Розкрутися на... непопулярності

20.08.2005
Розкрутися на... непопулярності

«Грін Грей» у Керчі.

      Фінансовим апетитам українських зірок позаздрив би навіть Гобсек. За кілька вдягачок «от кутюр» чи новеньку яхту вони не тільки рекламують олію та мобільний зв'язок, чізбургери й шампуні, а й братаються з політиками. Але такий креатив — уже вчорашній день. Розкручуватися на... власній непопулярності — от до чого додумався гурт «Грін Грей». А що? Чорний піар — теж піар.

      Дізель ледве не вистрибнув зі штанів, доводячи на прес-конференції в УНІАН, що з «Грін Греєм» розправилися (гурт агітував на виборах за Януковича). Мовляв, «зелено-сірих» не беруть в ротацію українські радіостанції через російську мову. По-перше, зараз модне українське, по-друге, крутять же російськомовних виконавців, ту ж Пугачову чи Кіркорова. В «Український формат», який підтримує молодих українських виконавців, «ГГ» теж не запросили — репресії. Дізель і Мурiк чогось забули, що учасник «...формату» Андрій Князь крутив сідницями на кожному концерті за «проффесора».

      Отже, не Мурік і Дізель створили громадську ініціативу «Наше право». Список того, що захищають музиканти, вражає: право вирішувати, в якій країні жити, якою мовою говорити і яку музику слухати, свобода слова etc. Від кого захищати? Певно, від тих, хто «країну штучно розділив на дві частини». Хоча тоді не зрозуміло, чому «Грін Грей» попросили підтримки в СДПУ(о). Проте прізвище одного кривдника Дізель і Мурік таки назвали. Це режисер-постановник масових заходів Василь Вовкун. Він, мовляв, не дозволив «Грін Грею» брати участь у Дні Європи. «Не з вашими російськими рилами в український калашний ряд!» — сказав нібито режисер. Відповідь Чемберлену — пісня «Грін Греїв» «Наше право» і кліп на цей інтелектуальний шедевр (Йося Кобзон із «Только б нє било гражданской войни» відпочиває). Концертний тур з приводу «Грін Греї» проводять — здогадалися, де? Ну де люди певні, що західняки москалям пальці відкусюють? Звісно, в Криму. 4 серпня хлопці на розрив аорти качали своє «право» в Миколаєві, потім, після Херсона й Одеси, подалися до  Керчі та Феодосії. Далі — концерти на площі Нахімова в Севастополі, у Євпаторії — на Театральній площі, у Феодосії — на привокзальній площі, в Судаку. На черзі Ялта й Алушта.

      Пікантність ситуації в тому, що «ГГ»  проголосили свою «громадську ініціативу» майже місяць тому, але до них так ніхто й не приєднався. Тільки на концерті в Керчі була помічена група «Інші». Останній, очевидно, не так потрібен мікрофон для виборювання наших свобод, як майданчик для виступу — «Інші» співають переважно українською.

      Чому колеги зігнорували розрив аорти «ГГ», здогадатись неважко. Піар «Наше право» для Дізеля і Муріка, мабуть, придумав іміджмейкер, якого вони «кинули» на гроші, от він і вирішив помститися. Як повідомили «УМ» на двох десятках столичних радіостанцій, до більшості з них «ГГ» просто не зверталися. Тетяна Фіалко, музичний редактор Третього каналу радіо «Культура», сказала «УМ», що учасники гурту «Грін Грей» за весь час його існування жодного разу не зателефонували і не прийшли до них. Інші зірки самі знаходять телефони, приносять диски.  Це природно — для того, щоб ставити щось в ефір, мені треба це почути». Олександр Пилипенко, виконуючий обов'язки музичного редактора «Народного радіо», стверджує те саме. Але зауважує: композиції «ГГ» звучать на «Народному радіо». Щодо утисків російськомовних виконавців говорить таке: «Якщо композиція хітова, не має значення, якою мовою вона виконана. До того ж на «Народному радіо» перевагу мають українські виконавці». Програмний директор «Радіо Рокс» Руслан Півень каже, що на його радіо «ГГ» звучать щонеділі, хоча до них Дізель і Мурік теж не зверталися . «Я віддав би перевагу «Грінам» перед російськими розкрученими групами їхнього рівня, скажімо «Братами Грім», — говорить Руслан. Користуючись нагодою, запрошую «Грін Грей» до співпраці». Директор радіостанції Love Radio Вікторія Мотінова «була солідарна з прєдидущiмi растєніямi»: «Хлопці жодного разу не зверталися до нас. Сьогодні радіо крутить «Мазафаку». Востаннє це було тринадцятого серпня о шостій ранку. Але це «неформат» — через нецензурні слова, що вилучені з тексту. Є пісні, які не ротуються на радіо  тому, що вони не форматні. На Love Radio формат:  у піснях не повинно бути агресії, має бути мелодика, багато інших вимог. У «Грін Греїв» цього нема. Проте навіть Мерлін Менсон дозволяв робити ремікси на свої композиції, щоб подобатися всім. Так відбирається музика на радіо — музичний редактор відслуховує музику, яку транслюють інші радіостанції, і слідкує за продажем дисків. Найпопулярніше ставить в ефір. «Грін Грей» сьогодні — навіть не популярний». Олексій Гордєєв, музичний продюсер радіо «Столиця»,  каже: «Проблема «ГГ» у тому, що вони роблять некомерційні речі для власного задоволення. «Грін Грей» — старі рокери, які раніше грали хітові речі, такі як «Подождем под дождем», «Аргументы и факты»... А потім скотилася до мотлоху. І тепер грають глем, як самі вони сказали в одному інтерв'ю, — нехітову музику для власного задоволення. Раніше радіо «Столиця» крутило й «Емігранта», і «Все будет хорошо». Тепер «Грін Грей» не має хітів. І йому важко конкурувати з російською попсою, тим же П'єром Нарцисом. Думаєте, Нарцису дуже подобається співати «Шоколадного зайця»? Навряд. Але це комерційна річ, її цілеспрямовано робили як майбутній хіт. Хочеш в ефір — роби хіти. А хочеш грати те, що тобі подобається, — грай, але не плач, що тебе не беруть у ротацію».

      До слова, «УМ» допитала «кривдника» Дізеля і Муріка — Василя Вовкуна — з приводу українського «калашного ряду». «Жодного разу, — обурився пан Василь,  — не спілкувався з гуртом «Грін Грей», навіть по електронній пошті».

      Лишається тільки жалкувати за часами, коли «ГГ» співали «Чудо-остров» і на їхніх чолах не сяяли зірочки. Бо, дивись, незабаром придумають проблему репресій російськомовних ховрашків на заході України чи проблему дискримінації мамонтів із російською пропискою в Києві — і доведи тоді «ГГ», що мамонти в Києві давно вимерли... 

 

Наше право

 

Наше право — налево, направо,
Нет, сердцу больше хочется прямо
Спросить, кто решает по какому пути,
Нужно стоять или можно идти?
 
Свобода стала подразумевать что-то
Понятное только половине народа.
Это неправильно, так нельзя жить.
Как сказал глупый Шариков: «Все поделить».
 
Солнце над тобой...
Я в детстве засыпал, под звуки Владимирского собора
Зовет, за собой...
Это наша страна, это наш с вами город!
 
Наше право, нам решать,
Наше право на то, что слева, на то, что справа,
Наше право, что сказать,
Наше право на наше слово,
на наше дело.
 
Да, я помню, на каком языке
Мне бабушка в детстве читала сказки,
Да, я помню насколько нежно
Звучанье материнской
и женской ласки.
 
И не надо других учить жить,
Для начала научитесь жить сами,
Нас под себя вам не перекроить,
Нашу свободу и солнце над нами.
 
Солнце над тобой...
Я в детстве засыпал под звуки Владимирского собора.
Зовет за собой...
Это наша страна, это наш с вами город!
 
Наше право, нам решать,
Наше право на то, что слева, на то, что справа,
Наше право, что сказать,
Наше право на наше слово,
на наше дело.
  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>