Mісяць тому 15-рiчнiй київській учениці Яні тато з Китаю надіслав у подарунок мобільний телефон. На китайській митниці вартість посилки задекларували в 30 євро (низькі ціни на подібну продукцію в КНР усім відомі). Але «пильні» українські митники вирішили, що телефончик можна оцінити дорожче і запропонували дівчинці або доплатити ще 416 грн. мита, або розпрощатися з подарунком. На запитання, чим мотивується таке несподіване рішення, представниця компанії ТNT, що доставляла посилку, повчально нагадала про неприпустимість демпінгування внутрішніх ринкових цін. Заперечення (українських виробників мобільних телефонів поки що немає, а один-єдиний телефон, ще й без упаковки, зовсім не змінить погоду на ринку) до уваги не взяли. І можна було б тільки порадіти патріотизмові української митниці, якби не дивні цінові метаморфози, що спостерігаються на рівні промислового імпорту, зокрема, — на ринку санітарної кераміки.
Протягом останніх двох років попит на дешеву китайську сантехкераміку зростав не тільки серед роздрібних покупців. Деякі будівельні компанії теж спокусилися на привабливу білизну сантехнічних гарнітурів «мейд ін Чіна» та на низьку ціну. У 2004 році і першому кварталі 2005 року обсяги імпорту санітарно-технічної кераміки китайського виробництва в Україну стійко зростали. За даними Державної митної служби України, за цей період її завезли на суму 4585,78 тисячі доларів США. Але наведені цифри — тільки офіційно задекларовані дані щодо імпорту, на думку більшості учасників ринку, явно не відповідають реальним обсягам завезення санкераміки китайського виробництва.
Якщо в 2004 році роздрібний діапазон цін на компакти в комплектації з арматурою і сидіннями найпопулярнішої з-поміж китайської продукції торгової марки Porta перебував у межах 330—400 грн., то вже у другому кварталі нинішнього року з виходом на ринок нових торгових марок китайської продукції спостерігався зсув діапазону роздрібних цін до 300 грн. і нижче (компакти AquaSanita — 270-300 грн., компакти Keramak — 290 грн). Ця продукція дійсно склала доволі жорстку конкуренцію сантехніці українських виробників, зокрема «Дніпрокераміці» (Пологи Запорізької обл.), Львівському керамічному заводу та Славутському комбінату «Будфарфор» (Хмельницька обл.). Представники української сторони цілком схвально сприймають умови чесної конкуренції. На думку Валерії Назарчук, директора АТЗТ «Торговий дім «Укрбудматеріали», посилення конкуренції дало новий творчий поштовх вітчизняному виробнику санітарної кераміки і нинішня його продукція на порядок якісніша та цікавіша з точки зору дизайну, ніж два-три роки тому. Але склалася доволі дивна ситуація, коли українським керамістам сьогодні вигідніше... експортувати свою продукцію в ту ж Росію, де митниця поставила жорсткі перепони на шляху сірих схем імпорту продукції зі Сходу, ніж боротися за вітчизняний ринок. Саме таку стурбованість висловлюють керівники Київського представництва ЗАТ «Дніпрокераміка». Адже, за інформацією експертів, в Україні вже сформувалася ціла низка технологій щодо використання імпортерами схем заниження початкової вартості сантехнічних товарів і скорочення кількості декларованих вантажів.
Спробуємо застосувати просту арифметику, використовуючи цифри, які кожна зацікавлена сторона може вільно знайти в інтернет-прайсах та на цінниках у магазинах. Скажімо, найпопулярнішою моделлю китайської торговельної марки Keramak є компакт серії TY-12, ціна якого на виставці в Китаї на початку травня 2005 року, за пропозицією заводу, становила 23 долари з арматурою економ-зливу та 22 долари з однокнопковою арматурою. Інвойсна вартість компактів, завезених українськими компаніями, за звітний період не перевищує 57,77 грн. Тобто відбувається заниження вартості удвічі?.. Інший приклад. Ціна оптової реалізації компакту TY-12P під назвою «Фокс» у березні 2005 року становила 48 доларів. Ця продукція досить легко покрила ринок України, при тому, що з урахуванням усіх витрат і білої схеми проходження митної процедури, тільки його собівартість для українського оптовика становить 47,5 долара. Коли ми спробували розрахувати митні витрати за цінами, дійсними на червень 2005 року, виходячи з відпускної вартості китайського компакту у картонній упаковці 23.40 долара (враховувалася вартість транспортування від заводу до порту, транспортування судном, 25 відсотків мита на загальну вартість, митний збір, ПДВ, митне оформлення...), то вартість одного компакту вже на початковому етапі склала не менше 42,84 долара!
На думку експертів, з метою зниження вартості імпорту санкераміки китайського виробництва українські підприємці можуть використовувати такий інструментарій:
— заниження інвойсної вартості товару з метою мінімізації витрат, пов'язаних зі сплатою мита;
— перехід з EXW умов постачань (китайські підприємці воліють працювати саме в такий спосіб) на CIF або FOB і як наслідок зменшення суми, з якої робиться розрахунок мита, тобто очищення суми від транспортних витрат (інформація підтверджена експертами в галузі логістики компанії Capital Logistics and Transport);
— декларування частини вантажу і приховування реальної кількості імпортованої продукції.
Ціни і якість
Експерти вважають, що тенденція зниження цін на керамічну сантехніку зберігатиметься через перенасичення ринку. Вітчизняна продукція забезпечує не більше 20% прибутку на ринку сантехніки, тому більшість гуртовиків та роздрібників вона досі не надто цікавила. Деякі компанії, які наперед затарилися китайською сантехнікою напередодні обіцяного новою владою посилення митного контролю, знову почнуть знижувати оптові відпускні і роздрібні ціни на санкераміку без особливого для себе збитку. Зрозуміло, що наслідки «сірих» схем знов у першу чергу позначаться на самопочутті українських виробників. Втім є для них і підбадьорююча новина: протягом останніх кількох місяців чимало покупців китайської сантехніки, котрі користуються нею вже близько двох років, почали скаржитися на низьку якість купленої продукції: бачки починають протікати вже через пару місяців експлуатації, а чудова білизна емалі розчаровує неестетичними тріщинками. Навіть холдингова компанія «Київміськбуд», відома активним впровадженням технологій та матеріалів, що дозволяють суттєво знижувати собівартість житлового будівництва, висловила свою думку з цього приводу. За словами віце-президента компанії Василя Можара, холдинг вирішив відмовитися від закупівлі дешевої арматури та сантехніки китайського виробництва, «які не витримують експлуатаційного навантаження».
В Україні сьогодні діють три підприємства з виробництва санітарної кераміки: ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» (Хмельницька область), ВАТ «Львівський керамічний завод» (Львів), ЗАТ «Дніпрокераміка» (Пологи Запорізької області) які минулого року випустили 3080,6 тис. штук виробів санітарної кераміки. При цьому ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» — 2468,8 тис.шт, зайнявши 11-те місце серед компаній — найбільших у світі виробників санітарної кераміки (після RAK CERAMICS, ОАЕ). Продукція полозьких та славутських керамістів із кожнім роком стає все популярнішою на ринках сантехніки країн СНД.
Тим часом на вітчизняному ринку 80 вiдсоткiв обсягу продажу сантехніки припадає сьогодні на імпорт...
Сантехніка — дуже складний продукт як для виробника, так і для продавця. Розробка кожної нової моделі зазвичай потребує кількох років. Наприклад , за останні п'ять років вiдомі світові виробники випускали на ринок не більше двох кардинально нових серій продукції. Дрібні вдосконалення відбуваються щороку, але вони мало відрізняють нові вироби від старих.
Максим ЧЕБЕРКО,
директор київського представництва ТОВ «Дніпрокераміка»:
— Сантехніка «Дніпрокераміки» стійко утримує позиції на середньому ціновому сегменті українського ринку санітарної кераміки. Але останнім часом левову частку продукції експортуємо за кордон. Основні споживачі — Росія, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Молдова, де після удосконалення виробничих технологій вона склала достойну цінову конкуренцію чеській та польській сантехніці. Найбільшою популярністю користуються компакти та «тюльпани», гарнітури з декором, розробленим нашими художниками. Після того як почали використовувати італійські добавки при глазуруванні та повністю перейшли на оснащення італійською арматурою, попит на санкераміку з Пологів за кордоном зріс. На жаль, український ринок останні два роки переживає експансію дешевої та неякісної китайської продукції і перенасиченість нею відчутно позначилася на конкурентному середовищі внутрішнього ринку. Якщо в Росії, яка переживала подібну ситуацію кілька років тому, вдалися до запобіжних антидемпінгових заходів на державному рівні, то українським виробникам доводиться боротися самостійно.
Валерій САЛЬНИК,
голова правління ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»:
— Протягом минулого року «Славутський комбінат «Будфарфор» випустив близько 2,6 млн. керамічних виробів і, як і раніше, лишається найбільшим виробником санкераміки в Україні. Великі обсяги виробництва дозволяють нам випускати порівняно дешеву продукцію, основними споживачами якої тривалий час залишалися великі будівельні компанії. Стійке зростання попиту на санкераміку в сегменті роздрібної торгівлі за останні роки створило необхідність впровадження на підприємстві нових технологій виготовлення виробів iз використанням найсучаснішої європейської сировини. З кінця минулого року на українському ринку нова продукція просувається під торговою маркою «Коломбо» і реалізується через будівельні супермаркети та спеціалізовані магазини. На початок 2006 року плануємо поповнення асортименту ТМ «Коломбо» новими якісними виробами з додатковими споживчими властивостями, що забезпечить йому достойну перевагу над китайською продукцією дещо сумнівної якості. Найсуворішим технічним показникам, які дозволяють давати гарантію на продукцію до 25 років, продукція «Будфарфору» відповідає завдяки міжнародній автоматичній системі контролю за якістю.
Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>
У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>
Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>
У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>
Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>
Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>
