День навиворіт

30.08.2005

      Десять серпневих днів поблизу селища Білики Кобеляцького району тривав збір еколого-патріотичного табору для юнаків і дівчат віком 13—18 років, організований Полтавською станицею Національної скаутської організації України «Пласт». Намети пластунів із п'яти осередків Полтавщини цього разу вгніздилися на мальовничій лісовій галявині неподалік берега тихоплинної Ворскли. Одразу з'ясувалося, що «аборигенами» тієї місцини були досить грізні комахи — оси та джмелі, гнізда яких знаходилися в різних кінцях галявини. Однак, дотримуючись одного з найголовніших принципів пластунського руху — жити у гармонії з природою, гості не стали тривожити чи «виселяти» звідти крилатих «господарів». Навпаки, обгородили згадані гнізда стовпчиками і подбали, щоб ніхто бодай випадково їх не зруйнував. Тож під час таборування між пластунами і комахами не виникало жодних «непорозумінь».

      Зрештою, їх уникнення, здатність виживати в умовах незайманої природи мовою пластунів називається самозарадністю. Разом із практичними навичками в'язання вузлів, першої медичної допомоги, мандрівництва, сигналізації на місцевості тощо вона входить до обов'язкового набору тих умінь, які наполегливо здобували або вдосконалювали у таборі юнаки і дівчата під керівництвом старших пластунів Мирослави Чиркової, Дмитра Панова, Орисі Шептун, Данила Данилейка і Сергія Остапієнка. Звісно, запам'яталися всім і кілька незвичних уроків із верхової їзди та стрільби з пневматичної зброї.

      Спеціально для тих, кому не пощастило відчути особливу атмосферу пластунського буття, підкреслимо: згадані уроки, заняття не мають нічого спільного зі знайомою багатьом піонерською чи армійською муштрою. Літній пластунський табір — то насамперед весело і цікаво. До речі, цього року на Полтавщині він мав назву-девіз «Перевернути двічі». Отже, йшлося про те, щоб подивитися на давно знайомі речі по-новому, розвинути в собі здатність виходити за межі звичного світосприйняття, власне, підніматися над буденщиною, сірістю. Тож були у таборі й «день навиворіт», який починався з ранкової... вечері та церемонії закриття, і святкування серпневого... Нового року з найоригінальнішою ялинкою, і «гороховий день», і ще безліч «приколів», що змушували кожного виявляти неабияку кмітливість, винахідливість, власні приховані таланти. Ті, в кого виходило це найкраще, наприкінці збору одержали спеціальні відзнаки, які тепер прикрашають їхні однострої. Спільною ж нагородою для всіх стала неоціненна розкіш спілкування зі старими і новими друзями.