Надія Побєди

      Відомо, в якому невтішному стані перебуває нині український хокей. Проте збірна України зусиллями в основному ветеранів тримає позиції у вищому дивізіоні чемпіонату світу. Поповнення головної команди країни свіжими кадрами пристойного рівня відбувається дуже рідко, й новачків можна перерахувати на пальцях. Одним із відкриттів минулого сезону став вихованець київського хокею, нині захисник білоруського «Хімволокна» Олександр Побєдоносцев. Дебютант національної команди добре виглядав на грудневому міжнародному турнірі серії «Європейський хокейний виклик» у Києві, а потім стабільними виступами у складі могильовців заслужив право зіграти під синьо-жовтим прапором і на світовій першості в Австрії. Але після другого матчу українців в Інсбруку вдарив грім: в аналізах Побєди, як називають Сашка, знайшли заборонений препарат.

      Олександр залишив Австрію, але розслідування його справи в Міжнародній федерації хокею (ІІХФ) ще триває. «Колега» Побєдоносцева по нещастю, ще один спійманий у Відні на допінгу білорус Філін визнав, що сам колов собі анаболіки просто в спортзалі, відтак він отримав суворий вирок у вигляді дворічної дискваліфікації. Не все так просто у випадку з українцем. 23-річний гравець уникав спілкування з пресою до завершення розслідування у штаб-квартирі ІІХФ у Швейцарії, але таки погодився поговорити з кореспондентом «УМ» у Києві.

      Очікуючи на Сашка, авторовi цих рядків довелося поспілкуватися з батьком хокеїста. Виявляється, хлопець довго не хотів залишати українську столицю, хоча його запрошували в Росію, й виступав за «Сокіл», бо навчався у ВНЗ. Причому не в «профільному» фізкультурному, а в інституті міжнародних відносин. Погодьтеся, доволі незвично як для спортсмена...

      — Сашку, розкажи, будь ласка, що ж із тобою трапилося насправді?

      — Новина про знайдений у моїх аналізах допінг стала для мене шоком. Я й гадки не мав, як той нандролон міг потрапити в організм, тому став проводити власне розслідування. Згадалося, що в одному з матчів чемпіонату Білорусі у 20-х числах березня я отримав травму, зіштовхнувшись із суперником. Почав відчувати біль у серці, й мене відвезли до найближчої лікарні Могильова. Там мені зробили пару уколів і призначили амбулаторне лікування. За тиждень мій стан покращився, і під наглядом лікаря «Хімволокна» я повернувся до тренувань.

      — Тобто клуб знав, що ти побував у лікарні?

      — Звісно, але ніхто й запідозрити не міг, що в мою кров ввели якийсь заборонений препарат. Пізніше виявилося, що він входив до складу прописаних мені ліків. Про це тоді ніхто не думав, та й у поліклініці немає жодних списків заборонених у спорті речовин. До того ж, як відомо, допінг-контролю у чемпіонаті Білорусі до сьогодні не було, він з'явиться лише у нинішній першості.

      — Як поставилися у «Хімволокні» до твоїх проблем?

      — Вони одразу звернулися до документів у поліклініці і допомогли прояснити ситуацію. Адже клуб розумів, що падає тінь на його репутацію, тому всіляко мені сприяв. Медицина в Білорусі далеко не на найвищому рівні, тому, мабуть, усе так невдало для мене й склалося. До того ж лікаря команди, котрий допустив недбальство, вже звільнили з клубу. Після з'ясування причини позитивного результату допінг-тесту ми разом з білорусами написали пояснення до ІІХФ.

      — Відповідь зі Швейцарії вже надійшла?

      — Дисциплінарний комітет запросив ще кілька додаткових документів, де йдеться про те, як препарат потрапив у мій організм. У серпні я відправив усі необхідні папери в ІІХФ — чекатимемо на вердикт протягом вересня.

      — Усе ж таки заборонений препарат у тебе виявили під час перебування в таборі збірної України. Які кроки зробила наша федерація у твоїй справі?

      — Вона намагається мені допомогти, надаючи у відповідях на запити ІІХФ всю необхідну інформацію. Деякі документи я надсилав саме з офісу ФХУ.

      — Злощасний надролон в організмі тримається довго...

      — Так, зазвичай не менше півроку. Більше я аналізів не здавав, тому, чи є він ще в крові, я не знаю.

      — Чим займєшся зараз?

      — Клуб підписав зі мною однорічну угоду, заявивши, що я залишуся в команді, хоч би яким був вердикт дисциплінарного комітету. Я пройшов повноцінну передсезонну підготовку в «Хімволокні», брав участь у товариських матчах, тобто в будь-який момент готовий стати до гри.

      — Яке рішення ІІХФ ти сподіваєшся почути найближчим часом?

      — Не хочеться загадувати. Як кажуть, треба бути готовим до найгіршого, але плекатиму надію на краще.

      — Дякую, Сашку, за розмову. Разом із тобою сподіватимемося на позитивне для нас розв'язання проблеми.