Салют на честь красивої поразки

09.09.2005

Ігор КОРОЛЬОВ

Головне — ми на чемпiонатi свiту! (Фото Олександра ПРИХОДЬКА.)

Перше, що спало на думку після завершеня відбіркового матчу з турками і початку 20-хвилинного салюту, — це був початок знайомства команди Олега Блохіна з новим предметом. Пригадайте, як у товариських матчах збірна України вчилася грати на результат і... програвала. Натомість після 10 вересня 2003 року, коли ми поступилися в Іспанії (1:2) і «пролетіли» повз Євро, українці не поступилися у 10 офіційних матчах поспіль! Успішно склавши іспит на вміння здобувати очки і першими в Європі потрапивши на ЧС-2006, підопічні Олега Володимировича перейшли у «старший клас». У середу на полі НСК «Олімпійський», який на честь «урочистості моменту» забув про норми безпеки і відкрив для уболівальників усі сектори, футболісти із намальованими синьо-жовтими прапорами на обличчях та дредовими косичками (Ващук, Федоров, Воронін) лише почали вчитися грати першим номером. І хіба це не свято, якщо зважити, що суперник, який і не претендував на володіння ініціативою, є бронзовим призером попереднього чемпіонату світу? Ми програли, бо ще родоначальники футболу — англійці — встановили істину: при рівній грі виграє той, кому більше потрібні очки. По-друге, попередній навчальний курс «закритого футболу» завершився підвищенням у класі саме завдяки «двійкам» за контрольні та відмінним оцінкам на іспитах. А по-третє, чи не ми канючили останні два роки, що результат — це добре, але хочеться ще й видовищної гри. Ось і маємо красиву поразку... для початку нового курсу збірної. Судячи з відсутності дуже сумних облич уболівальників, цей напрям їм до вподоби.

Після таких матчів починаєш сумніватися у правомірності вислову: «Гра забувається — результат залишається». Ні, такий футбол, принаймні його очевидці, не забудуть. Перший тайм у виконанні нашої команди можна вважати найліпшим за весь відбірковий цикл. Повне домінування на полі, коли суперник створив лише один небезпечний момент. І це при тому, що безмежну мотивацію мали турки, а не ми.

До речі, епізод, коли Караденіз упритул «розстрілював» Шовковського, нагадав, що у футболі завжди буває сатисфакція. У домашньому матчі «Динамо» і «Трабзонспора» була точно така зустріч цих самих «дуелянтів», і турок тоді забив, відправивши у відставку Михайличенка.

Натомість українці теж одержали відповідну компенсацію — негативну — за «спортивне щастя», що переслідувало нас упродовж відбіркового турніру, — цього разу м'яч не хотів влітати у сітку суперника навіть після суперкрасивих і майстерних ударів.

Можна сказати, що перед дебютом у фінальній стадії «мундіалю» наша команда побачила парадоксальність футболу і з іншого, не надто приємного боку. Напередодні матчу у стані Фатіха Теріма було три голкіпери, які разом провели за збірну 5 (!) матчів. Місце у воротах довірили до недавніх пір дублеру Рюшту у «Фенербахче» — Волкану Демірелю, який у Київ приїхав із малопристойним показником — 4 пропущених м'ячі у двох останніх іграх. Але саме турецький «вовк» став героєм зустрічі, бо такої зливи ударів в отвір воріт за один матч ми давненько не бачили у виконанні наших улюбленців. Дехто, щоправда, вважає, що «пострілам» підопічних Блохіна не вистачало потужності, але насправді таке враження склалося завдяки мистецтву Волкана, а найбільше — вмінню обирати позицію.

Обстріл воріт гостей розпочався зі штрафного удару Тимощука, коли куля ледь розминулася з «лузою». Перший же раз м'яч «притягнувся» до рук Волкана після гарної комбінації «віялом» із завершальним ударом Шелаєва, який, до речі, діяв на правому фланзі разом із Гусєвим. По ходу зазначимо, що експериментальна побудова захисту за відсутності дискваліфікованого Єзерського, у принципі, себе виправдала. Застереження стосується лише епізоду, коли Тюмер Метін пройшов крізь «коридор» по центру повз Русола й Федорова і забив єдиний гол. А ось конструктивізм команди з появою Ващука у ролі опорного півзахисника на пару з Тимощуком, без сумніву, зріс. У Владислава є неабиякі здібності до першого пасу, чого нам часто не вистачало раніше. У деяких епізодах Олексій Белік, який замінив Андрія Шевченка (а капітан спостерігав за матчем з трибуни нібито через травму), мав би виходити один на один, якби своєчасно «читав» передачі Ващука. А окрасою тайму став Андрій Воронін, який двічі бив зльоту, але це не стало несподіванкою для Волкана.

Те, що наша команда прагнула заплановані урочистості зустріти з перемогою, підтвердив і початок другої півгри, коли гравці у жовтих футболках першими вийшли на поле і надто довго чекали турків.

«Прочуханка» Фатіха Теріма додала його підопічним настирливості, але до реальних загроз справа не доходила — Шовковський на виходах був неперевершений. Що стосується Хакана Шукюра, який провів-таки свій 100-й матч у збірній після річної відчутності, то скажемо просто — на кожного «Босфорського бика» у нас є свій Федоров.

Справедливим підсумком матчу мала б бути нічия, але десь фортуна, а десь явище на ім'я «Венглинський» мали іншу думку. Через три хвилини після пропущеного м'яча Олексій Белік після навісу Руслана Ротаня зробив усе красиво і розумно, підрізавши м'яч головою, але «шкіряний» влучив у поперечину. Потім знову бив у руки Волкану Воронін. Був і епізод, коли французький арбітр не ризикнув дати пенальті (коли захисник грає у м'яч і чіпляє ногу форварда, все залежить від трактування служителя Феміди). Але новоявлений «грек» Олег Венглинський і без цього міг допомогти своїм одноклубникам з АЕКа. Проте зіграв надто поспішно в епізоді, який він у «Дніпрі» раніше обов'язково втілював у гол. Белік поборовся, як він уміє, із захисником, через що Венглинський опинився один з м'ячем біля воріт на куті воротарського майданчика і... з трьох варіантів обрав не зовсім виправданий — пробив без підготовки. Неточно... Після цього запал нашої збірної згас.

Як відомо, щось значне помітно з відстані. Лише наступного дня, після аналізу статистики, автор цих рядків дійшов висновку, що мотивація в українців на цей матч була більш серйозною, ніж просто завершити «на мажорі». Річ у тім, що перед двома останніми матчами цього відбору Україна була на першій сходинці третього «кошика» жеребкування кваліфікаційних груп до Євро-2008. Для підвищення потрібно було набрати в нинішній групі ще 4 очки... Ми втратили можливість боротися за прохідне місце на європейську першість із Росією, Сербією, Норвегією, Латвією і Болгарією, а так матимемо (крім перших номерів посіву!) Німеччину, Італію, Іспанію, Туреччину чи Швецію. Утім після цього успішного відбіркового циклу рейтинги нас, видно, не цікавлять, адже ми стали першими у групі з четвертого «кошика».

ПІСЛЯМОВА

Олег Блохін,

головний тренер збірної України:

— Не зважаючи на те, що багато-хто казав, що ми віддамо цей матч, гра, на мою думку, була доброю. Утім хлопці вели боротьбу на кожній ділянці поля, як і суперники. Взагалі сьогодні грали дві добрі команди. У першому таймі, за винятком двох моментів збірної Туреччини, ми мали вагому перевагу. Вийшло не логічно — ми завдали стільки ударів і жоден не втілився у гол. Що зробиш, щастя посміхнулося туркам. Я привітав хлопців із гарною грою, вони показали справді добротний футбол. Хоча ми і програли, але показали гру, яка ліпше за ту, що була в Туреччині, коли виграли — 3:0.

Фатіх Терім,

головний тренер збірної Туреччини:

— Ми добре розпочали гру, але витримали такий темп лише в перші 10 хвилин. Думаю, що на нашу гру вплинув гол, який було забито у Казахстані (господарі повели в рахунку. — Авт.). У першому таймі ми могли, як забити так і пропустити, але після перерви ситуація змінилася — ми вдало грали низом, використовуючи довгі передачі. Я вітаю своїх гравців з перемогою, а Україну — з виходом на ЧС-2006. Сподіваюся, ми зустрінемось у Німеччині. Щоб грати на чемпіонаті світу, потрібно підвищити рівень відданості та гри, але оскільки у вас багато кваліфікованих гравців, я вважаю, що ви успішно виступатимите в Німеччині.