Унікальну книжку «Гетьмани України на поштових марках», роботи відомого художника Юрія Логвина, нещодавно випустило видавництво «Марка України». Це розкішне подарункове видання цілком може замінити на міжнародному рівні традиційні сувеніри — булави, писанки, вишиванки, якими Європа вже натішилася (бо для власної книжкової полиці видання має трохи «кусючу» ціну — 125 гривень із копійками, як зазначено на сайті видавництва). Тим паче що марка, поза всім, ще й третій (після герба і грошових знаків) символ державності!
Марки «Гетьмани України» розійшлися по всьому світу тиражем близько семи мільйонів. А книга стала підсумком цієї масштабної роботи. Так, видання зроблене з незаперечним історичним підходом, та на бренд науковості все ж не претендує. Чим же ж викликаний такий дисбаланс? Річ у тім, що тут поєдналися три українські бачення доби Гетьманства (марки під клемтажем — Юрія Логвина, ілюстрації — Сергія Якутовича, текст — Інституту історії України), що так чи інакше внесло свої культурницькі корективи.
Скажімо, Якутович дегенеративного від народження Юрія Хмельницького зображає фізично нормальним чоловіком, добрим, з щоками-пампушечками, справжній тобі святий! І де ж, даруйте, в цій помпезності історична ідентичність? Марка ж Юрія Логвина пропонує нам кардинально інший образ: «молодого та зеленого» хлопчака, вочевидь недалекого, що по-бусурманськи визирає з-під шапки верховоди очима мишеняти. Мало того, сам пан Логвин не раз наголошував про жорстокість Хмельницького-сина, для якого віддати наказ здерти з живої людини шкіру було буденною справою.
«Це жодною мірою не ідеалізація образу, а бачення художника, — коментує Валентина Худолiй, директор дирекції видавництва «Марка України» УДППЗ «Укрпошта». — Якоюсь мірою погоджуюся, що люди мистецтва мають акцентувати увагу на найкращих моментах, але іноді хочеться і тієї ж таки історичної справедливості, історичної правди».
Що ж до батька Юрія, Хмеля, це, поза сумнівом, як говорить про нього Літопис Величка, людина розумна, вольова, вимучена життям, з мудрим поглядом. До речі, навіть равін Натан Нота Ганновер у своїй хроніці «Прірва бездонна» (Венеція, 1653 рік) про ворога свого народу, хоч і постійно вживає прокляття «да буде стерте його ім'я», все ж не заперечує, що той був «людиною розумною, спритним хитруном і відважним воїном». А от на портреті Якутовича, на відміну від задокументованої історією і, відповідно, Логвином інформації, це — людина-зарізяка, недовірливий, дріб'язковий...
Утім, отримавши срібну медаль як філателістичний експонат на IX Національній філателістичній виставці, «Гетьмани України на поштових марках» планують вибороти чимало нагород i на цьогорічному Книжковому форумі у Львові, але вже як книжкове видання.
У насиченому політико-драматичному сьогоденні напрошуються на згадку події минулих часів, хоча й вони не мають всеукраїнського масштабного розголосу на тлі оскаженілої москальської агресії, і все ж про них теж треба не тільки пам’ятати, а й оприлюднювати суспільному загалові. >>
У 1928 році Андрія Мельника звільнили з «Бриґіток» — львівської тюрми, де він перебував чотири роки за приналежність до Української військової організації (УВО). >>
Київрада цими днями успішно проголосувала ще один пакет змін у рамках знеросійщення публічного простору Києва. Це – один з останніх “дерусифікаційних" пакетів, оскільки процес поступово прямує до закінчення. >>
У Каневі Черкаської області у власність держави передали тисячолітній Успенський (Георгіївський) собор. >>
Статус ботанічної пам’ятки природи надали дубу Славню, що росте в місті Богуслав на Київщині. >>
На засіданні 13 грудня Кабінет міністрів звільнив очільника інституту національної пам'яті Антона Дробовича у зв’язку із закінченням строку призначення на посаду. >>
