Юрій Горбунов: «Баранізм» не подолають жодні інтелектуальні програми»

      Популярний телеведучий та кіноактор Юрій Горбунов оселився на каналі СТБ із новим ток-шоу «Питання для чемпіонів». Шоу  виготовляє студія «Пілот», ліцензію куплено у французів поки що на сезон. «Іноді є доцільність продовжувати ліцензію, іноді немає», — ділиться своїми міркуваннями людина, яка кілька років тому справно і бадьоро щоранку будила українських телеглядачів. Наша коротенька розмова відбувалася на літньому майданчику одного з доволі «жирнявих» ресторанів Києва і спершу дещо скидалася на пінг-понг поганими ракетками на якісному фірмовому тенісному столі. З останніх інтерв'ю з паном Юрієм у вітчизняній пресі я збагнула, що колеги-журналісти привчили актора переважно до запитань на кшталт: де ви їсте і в яких бутіках одягаєтеся?  Тому початок розмови новоспечений екзаменатор чемпіонів сприйняв трохи насторожено. Хоча, хтозна, може мені здалося. Адже, незважаючи на те, що на деякі мої запитання Юра відповідав по-одеськи, тими ж таки запитаннями, його очі іскрилися характерними горбуновськими бісиками. Та хай там що, приємно знову бачити Юру по «ящику». Тож знайомтеся з новим амплуа актора Горбунова.

      — Чи реалізовуєте ви у «Питаннях для чемпіонів» свої акторські творчі амбіції?

      — Акторські амбіції я реалізовую в кіно і в театральних роботах. Щоправда, від багатьох пропозицій я зараз відмовляюсь, бо не маю часу. В шоу я себе реалізовую винятково як телеведучий.

      — Робота телеведучого подібного не авторського шоу хіба не є винятково зароблянням грошей?

      — По-перше, це не таке вже заробляння грошей, як ви собі уявляєте... А вам що, не сподобалась програма?

      — Мені вона просто видалась однією з багатьох, «злизаних» із безлічі зарубіжних шоу.

      — Ні, вона не «злизана», вона —  точнісінький відповідник аналогічної французької програми. Просто куплено ліцензію.

      — Подібним шоу «несть числа»...

      — Всі шоу, які ви називаєте подібними, насправді різні. У них лише спільна мета: за правильні відповіді на запитання учасники мають змогу отримувати гроші. Скажімо, на відміну від «Першого мільйона», у «Питаннях...» не просто бере участь кілька гравців. Вони ще й відповідають на швидкість.

      — Уже є «Самый умный»...

      — Там грають діти, а тут — дорослі. Різні цілі. Діти виявляють свої знання, а дорослі отримують гроші.

      — Як відбувається попередня підготовка учасників «Питань для чемпіонів»?

      — Їх ретельно відбирають для гри, вони відповідають на певні запитання. Але коли люди починають грати (а ми нічого не вирізаємо і не переграємо, все відбувається практично у режимі прямого ефіру), вони іноді лякаються, хвилюються і часом складається враження, ніби люди нічого не знають. Насправді в шоу грають розумні люди, які просто мають дуже мало часу, щоб зібратися і оговтатися.

      — Скільки програм на день ви записуєте?

      — По-різному. В середньому  дві-три. Іноді  чотири. Як вийде. На момент першого виходу в ефір було записано програм приблизно на місяць уперед. За цей час джек-пот іще ніхто не зірвав.

      — Повернемося до вашої ролі в цьому шоу як телеведучого, який усе-таки є актором. Вас «не давить жаба», що в даному випадку використано передусім ваше «розкручене» обличчя, а не професійний чи акторський хист?

      — Без моєї згоди ніхто нічого не використовує.

      — Невже вам у «Питаннях...» працювати цікавіше, ніж у «Підйомі»?

      — А ви змогли б прокидатися шість років доряду о четвертій ранку і вдавати, що вам весело, ви розумна і щаслива? Навіть якби я не пішов із «Нового каналу», «Підйом» я б уже не вів.

      — Як вам зручніше працювати на програмі — у парі  чи одноосібно?

      — У парі працювати легше, але зараз я почуваюся цілком комфортно.

      — Я помиляюся чи ви справді ніколи не дотикалися по роботі до політики?

      — По роботі справді ніколи. Я цікавлюся політикою в житті, а на телебаченні у мене інше амплуа.

      — А якби (гіпотетично!) вам запропонували вести політичну програму, ви змогли б?

      — Чому ж ні, зміг би.

      — Навіть якби політика власників каналу вас не влаштовувала б? Себто, як на вас, «бабло» перемагає зло», чи ні?

      — «Бабло» завжди перемагає зло. Якщо хтось стверджує інакше, то він каже неправду. А з «Нового каналу» свого часу всі йшли з різних причин. Особисто я йшов звідти, бо йшла людина, яка мене туди запрошувала. Тому я не хотів більше там працювати. А що означає: політика каналу? От ви погоджуєтеся з політикою акціонерів того видання, де ви працюєте?

      — Незалежно від місця, де людина працює, її робота, як на мене, залежить винятково від її совісті і особистого бажання.

      — Отож-бо й воно. А політика каналу чи політика акціонера — це винятково їхні проблеми.

      — І все ж, що для вас є рушійною силою і життєвим пріоритетом: гроші, сім'я чи творчість?

      — Звичайно, сім'я. Коли там усе буде нормально, то і в решті моментів усе налагодиться. Хоча ці речі, звичайно ж, взаємопов'язані. Бо який зиск із твоєї роботи, якщо ти не заробляєш за неї грошей?

      — Півроку тому ви казали, що знімаєтеся у фільмі. Коли ми його зможемо побачити?

      — Стрічка називається «Происки любви». Це остання робота, в якій я знімався. Не знаю, коли і на якому каналі він вийде, але вийде обов'язково. Я там граю галерейщика, який продає картини. Це один із центральних персонажів.

      — Ви більше театральний актор?

      — Я артист драми і кіно.

      — Ваше ставлення до такого модного нині жанру як «ситком»? Чи не забагато цієї «ситуації комедії» на нашому телебаченні?

      — До «ситкому» я ставлюся позитивно, з погляду артиста. Артист задіяний, артист грає, артист отримує за «ситком» хороші гроші. А чому цей жанр став нині такий популярний? Як ви самi вважаєте?

      — Найпоширеніша думка, а швидше, самовиправдання творців «ситкому», що народ утомився від політики. Як на мене, це така собі зручна «відмазка»...

      — Я думаю, якщо люди це дивляться, значить, воно є популярним, і задля цього слід працювати.

      — А коли люди, вибачте, «бараніють», регулярно перебуваючи у ситуації «чужих комедій»?

      — «Баранізм» ніякими інтелектуальними програмами неможливо подолати, попри те, що телебачення — це надзвичайно потужний засіб упливу. Але знання і культуру прищеплює не тільки воно. Телевізійні програми мусять відповідати сьогоднішньому дню, вони повинні бути ігровими і цікавими насамперед. Людину ж, яка не читала Достоєвського, телебачення не врятує.  

      — Олег Панюта розповідав, що ваші сім'ї разом відпочивали в Іспанії...

      — Так, цього літа ми справді вже вдруге відпочивали з Панютами. Вперше ми відпочивали біля Барселони, а цього разу — на Майорці.

      — Добре розуміються коментатор новин і ведучий неполітичних ток-шоу?

      — Немає різниці, чим займається людина. Ми товаришуємо відколи познайомилися: і удвох, і сім'ями. Нам цілком комфортно.

      — Як вважаєте, чи, попри загальний скепсис, «світить» успіх спробам відродження «УТ-1»?

      — Думаю, що «світить». Хоча поки що на «УТ-1», крім новин, нічого нового немає. Але потенційно це дуже сильний канал, адже працює в кожній українській хаті без антени, чого не має ні «1+1», ні «Інтер». А скепсис зникне відразу, коли на каналі з'являться якісні програми і буде що на ньому дивитися. Адже і скепсис стосовно новин на «УТ-1» уже помітно зменшився.

      — Чим займається ваша дружина?

      — Зараз вона тримає  мене у руках, щоб не кидався у різні боки. Взагалі ж вона артистка балету, яка і ставила вистави, і працювала в них. Нині цим не займається і цілком задоволена життям. Принаймні зараз.

      — Телевізор дивитеся?

      — Рідко, бо, як завжди, бракує часу. Але перший випуск «Питання для чемпіонів» чемно і повноцінно подивився. Взагалі ж люблю програми про тварин, подобається «Театр плюс ТіВі» на РТР (востаннє дивився дуже хорошу програму про Табакова).