Українські миротворці, які нарвалися в Іраку на партизанську засідку у вівторок, отримали не такі вже й легкі поранення, як повідомляло напередодні Міністерство оборони України. Свідченням того, що нашим хлопцям (принаймні трьом миротворцям — майору Сергію Гусаку, старшому сержанту Олександру Бєлєю та сержанту Анатолію Левченку) зле, є нова інформація з Іраку: поранених учора вранці військовим літаком США доставлено із Багдада до Німеччини, у військовий шпиталь у місті Ландштуль, уточнює прес-служба Міноборони. За інформацією лікарів, стан їхнього здоров'я залишається важким, але стабільним. Ще двоє українців— капітан Олександр Рошевський та старшина Олександр Шохін, які не потребували госпіталізації, — перебувають на лікуванні у санітарній частині 52-го окремого механізованого батальйону, що дислокується поблизу населеного пункту Ес-Сувейра. Планується, що легко поранені старшина Сергій Пузир та рядовий Юрій Бачурін у найближчі дні повернуться із військового шпиталю в Багдаді до свого підрозділу і лікуватимуться вже на базі санчастини батальйону.
Фахівці кажуть, що українських вояків урятувало під час засідки те, що всі вони виконали правила безпеки: перебували у бронетранспортерах і відкрили вогонь у відповідь зі штатної зброї. За інструкцією, у темний період доби військові мають бути за бронею, аби не потрапити під кулю. Відтак міністр оборони Євген Марчук констатував: порушень заходів безпеки не було.
Підозри ж у скоєнні нападу на український миротворчий патруль падають на бойовиків однієї із «заїжджих» груп, які готували одночасно багато акцій проти міжнародних стабілізаційних сил. Засідка для українських миротворців — це чергова ланка у ланцюжку терактів, які охопили останніми днями Ірак, вважає Євген Марчук. Адже напад на українців був ретельно спланованим і підготовленим, у ньому брали участь близько 10 досвідчених бойовиків, що застосували фугасні снаряди, гранатомети та стрілецьку зброю, оснащену приладами нічного бачення. Стріляли у наших хлопців з відстані близько 100 метрів від маршруту руху БТРів, і тривав обстріл приблизно три хвилини, повідомляє прес-служба МОУ.
Цей інцидент, певна річ, не залишиться без належної уваги: вже зараз командування 5-ї окремої механізованої бригади в Іраку вживає додаткові заходи із посилення безпеки особового складу. У четвер оперативна група на чолі з командиром бригади генерал-майором Сергієм Безлущенком виїхала до Ес-Сувейри, аби з'ясувати обставини нападу на український патруль та відпрацювати комплекс спеціальних заходів. Про обставини та деталі нападу вже проінформовано весь особовий склад 5-ї окремої механізованої бригади. З командирами всіх рівнів та особовим складом, який залучається до патрулювання, проведено спеціальні заняття, під час яких відпрацьовано алгоритм дій у кризовій ситуації, зокрема у разі нападу бойовиків; внесено відповідні корективи у маршрути, терміни патрулювання, склад груп — йдеться у повідомленні прес-служби Міноборони України.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
