«Ловись, рибко, велика і маленька!» — мабуть, саме так цього року примовляли службовці з Державного департаменту рибного господарства Міністерства агрополітики, бо з січня до серпня в Україні виловили таки чимало: майже 170 тисяч тонн риби та морепродуктів. Як розповів начальник держдепартаменту Сергій Алимов, попит на «дари річок і морів», зокрема й консервовані, сьогодні прямо пропорційний купівельній спроможності населення. Щоправда, за останні роки у покупців великою пошаною користуються дешеві сорти рибки: кілька, тюлька, хамса. Натомість червона та біла морська риба, така як палтус чи сьомга, користується все меншою популярністю через її дороговизну.

За пару тижнiв ми святкуватимемо День працівника сільського господарства. Чи горюватимемо у цей день. Навіть не знаю, яке слово більше пасує до року, що минає. По всіх областях України, по всіх районах, селах і містечках уже підтягують із «глибинки» позитивний досвід, розшукують передовиків, вигадують, яким надбанням можна пишатися. Яким? Якщо всі в скруті, вихід із якої лежить або на дні пляшки, або, як в анекдоті, через аеропорт «Бориспіль». Замість невеселих передсвяткових роздумів хочу запропонувати листа від одного з досвідчених київських керівників. Цей лист надійшов не сьогодні і не вчора, а, здається, навесні, не суть важливо. Автор, який сьогодні перебуває на пенсії, просив не вказувати його прізвище, напрочуд точно зміг висловити те накипіле, що пече душу сільським керівникам, які могли давати лад людям і землі в радянський час, а сьогодні, коли їм начебто розв'язали руки, чомусь не можуть.

Постійні читачі «УМ» пам'ятають публікацію нашої газети про непрості екологічні умови, в яких живуть мешканці села Довжик Липоводолинського району Сумської області, що сусідує з полтавським Куличихінським нафтогазовим родовищем. Того самого, навколо якого в колодязях замість води люди черпають газоконденсат — «кандьор». У результаті публікації на запит обраного від Липової Долини нардепа Івана Рішняка, НАК «Нафтогаз України» відреагував на статтю черговою перевіркою.

Українська державна насіннєва інспекція, користуючись скрутною ситуацією із продовольчою пшеницею і насінням, безсоромно «накручує» на посівному матеріалі «ліві» кошти. Принаймні у цьому її звинувачує Антимонопольний комітет, який періодично моніторить усі організації, що прямо чи опосередковано можуть впливати на цінову ситуацію на ринку зерна. За результатами перевірок Укрдержнасінінспекції та її відділень, які фактично займають монопольне становище на ринку послуг із сертифікації насіннєвого матеріалу, АМКУ визначив, що, будучи неприбутковими організаціями, інспекції все ж включають у вартість своїх послуг прибуток.