«Моя бабуся кілька разів на рік несе воду до церкви, щоб святити. Вона каже, що свячена вода їй допомагає. Що ж такого є у святій воді?» — допитується наш читач Олег Петрусенко з Лубен.
Думка матеріальна за своєю природою. Бо все в ній (у природі, в творінні) є матеріалізацією ідеї Творця. І коли ми говоримо про освячення — то мова тут, власне, про акумулювання (накопичення у тому чи іншому предметі, у тій чи іншій речовині), так би мовити, «високочастотної» духовної енергії. Ми живемо в світі енергій. А творцем їх є Господь. Тому Він — Бог (від слова «багатий»). І все, що ми звикли вважати матерією, насправді є ні що інше, як енергія. Так би мовити, «сконденсована» енергія. Стіл, земля, наші з вами біологічні тіла — це грубо сконденсована енергія, подібно до криги в природі. Електромагнітне поле — теж одна з форм існування матерії, але більш тонкої (як, наприклад, вода). Думка ж, інформативне поле — так само одна з конфігурацій матерії, але найтонша. Вона теж матеріальна (є носієм певної енергії), за аналогією — подібна до пари... Але як і крига, і вода, і пара насправді є одне і те ж, так і груба матерія, і електромагнітне поле, і думка суть одне: матеріалізована воля Творця.
Що ж відбувається під час молитви? Слово «молитва» насправді означає «зв'язок». Зв'язок між людиною і Богом — містичний, «таємний». Молитва відкриває невидимі канали для перетікання Божественної, вселенської енергії любові зі сфери Духа (власне з тієї таємничої сфери, яку ми звикли називати «небом», згадаймо вислів «прихилити небо»). Точкою ж концентрації цієї енергії може бути як серце людське (метою будь-якої молитви є безпосередній контакт, з'єднання з Творцем «у дусі та істині»), так і речі-посередники містичної дії: освячені предмети (хрест, чаша євхаристії, храм) або речовини (причастя, свята вода, коливо).
Віруючі люди давно зрозуміли й використовують ці надприродні (а насправді — цілком природні, просто іще нам не зовсім відомі) властивості освячених предметів та речовин у своїй церковній практиці. Я не історик, а богослов, і тому залишу дослідникам церковної історії пошук витоків застосування святої води. Скажу лишень, що знаю священика, який зберігає вдома святу воду, освячену ним на Богоявлення у перший рік його пресвітерства (а це понад 35 років!). І вода ця чиста й свіжа, як у перший день освячення (повірте, срібло тут ні при чому). Знаю й тих, у кого свята вода втрачає свої чудодійні властивості уже через тиждень після її освячення. По вірі вашій дається вам...
Протодиякон
Олег ВЕДМЕДЕНКО.