Корінь сили набирається,

      Цукрові буряки здавна вважали на Поділлі культурою пріоритетною, їх вирощували практично в кожному господарстві. На жаль, трансформаційні процеси в аграрному секторі боляче зачепили й солодку галузь. Свою відданість їй засвідчують нині хіба що палкі ентузіасти або ж прагматичні керівники. Перші просто не уявляють своїх полів без звичного бурячка, який восени-взимку дасть таку-сяку копійчину, другі ж убачають в коренях надійну основу економічного благополуччя, тому не обділяють плантації ні робочою силою, ні коштами.

      Звісно, економічно слабші колективи, що не мають достатньо матеріально-технічних ресурсів, площу посівів зменшують, а то і зовсім відмовляються від цукристих. Адже культура це високозатратна, не всім по зубах. В один гектар треба вкласти 3,5—4,5 тисячі гривень, а такі кошти не в кожній селянській кишені знайдуться. Та й окремі власники цукрозаводів не поспішають подати руку допомоги своїй сировинній зоні, сподіваючись отримати прибутки меншим потом.

      Натомість заможніші формування, як, скажімо, науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», дослідне господарство «Пасічна», сільгоспкооперативи «Летава» і «Промінь» та інші, стабільно збирають по 450—550 центнерів з гектара, досягаючи 70—100-відсоткової рентабельності цієї технічної культури. Висока прибутковість гарантується неухильним дотриманням технології вирощування, впровадженням нової агротехніки, належним фінансуванням.

      Загалом же цукровий буряк затишніше почувається в північній частині області, де площі під ним поволі, але розширюються. Наприклад, Славутський район щорічно прибавляє 300—500 гектарів. Але ж і тамтешні переробники працюють рука об руку із селянами, надаючи інвестиції. Торік Шепетівський цукрозавод на матеріально-технічне забезпечення партнерів спрямував 16 мільйонів гривень, а флагман галузі — Теофіпольський — всі 20 млн. грн. Це зняло для сільгоспвиробників багато пекучих проблем.

      Нинішнього року буряковий лан Хмельниччини становить 44 тисячі гектарів. Це дещо менше запланованого, але на 8 тис. га більше, ніж минулої осені залишалося до збирання. Цукристі вирощують 500 господарств із 744 та 1005 фермерів. Як розповів «УМ» начальник відділу землеробства облсільгоспуправління Микола Хайнецький, погодні умови цьогоріч у країні напрочуд сприятливі для культури. Щоправда, липневий градобій знищив чималі плантації в Городоцькому та Чемеровецькому районах, однак у цілому мажорної картини це не зіпсувало. Стан посівів задовільний, середня вага кореня становить 270 грамів (на 70 грамів більше торішнього), густота рослин прийнятна. Інтенсивний ріст буряка зумовили щедрі сонячні дні та вдосталь накопиченої вологи у грунті. Уникнули рослини і захворювань та нашестя шкідників.

      За прогнозами фахівців, бурякова нива обіцяє подолянам 250—270 центнерів коренів з кожного гектара, що дозволить зібрати 1,1 мільйона тонн сировини. У кінцевому підсумку хмельничани отримають 120 тисяч тонн цукру (проти 103,7 тис. тонн минулоріч).

      Очікується, що перші агрегати в загінку вийдуть не раніше 5 вересня. Технічних засобів для вчасного збирання вистачає. Крім окремих господарств, потужні комбайни іноземного виробництва мають і переробні підприємства, які, звісно, підсоблять сільським трудівникам. Фермери, у яких площі невеликі, збиратимуть вручну.

      А ось виробничий сезон розпочнуть лише 9 із 17 цукрозаводів. У південній зоні варитимуть «біле золото» тільки в Городку і Вишнівчику. Перспектива ж у Кам'янець-Подільського, Сатанівського, Маківського та деяких інших переробних підприємств, що стали жертвами непродуманих приватизаційних процесів, украй сумна — їх, швидше за все, чекає або перепрофілювання, або знищення. Втім обласна влада рук не опускає, енергійно шукаючи для цих заводів рятівних інвесторів.