Хоч українські рок-опери можна порахувати на пальцях («Біла ворона», «Енеїда», «Проповідник»...), а рок-опер, зроблених із верлібрів, в Україні взагалі нема, на «Платний пляж на Стіксі», проект видавництва «Кальварія» та групи «S.T.iX. prodjekt», прийшло аж кілька журналістів і письменниця Світлана Поваляєва. Остання, мабуть, не знала, про що йтиметься на «кальварійських посиденьках» в УНІАНі.
Відсутні не втратили нічого. Журналісти добували інформацію про «Платний пляж на Стіксі», як в анекдоті:
— Шаляпін, Шаляпін... Послухав — фальшивить і реве, як бичок.
— Та де ж ти його чув?
— Та Йося із сусіднього будинку наспівав.
Рок-опера «Платний пляж на Стіксі» спокійненько лежала десь, записана на студії джазмена Тимура Полянського. Книжка з однойменною назвою ще версталася в «Кальварії». CD-диски навіть не запакували в церату. А журналісти сиділи і слухали оди цим унікальним і професійним проектам у виконанні директора та піар-директора «Кальварії» Петра Мацкевича та Ксені Сладкевич.
«Платний пляж на Стіксі» — опера, побудована на однойменній книжці верлібрів журналіста і продюсера Віталія Бориспольця (довгий час жив і працював в Америці). Реальна історія про людину, яка «в погоні за багатством утратила друзів і кохання. Людина вирішила себе вбити». На цьому закінчується перша дія, реальна, і починається друга, фантастична. Людина хоче перепливти Стікс. Але не має жодного мідяка для Харона. Так вона потрапляє на Роздоріжжя континентів.
Одвічного Боржника (Олександр Войтович), Господаря Неба, Голос Розуму (Віктор Майструк), навіть масовку — Тіні Померлих та Янголів — озвучують чоловіки. Вони, Віталій Майструк, Віталій Борисполець + композитор, аранжувальник та співак Олександр Войтович об'єдналися в гурт «S.T.iX. prodjekt». Основна жіноча партія в опері одна — «Голос душі». Войтович та Майструк довго сперечалися, яким має бути голос людської душі — жіночим чи чоловічим. Обрали жіночий, співачки Інеш. Фрагменти з «...Пляжу...» уніанівський звукорежисер намагався відтворити на «дровах», які й комп'ютером назвати важко. Штука вийшла не для барабанних перетинок. Але нам пояснили, що в первісному вигляді це — григоріанський хорал. І співає його одинадцятирічний хлопчик.
Лишалося довіритись професіоналам. Ігор Мельник, голова правління рекордингової компанії «Укрмюзік» (яка розкручуватиме «Пляж...»), каже: «Ця рок-опера — комерційна бомба. Її стиль — неопрогресив. Не роблене за класичним принципом «куплет-приспів», а неформат. У якому органічно поєднуються готика, рок, хард-рок, поп-рок, джаз і григоріанський хорал».
В останню мить, говорить Віталій Борисполець, про майбутній запис дізналися в Міністерстві у справах молоді та спорту і профінансували студійну роботу. Загалом творча група працювала на ентузіазмі. Можливо, тому й не запросили «ВВ», «Океан Ельзи», Ані Лорак, як планувалося три роки тому, — навряд чи титуловані зірки працювали б задарма.
Рок-оперу, записану на СD (130 хвилин), а також книжку верлібрів «Платний пляж на Стіксі», видану «Кальварією», вживу можна буде побачити на Львівському форумі видавцiв у Палаці мистецтв. Як повідомила «УМ» у телефонній розмові Інеш, навряд чи до Форуму встигнуть зробити постановку. Але, як сказав нам Борисполець, після «кальварійських посиденьок», показаних по телебаченню, знайшлося чимало спонсорів, які хочуть профінансувати постановку «Пляжу...» на великій столичній сцені. В Опереті, наприклад.
На прохання процитувати кілька рядків з опери пан Віталій трошки вагається, запитує, чи можна кількома рядками розказати про людське життя, і трохи приглушеним, але добре поставленим голосом, начитує: «Зламай недогризок олівця яким писав слово «щастя» з великої літери». Потім поет додає: «І ще мені дуже подобається цей верлібр: «Як я можу бути в захваті від сходу сонця, якщо ніч померла в мене на руках». Кінець.