Украдене дитинство

      Зовсім нещодавно в столиці стався одночасно трагічний і показовий випадок: семирічний хлопчик, cтомлений від постійних побоїв батьків та їх збоченого розуміння батьківського обов’язку, вистрибнув із вікна власної квартири на п'ятому поверсі. Хлопчика, за життя якого тривалий час боролися медики, вилікували. Проте доля продовжує з маленьким Назарієм свою злу і несправедливу гру...

Батько топив сина у ванні з гарячою водою

      Назарій Падалко (прізвище й ім'я змінені) вчився в другому класі звичайної київської школи. Сім'я теж начебто нічим особливим не вирізнялася. Тільки ось Назар чомусь часто ходив по двору похмурим і невеселим, рідко грався з дітьми. Дехто помічав, що ховає хлопчик з величезним соромом від оточуючих синці на тілі. Але думати про причини їхньої появи було нікому. Та й навіщо? У хлопчиськ постійно бувають травми — може, він упав, граючись у футбол або катаючись на велосипеді? Тому ні в педагогів у школі, ні в сусідів не виникло бажання повідомити про свої спостереження в міліцію...

      Сімейство Падалок живе у звичайній трикімнатній квартирі. 29-річна мама Назарія працює продавцем на базарі, батько — раніше двічі судимий за грабунки — підробляє вантажником. Назарій — єдина дитина в сім’ї. У вересні йому виповниться вісім років. Як тепер стало зрозумілим, сімейство це мало подвійне життя. Зовнішнє благополуччя на публіці і в школі в домашніх стінах змінювалося просто деспотичними замашками стосовно єдиної дитини. Йому забороняли спілкуватися з однолітками, заводити знайомства й друзів. Навіть з рідними дядьками Назарію забороняли розмовляти. Адже вони, як могли, захищали племінника від батьківського насильства — тому між родичами не вщухали сварки.

      Як потім розкажуть «УМ» у Святошинському райуправлінні міліції ГУ МВС України в Києві, свого сина молоді й здорові батьки періодично били, морально принижували дитину. Із слів Назара, батьки примушували його годинами сидіти й читати книжки й газети, переписувати зошити. За провини той відразу одержував удар в обличчя, іноді виховний процес набував бузувірських форм. Наприклад, Назарій згадує, як одного разу батько топив його у ванні з гарячою водою. На вулицю хлопчик практично не показувався навіть улітку, тому що в нього були одні босоніжки, забруднивши які, міг заробити вдома добрячу прочуханку. От і сидів удома, виконуючи всiлякі безглузді завдання батьків, періодично підходячи до вікна і спостерігаючи, як безтурботно ганяють навколо будинку хлопчики й дівчатка.

      Життя остаточно підкосило хлоп'я 19 травня. Тоді Назарчик залишився у групi продовженого дня. Додому ніяк не хотілося йти. Він сновигав парком і відчужено топтав траву і дрібні гілочки. Хлопчик знав, що його знову поб'ють матуся й татко — за спізнення або нерівний почерк у зошиті, а може, так, для профілактики, залишать на спині пару-трійку синяків... Причиною чергового батьківського обурення стала втрата сином портфеля.

      ...Напевно, так катували партизан гестапівці, до того страшні сліди залишилися у Назара після батьківського виховання — судові медики зафіксували близько 100 гематом вiд ударів — дитина практично з ніг до голови посиніла. Цікаво, що і портфель, і його вміст незабаром виявилися у повній цілості. Хлопчик розказує: «Татко бив мене пряжкою по голові — он бачите, які шишаки залишилися».

«Мамо й тато, я вас дуже люблю», — написав у передсмертній записці Назарій.

      23 травня Назаркова мати прийшла в школу і сказала, що син захворів на скарлатину і його, мовляв, не буде на заняттях до останнього дзвінка — навряд чи встигне одужати. А дитина від побоїв просто не могла встати. Які заняття?! У цей час за «погану поведінку» Назара примусили переписувати зошити і всадили за читання. Повернувшись додому, батьки сказали, що, мовляв, готуйся, зараз ми прийдемо і перевіримо, як ти виконав наші завдання. Вiд страху, що в його зошитах знову знайдеться який-небудь огріх, хлопчик сів за стіл і написав... передсмертну записку! Не забувши назвати тата з мамою любими, перед смертю він у записці... попросив пробачення у них! Виявилося, що цей заляканий маленький мужчина вважав, що жити не гідний, оскільки його вважають «важким підлітком», і він іншим людям лише заважає. Принаймні він це постійно чув на свою адресу вдома від батьків.

      Відкривши вікно, хлопчик висунувся назовні — відразу стрибати не зважився. Внизу перехожі побачили дитину, котра вилізла з вікна на п'ятому поверсі й вочевидь збиралася стрибнути вниз — на тротуар. Дорослі почали щиро просити його не робити фатального кроку, бо вижити після падіння на бетон з такої висоти вельми непросто. Натомість батьки малолітнього самовбивці спокійно сиділи на кухні й, пихкаючи сигаретою, пили каву, нічого не підозрюючи...

      ...Назарій упав на ноги й роздрібнив п'ятки, поламав кістки тазу. Але залишився живий. Поблизу будинку піднявся галас, люди кинулися викликати «швидку» — у двір вибігла й мати потерпілого, якого невдовзі відвезли в реанімацію. Затим представникам місцевого відділку міліції жіночка пояснила, що вони з чоловіком «дещо погарячкували», маючи на увазі сліди побоїв на тілі сина. Батько ж хлопчика зник ще до приїзду міліції — «чуйка» підказувала йому, що у слідчо-оперативної групи до нього знайдеться чимало неприємних запитань.

      Із Назаром працювали психологи. Вони кажуть, що хлопчик мислить абсолютно дорослими категоріями: дитинство у нього відібрали — за сім років він у своєму житті переніс стільки болю, що іншому дорослому й не снилося.

      Найдивніше, як стверджують правоохоронці, те, що Назаркова мама тепер захищає свого чоловіка, направляючи скарги і на правоохоронців, і на медиків. Причому ця пані намагалася якось викрасти сина з відділення, де той лікувався. Поки мати пише петиції й не особливо горить бажанням відвідувати сина в клініці, хлопчика провідують співробітники відділу у справах неповнолітніх.

      Наразі дядько Назарка — рідний брат матерi хлопчика хоче взяти над ним опікунство і чекає, коли ж позитивно розглянуть його заяву, і хлопчика можна буде нарешті забрати з відділення. Але спочатку необхідно, аби суд вирішив питання щодо позбавлення батьківських прав подружжя Падалко. Ця справа дотепер перебуває в суді: очевидно, суддя продовжує збирати документи, або роботі у справі перешкодив період відпусток. Маленький хлопчик теж чекає на справедливість.

      За фактом ще в кінці травня прокуратура порушила кримінальну справу згідно зі статтею 166 Кримінального кодексу України (невиконання батьками своїх обов'язків, що призвело до тяжких наслідків), вона зараз у суді. Але як оцінити моральну травму.

      До слова, у Києві всього впродовж останніх шести місяців 2005 року неповнолітніми було скоєно 12 випадків суїцидів й 17 фактів спроб самогубств, не виключено, що значну частину цих дітей до цього страшного кроку підштовхнуло подібне ставлення батьків.