Як тернопільські «Баби» на міжнародний рівень виходили

      «Бабська тематика» — в контексті не приналежності до жіночої статі, а створення специфічного гумористичного образу — на сучасній естраді, напевне, ще чекає свого глибокого дослідження: чому так охоче звертаються саме до цього образу артисти-чоловіки. Багато хто пам'ятає ще радянських Маврикіївну та Нікітічну, які дозволяли собі досить пікантні жарти навіть у цілком застійні часи. Їхнє амплуа нині взявся продовжувати сучасний російський дует «Бабки». Славнозвісна Вєрка Сердючка — теж не хто інший, як «проста українська баба», з ухилом, правда, у певну професію. А Клара Новикова зi своєю незрівнянною «тьотею Сонею» і ухилом вже у певну національність? Подібних прикладів вистачає. Тобто поки справді прості українські й не тільки баби зі шкіри пнуться, аби бути хоч трiшечки схожими на своїх естрадних кумирів, артистки і артисти із задоволенням приміряють та експлуатують їхню «личину». А от у тернопільському самодіяльному середовищі сталося дещо по-іншому. Вісім справді простих, хоч при цьому дуже талановитих жіночок, викладачів місцевого профтехучилища, майже випадково створили на зорі української незалежності сатиричний гурт «Баби» (наголос — на другому складі). Кілька років тому він одержав звання народного. Нещодавно — гран-прі на Другому міжнародному фестивалі гумору «Карпатський словоблуд», що проходив в Ужгороді. І вже зовсім днями гурт вийшов, так би мовити, на всеукраїнську телевізійну арену, бо чималий сюжет про нього приїжджали до Тернополя знімати з популярної телевізійної програми «Дивись!» каналу ТЕТ.

Під гаслом «Аби нас шлях не трафив!»

      Гурт «Баби» був створений зовсім випадково і, за іронією долі, у найголовніше в ті часи свято всіх чоловіків — День Радянської армії. У другому тернопільському профтехучилищі, яке тоді готувало кадри для гіганта місцевої промисловості, бавовняного комбінату, того дня мав відбутися традиційний капусник. Хоч за профілем навчальний заклад до культури не мав жодного відношення, обдарованих людей там не бракувало і художній самодіяльності завжди приділяли дуже багато уваги (недарма і сьогодні тут є аж чотири колективи зi званням народних). Так от, жіноцтво училища, аби дотепно привітати своїх колег-чоловіків, розділилося на такі собі гурти, кожний з яких начебто прибув із якоїсь країни далекого зарубіжжя, бо на подібне якраз була мода. Жіночки ж під керівництвом викладача фізики Ольги Хвалибоги вирішили бути ще оригінальнішими і виступили на тому капуснику в ролі «бабів з колишнього колгоспу «Довгий шлях до комунізму», які наразі працюють під гаслом «Аби нас шлях не трафив!». Зовнішній вигляд був відповідний — хустки, гумові чоботи та куфайки.

      Жарт дуже навіть вдався, тож гурт «Баби» після капусника не розпався, а навпаки — почав обростати новими ідеями і здобувати популярність спочатку в стінах рідного училища, а незабаром — і за його межами. Однак набрати обертів він не встиг. Так сталося, що Ольга Хвалибога, організатор, лідер і головна натхненниця гурту спочатку змушена була піти з училища за скороченням, відтак у неї серйозно захворів чоловік, тож їй стало не до художньої самодіяльності, а без неї все стало поволі згасати. Відродилося ж досить несподівано.         Незадовго після того як «Баби» перестали виступати на різних приватних і публічних дефiлядах, їх почав копіювати інший самодіяльний жіночий колектив з одного з районів області, навіть тексти з репертуару дослівно використовуючи. Це,звичайно, дуже «заїло» справжніх «Бабів» і, передусім, ту саму Ольгу Хвалибогу. «Тоді ми остаточно переконалися, що таки чогось варті, — каже вона, — і вирішили, що не віддамо свою ідею комусь іншому». Ця жінка, викладач фізики за професією, талановито займається і режисурою, і складанням сценаріїв, і написанням текстів для гурту, хоча остаточні варіанти того чи іншого затверджуються обов'язково після загального бурхливого обговорення. Єдиним представником сильної статі у колективі є його офіційний керівник, концертмейстер училища Володимир Григоращук, він же — «персонаж Дзюньо» (від кумедно зменшувального Володзюньо), який акомпанує «Бабам» на баяні. Ще серед учасниць — керівник вокального ансамблю училища Марія Машталер, керівник народного хору Людмила Трач, викладач зарубіжної літератури Ганна Логуш, викладач хімії Юлія Ямкова, майстер виробничого навчання Марія Семців, завідуюча гуртожитком Неля Коцюбко та викладач української літератури Ярослава Станько.

Від весільних віватів — до «Агресивної партії бабів без центру»

      Передати колорит тернопільського гурту «Баби» газетними рядками, як і словами взагалі, в принципі, неможливо — його виступи треба бачити. Дехто (особливо ті, хто не сприймає своєрідного західняцького гумору чи перенаситився ним) вважає їх надто простими, аж до примітиву. Але якщо сильна сторона мистецтва лицедійства, за словами одного з театральних корифеїв, — це вміння підмітити і відтворити найхарактерніше і найтиповіше з навколишнього життя, то простота «Бабам» аж ніяк не завада, швидше навпаки. Недарма їм вдається «заводити» найрізноманітнішу публіку, тож користуються популярністю як у робітничих колективах, так і на ювілеях серйозних фірм, як на весіллях, так і на інтелектуальних урочинах. Авторка цих рядків вперше близько познайомилася з творчістю самобутнього гурту на весіллі у власної доньки, і можу засвідчити, що всі сорок хвилин запланованого виступу вони надійно тримали увагу трьохсот гостей, в тому числі столичних. Більше того, мій київський кум, який багато чого бачив і на таких речах розуміється, якось мимоволі виклацав «на «Бабів» майже усю плівку у фотоапараті, а це, погодьтеся, щось-таки та значить.

      За жанром репертуар гурту — це гумор і сатира, за тематикою — доволі різноманітний. Тут і критика навколишніх проблем та негараздів, і весільні вівати (жартівливі вітальні куплети), і навіть політичні частівки. Один із приколів, наприклад, це коли учасниці гурту повідомляють глядачам, що створили... «Агресивну партію бабів без центру» і починають потішно розповідати про її засади. Так-так, під час минулорічних президентських виборів, наприклад, «Баби» провели успішну агітаційну кампанію за Віктора Ющенка. А в перші роки Незалежності під час концерту на Співочому полі в Тернополі їм навіть відключали мікрофони за начебто «антидемократичні» тексти на кшталт такого :

      А ось для ознайомлення читачів ще приклади «бабської» творчості:

* * *

* * *

      До кожного свого виступу «Баби» підходять творчо. І тексти шліфують та змінюють у відповідності до «гостроти моменту», і зовнішній вигляд вдосконалюють на потребу, так би мовити, публіки. Після того, як чоловік однієї з учасниць гурту зауважив, що вони, мовляв, вже виглядають зовсім, як «діди», і що так вже навіть у найглухіших селах не одягаються, жіночки порадились і дещо осучаснили свої сценічні костюми. Або ось коли під час одного з виступів почули, як один глядач сказав іншому: «Ти дивись, які в неї манікюри з-під рукава куфайки виглядають!», то володарка нігтів мусила терміново виправлятися заради правдивості образу.

«Один так сміявся, що аж зайшовся»

      — Головна нагорода на міжнародному фестивалі «Карпатський словоблуд» була для вас несподіванкою? — запитую Ольгу Хвалибогу.

      — Звичайно, ми дуже переживали, адже вперше доводилось виступати на такому рівні, — відповідає вона. В Ужгороді ж зібралися «словоблуди» не тільки з різних регіонів західної України, а й із Словаччини, Сербії, Польщі. Але вже після першого виступу — а за правилами «перше слово» надається минулорічному переможцю — заспокоїлися, бо зрозуміли, що нам теж є що показати. Такого гурту, як наш, до речі, більше ніде в Україні немає. А показували ми на фестивалі дві програми — свою «візитівку» та «Оперу із сільського життя», де є про все, включаючи політику та бандитів. Шкода, не знали, що в загальну програму фестивалю входить ще й конкурс весільних старостів, тож були не готові взяти в ньому участь, а з весільної тематики в нас є дуже багато цікавого.

      — Ольго Василівно, а на професійній естраді у вас є кумири, яких ви б брали за приклад?

      — Когось одного, напевне, ні. Але ми уважно дивимось виступи багатьох артистів і пробуємо запозичувати якісь цікаві елементи. Так, наприклад, з'явилася у репертуарі гурту відома пісня Олега Скрипки «Весна» у своєрідній, зрозуміло, інтерпретації, чи «Чорний бумер» Серьоги, який у нашій обробці і виконанні іде просто «на ура».

      — Не може такого бути, щоб під час ваших виступів та не траплялося якихось кумедних випадків. Чи могли б ви переповісти хоч деякі?

      — Будь ласка. Якось виступали ми у Хмельницьку, побачили вивіску «Інститут економіки та права», і обіграли цю назву в одній із гумористичних сценок. Там йдеться про те, що мама привезла з села торбу з продуктами для дочки, яка цей самий інститут закінчила, але залишилася без роботи. Так-от, після виступу підходить до нас раптом ректор цього інституту і всерйоз починає переконувати, що всі їхні випускники працевлаштовані. Або ось одного разу після того, як ми вже переодяглися у свої чоботи-хустки-куфайки, нас відмовилися пускати на сцену, бо прийняли бозна за кого. А іншого разу один глядач в залі так сміявся, що аж зайшовся, до гикавки. Уявляєте собі?

      — А як ставляться до «Бабів» учні профтехучилища? Авторитет учасниць гурту, як викладачів, не падає від того, що вони виспівують на весіллях та забавах?

      — Навпаки, тільки зростає! Тим паче що до виступів у себе в училищі ми ставимось не менш серйозно, ніж на якійсь великій сцені. Постійно стараємося придумувати щось новеньке, щоб нашим не приїдалося. А для учнів своїх не так давно цілу програму про чистоту мови придумали. Одна справа — нотації їм читати, і зовсім інша — говорити з ними зі сцени тим їхнім жахливим сленгом.

      ...Після того, як із Тернополя поїхала знімальна група ТЕТівської програми «Дивись!», почали поширюватись чутки, що тепер, мовляв, як «Бабів» вся Україна побачить, їх «точно до Києва заберуть». Учасниці гурту сміються —куди ми без свого Тернополя і училища, але водночас готові й підкоряти все нові творчі висоти, а хоч би й столичні. Для початку «Баби» мріють виступити на сцені київського Палацу «Україна», чого і побажаємо їм у найближчому майбутньому.