Бензинове марево

      Якщо цінові прогнози у бік підвищення справджуються через два дні, можна сміливо говорити про картельну змову на ринку нафтопродуктів. Лише наприкінці минулого тижня експерти висловлювали припущення, що бензин подорожчає до 4 гривень, а в неділю автозаправки вже рясніли такими цінниками. Весняна криза нас навчила поважати «кермо країни», коли під тиском уряду нафтотрейдери пригальмували накручування цін. Чому ж уряд мовчить тепер? На вересень аграрії забезпечені бензином лише на 50 відсотків, повідомляє Мінагрополітики. Певно, в Кабміні трохи налякані грізними зауваженнями на свою адресу з приводу «ручного управління», яким, мовляв, нічого не вдіяти проти зростання світових цін на нафту. Однак вочевидь існує політичний фактор, який впливає на цінову ситуацію з бензином за цілковитої залежності українського внутрішнього ринку від постачання російської нафти. Отож повторення квітневої картельної змови в Україні можливе у будь-який час. Особливо з огляду на те, що два тижні тому президент РФ Володимир Путін заявив, що вважає несправедливо заниженою нинішню ціну на нафту марки Urals і пропонує урядові розглянути можливість підвищення ціни. До речі, коли матеріал верстався в номер, ЗМІ повідомили, що з 31 жовтня російський мінфін вводить експортне мито на нафту в розмірі 179 доларів за тонну.

      Упродовж минулого тижня, в унісон торговим сесіям на світовому ринку нафти, ціни на пальне в Україні знову підвищилися. Хитнулися вони у бік підвищення, коли під час електронних торгів на світових біржах за барель нафти давали 68 доларів. Ціна російської нафти Urals тими днями становила понад 60 доларів за барель, що майже на долар вище за попередню ціну, Siberian Light подорожчала ще більше — до 63,82 долара за барель. У цілому прогнози аналітиків щодо розвитку ситуації на цьому ринку не залишають оптимізму для споживачів. Експерти стверджують, що невдовзі ціна нафти 70 доларів за барель (один барель дорівнює 163,65 літра) не буде дивиною.

      Для українських споживачів, які отримують енергоносії з Росії, ціни на нафтопродукти у порівнянні з минулим роком зросли більш ніж на 50 відсотків. До того ж Москва, яка має звичку кожні два місяці збільшувати експортне мито на нафту, з 1 серпня підвищила його до нового рекордного рівня — 140 доларів за тонну (нагадаємо, ще у квітні воно становило «жахливі» як на той час 102, 6 долара за тонну).

      Міністр економічного розвитку РФ Герман Греф висловив думку, що питання про вдосконалення механізму експортних мит на нафту потрібно вирішити восени. Вiн зазначив, що зараз розробка нових родовищ нафти пов'язана зі збільшенням її собівартості. У зв'язку з цим низка нафтових компаній вимушена припиняти інвестиції в нові проекти. У свою чергу, голова Центробанку РФ Сергій Ігнатьєв запропонував змінювати експортні мита раз на місяць.

      Нам би їхні пробеми. На українському роздрібному ринку, як повідомляє Український фінансовий сервер, пальне наприкінці минулого тижня збували, як мінімум, за такими цінами: 3,10 грн. за літр бензину марки А-76, 3,45 грн. за А-92, 3,74 грн. за А-95 і 3,50 грн. за «дизельку» в Києві. Учора в столицi «95-й» був уже й по 4 гривнi. У Дніпропетровську найнижчі ціни на пальне становили, відповідно, 3,30; 3,70; 3,90 і 3,60 грн. за літр. У Сiмферополі курортникам, вважай, пощастило, якщо вони сплачували за пальне, відповідно, 3,15; 3,65; 3,80 і 3,45 грн. за літр. Словом, усе гірше і гірше. Тим паче що зараз відбувається традиційне сезонне цінове «зашкалювання» на ринку нафтопродуктів, коли попит на цю продукцію помітно зростає.

      Що ж до суто українських важелів впливу на ситуацію, то вони, певно, перебувають у не дуже міцних руках. Обсяг прокачування «чорного золота» магістральними нафтопроводами невпинно скорочується. Постачання нафти в Україну знизилося на 32 відсотки, стверджує аналітик Центру енергетичних досліджень Сергій Куюн. Він посилається при цьому на підвищення тарифів на перекачування сировини. Крім того, за його даними, на третину менше сировини почали переробляти заводи. Якщо висновки пана Куюна комусь видаються недостатньо об'єктивними, наведемо повідомлення Міністерства палива та енергетики: обсяги транспортування нафти для потреб України зменшилися на 25,3 відсотка, або на 3,376 млн. тонн, — до 9,956 млн. тонн. При цьому частка транзитного обсягу «чорного золота» в загальному обсязі становила 65,4 відсотка, перекачування на НПЗ — 34,6 відсотка.

      Але якби українські нафтопереробні заводи й хотіли отримувати більше сировини, це їм виявилося б не по зубах. Фінансовий стан цих підприємств не дозволяє їм працювати ефективніше. Мінпаливенерго наполягає, що в цьому «винне» податкове навантаження, погіршення технічного стану НПЗ. А втім чесна відповідь полягає в тому, що заводам невигідно переробляти нафту за такою високою ціною — рентабельність низька. Саме так пояснили ситуацію, що склалася, представники групи «Лукойл» та НПЗ «Галичина» під час громадських слухань, які два тижні тому провів Антимонопольний комітет України (АМК).

      Нагадаємо, тоді АМК оприлюднив свої висновки щодо стану конкуренції на ринках бензинів і дизельного пального, заявивши про виявлення ознак індивідуальної та колективної монополії. У першому випадку підозра впала на ТОВ «Торговий дім ТНК-Україна», частка якого на ринку оптової торгівлі бензинами у 2004 році становила 40 відсотків. Ознаки колективного монополізму АМК розгледів у діях ТОВ «Линос» (Лисичанський НПЗ), АТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ) та групи «Лукойл», які в минулому році мали сукупний обсяг реалізації на внутрішньому ринку України бензинів та дизельного пального в обсягах, що перевищують 50 відсотків (відповідно, понад 3 мільйони тонн першої і 2,6 мільйона іншої продукції). Цікаво, що прохання АМК надати відомості про свою діяльність у 2004 році цілковито і вчасно задовольнив лише «Лукойл»; решта нафтотрейдерів надіслала лише часткову інформацію, а АТ «Укртатнафта» на день громадських слухань не направила жодного повідомлення. Тепер, за словами керівника прес-служби АМК Богдана Якимюка, «ТД ТНК-Україна» і АТ «Укртатнафта» надали свої пояснення та потрібні цифри, і це, як вважає він, є позитивним наслідком громадських слухань. Наприкінці вересня — на початку жовтня цього року АМК, за словами виконуючого обов'язки глави цього відомства Юрія Кравченка, оприлюднить свої остаточні висновки щодо стану конкуренції на ринках бензинів та дизельного пального.

      Народні депутати щодо цього мають свою думку. Зокрема, Олекса Гудима у коментарі «УМ» вкотре наголосив: на цих ринках існує змова російських нафтотрейдерів. При цьому він послався на минулорічні висловлювання голови АМК Олексія Костусєва та тодішнього віце-прем'єра з ПЕК Андрія Клюєва. Вони у 2004 році спостерігали на цих ринках «змову». «Якщо вони так казали, я їм вірю», — говорить пан Гудима. Не менш гостру характеристику стану конкурентності на ринку пального дала навесні цього року Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. «Я вважаю, — зробив висновок Олекса Гудима, — що тепер слово за Президентом. — Про це я написав йому у своєму зверненні. Поки пан Костусєв обійматиме посаду голови Антимонопольного комітету, нафтотрейдери завжди почуватимуться на українському ринку, як щука у воді». «Неправі ті, хто стверджує, що Україна тепер цілковито залежить від світових цін на нафту», — далі наголосив пан Гудима. «Коли є 80-відсоткова залежність від російського «краника», так говорити нерозумно», — застеріг він. Задля повної ясності слід нагадати, що на вирішальній ролі світових цін на нафту при формуванні собівартості пального на внутрішньому ринку наполягають віце-прем'єр Анатолій Кінах та міністр палива i енергетики Іван Плачков.

      Крім того, Олекса Гудима у своєму коментарі «УМ» наголосив, що не варто надто покладатися на те, що почне працювати магістраль «Одеса—Броди», перекачуючи нафту до Європи, і що тоді Україна вирішить свої проблеми з енергоносіями. Поки що нафтопровід «Баку—Джейхан» не функціонує, не побудовано «трубу» від Бродів до Плоцька. У нинішньому становищі, як зауважив народний депутат, слід робити наголос на негайній закупівлі каспійської нафти за українські кошти. Для цього «потрібно зафрахтувати хоча б один танкер і переробляти привезену ним нафту на Кременчуцькому НПЗ», — зазначив пан Гудима.

      У свою чергу, народний депутат Олег Салмін, відповідаючи на запитання «УМ», наголосив: «Підвищення цін на пальне, безумовно, відбудеться. Це пов'язано, перш за все, з тим, що з вересня Росія збільшує для наших нафтопереробних заводів ціну на нафту майже на 8 відсотків. Сьогодні вітчизняні НПЗ укладають контракти на вересень вже по 420 доларів за тонну нафти, і багато АЗС почали підвищувати вартість бензину та дизельного палива. У цій ситуації уряду необхідно здійснювати рішучіші кроки для контролю за ціноутворенням на ринку нафтопродуктів. Не секрет, що цей ринок усе ж таки монополізований декількома компаніями. Потрібно здійснити кардинальні кроки у бік цивілізованої конкуренції. Держава має вибудувати «правила гри» на цьому ринку: парламенту необхідно прийняти низку відповідних законодавчих актів, урядові — створити умови, щоб на ринку з'являлися нові його учасники, зокрема створити власну національну мережу АЗС як реальний барометр ринку нафтопродуктів щодо ціноутворення, якості продукції та якості послуг. Я вважаю, що перспективи будуть безпосередньо пов'язані з переговорами з каспійської нафти як основного джерела заповнення нафтопроводу. Можу з упевненістю сказати, що сьогодні досить жваво розглядається нафтопровід «Одеса—Броди» як один з основних світових нафтотранспортних коридорів. І якщо нам вдасться залучити до цього процесу європейські компанії як споживачів та американські компанії, які працюють на каспійській нафті, думаю, Росія не захоче бути поза процесом. Так, певний обсяг російської нафти частково транспортуватиметься через «Одеса—Броди». Але поки нема реального завантаження нашого нафтопроводу в прямому напрямку, Україна має використовувати всі механізми, що дозволяють заробити «живі» гроші для його утримання».