Цього місяця в багатьох журналістів, які «сидять на культурі», проблема. 17-18 вересня в Україні — аж три вибухові події. Пропустити хоч одну з них образливо. Форум видавців у Львові. Другий міжнародний музичний фестиваль «Діти ночі». VII Міжнародний молодіжний фестиваль «Чайка». Останній загрожує відібрати в «Дітей ночі» шмат глядачів. Бо везе до Києва, без перебільшення, монстрів світової готики — британський квінтет Paradise Lost («Втрачений Рай», як і твір Мільтона). Багатьом ця назва нічого не говорить. Що й не дивно — Paradise Lost були на піку популярності в 1991, коли видали альбом «Gothik». Саме цей альбом заклав основні принципи нового жанру — готик-металу. Але Paradise Lost дуже вплинули на молоді групи, починаючи від «HIM» і закінчуючи The Rasmus’ом. Лідери цих гуртів і досі називають себе «клонами парадайсів». До речі, і «HIM», і The Rasmus відмовили організаторам «Чайки». Про це по секрету всьому світу сказав директор «Чайки» Ярослав Биструшкін на прес-конференції у столичній галереї «Лавра».
Цьогорічна «Чайка» — певною мірою революційна. Адже, всупереч традиціям, вона проходить не на стадіоні, не в Палаці спорту, а на майдані Незалежності. Можна довго сперечатися, чи доречно робити шарове зборище, яке, в перспективі, може стати неконтрольованим. Можна гадати, скільки народ розіп'є алкогольних напоїв і викурить трави, і що буде потім. Але зі списку, заявленого організаторами «Чайки», видно, що йдеться не про чергове бухалово. А, як це не пафосно звучить, про реалізацію гасла: «Якісну музику — в маси».
Дуже приємно — «Чайка» потроху позбувається попсової мішури. І дає дорогу року, альтернативній музиці та хіп-хоповим виконавцям. Після відкриття свята о 15.00 (Ігор Пелих — ведучий) на Майдані виступлять вірменські етно-рокери (хоч і з московською пропискою) «Діти Пікассо». Другий номер для себе випросив Діля.
Потім Майдан порвуть «Маша и Медведи». Маша Макарова зібрала докупи старий склад. Причому в групу повернулися всі без винятку музиканти. Навіть перед народженням доньок, Рози і Міри, Макарова не припиняла репетиції. Поява нового диску припадає саме на цю осінь. Як стверджує Маша, це чистий арт-рок. Шматки можна буде почути на «Чайці».
Альона Вінницька обіцяє одну нову пісню, «і все решта — хіти». За співачкою в білій шапочці виступить Чичеріна.
Хедлайнери першого дня фесту — Paradise Lost. Імовірно, вони гратимуть речі з останнього альбому One Second, виданого минулого року. Хоча дехто з критиків називає цю роботу «підіграванням смакам попсні».
Після відкриття «Чайки» 18 вересня нову програму презентує Катя Chilli. За нею Каша Сальцова з «Крихітки Цахеса» буде запихувати в наші вуха «припанкований матеріал» і нові композиції «стрибального характеру». Stereoliza теж презентуватиме нову програму. «Брати Грім», яких розкручує Леонід Бурлаков («Муммій Троль» і Земфіра), виступатимуть п'ятими. А після В'ячеслава Бутусова і «Ю-Пітера» виступить «Тартак». Сашко Положинський готує сюрприз. Він співатиме разом із хором — фольклорним колективом «Гуляйгород».
Окремо варто сказати про дебютантів, яких традиційно просуває «Чайка». Це — два київських гурти — «Бажана» і «Причаман». Цікаво, що цього року їх відбирав не Ярослав Биструшкін, навіть не Сашко Положинський, не Діля, а... журналісти. Після пресухи, після того, як журналісти причастилися стопочками кефіру і пішли доганятися в кафе і ресторани, організатори «Чайки» запропонували пресі концерт семи виконавців. Гурти «Навколо кола», «Антитіла», «Їжачки», «Причаман», «Помаранч», «Бриталін» і «Бажана» пройшли перший, «чайківський» кастинг. І от тепер десяток журналістів мав обрати тільки двох, які виступлять перед десятками тисяч на Майдані.
Про чесність такого відбору теж можна сперечатися. По-перше, звукорежисер тільки десь під четвертий виступ налаштував техніку, щоб можна було розібрати в піснях слова. По-друге, крім журналістів, які спеціалізуються на музиці, «за» і «проти» голосували фотографи, оператори, які в більшості випадків можуть судити на рівні «наравиться-не наравиться». І по-третє, дуже важко оцінити професіоналізм виконавця за однією піснею. Але, як запевняє Ярослав Биструшкін, ті гурти, які сьогодні лишилися за бортом, будуть брати участь у наступній «Чайці». Проте учасників груп, які пролетіли, це не дуже втішило. Хотілося розказати повчальну історію від Сергія Пояркова: «Мій друг Кевін Андерсон зараз пише «Зоряні війни», «Х-файли», «Дюну». Коли він починав, то отримав 800 відмов. Двоє отримали приз. Четверо — свою першу відмову. Якщо ви збираєтесь обламатися після ста відмов, може, не лізте в шоу-бізнес»?
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
