнафти». Саме в день урочистостей на Надвірнянському НПЗ стало відомо, що Вищий господарський суд України підтвердив незаконність придбання 18 відсотків акцій ЗАТ «Укртатнафта» офшорними компаніями AmRuz Traiding AG (Швейцарія) і SeaGroup International plc. Придбали вони ці акції за рахунок векселів. За якимось незбагненним збігом обставин прокоментував цю подію голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко відразу по тому, як закінчився мітинг на НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття». Він повідомив, що 18-відсотковий пакет акцій «Укртатнафти» повернуто у власність держави і тепер його виставлять на конкурс, в якому НАК «Нафтогаз України» обов'язково братиме участь. Якщо НАК стане переможцем у цьому конкурсі, то матиме в своїх руках майже 62 відсотки акцій «Укртатнафти». Вони, разом із стовiдсотково державним Шебелинським нафтопереробним заводом та блокуючим пакетом НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття», — досить переконливий аргумент на користь ідеї ВІНКу, реалізацію якої відкладати стане просто неможливо.

Надвiрна — Київ.