Гра в «ящик»

Як у них: усе більше футбольних клубів засновують власні телеканали

      Упродовж липня з'явилися два нові телеканали, які належать відомим європейським футбольним клубам, — Real Madrid TV та OL TV. Про належність першого видно з назви, у другому «зашифрований» кращий клуб Франції — «Олімпік» із Ліона. Ці два клуби не були піонерами в царині стовідсотково «футбольного» телебачення, бо європейським телеглядачам уже добре відомі інші подібні канали, зокрема Chelsea TV, Manchester United TV та Barcelona TV.

      Отже, футбольні вболівальники, які є власниками супутникових антен, і так можуть дивитися улюблену гру та новини про неї цілодобово, обираючи поміж кількох «кнопок». А в середині цього місяця розпочне транслювати програми інший винятково футбольний телеканал — французький TPS Foot. Його власник — супутникова цифрова телеплатформа TPS — прагне таким чином розбити монополію «конкуруючої фірми» CanalSat, яка придбала ексклюзивні права на трансляцію матчів французької ліги. TPS Foot натомість буде спеціалізуватися на міжнародному футболі, транслюючи 500 матчів за рік. У 2006-му станція покаже всі поєдинки чемпіонату світу, який проходитиме у Німеччині.

      Показ Ліги чемпіонів — окрема тема. У Німеччині ексклюзивні права на трансляцію всіх ігор ЛЧ у 2006—2009 роках здобула супутникова цифрова платформа Premiere. У Франції права на показ матчів Суперліги викупили комерційний телеканал ТF1 та вже згадуваний TPS Foot.

      Тенденція «футболізації» телевізійного ефіру, головним чином супутникового, очевидна, як і те, що вона буде наростати стрімкими темпами. Також зрозуміло, що така активність породжена реальною перспективою заробити на трансляції великого футболу дуже великі гроші. Ось ціни на показ повного пакета матчів одного сезону в деяких країнах Європи (у євро): Англія — 500 млн., Італія — 430 млн., Франція — 375 млн., Іспанія — 240 млн., Німеччина — 177,5 млн., Голландія — 30,5 млн., Румунія — 3 млн., Болгарія — 510 тис., Хорватія — 400 тис., Сербія і Чорногорія — 300 тис., Словенія — 120 тис. Як видно, чим сильніша першість — тим дорожчі трансляції. Щодо рекордсменів — англійської прем'єр-ліги, то власником прав на показ найдорожчого у Європі чемпіонату є компанія «Бі-Скай-Бі» відомого медіа-магната Руперта Мердока. Відносна ж «дешевизна» іспанського пакета пояснюється тим, що до нього не входять матчі за участю двох провідних команд країни — «Реалу» й «Барселони». Маючи власні телеканали, ці дві команди особисто продають права на показ матчів за їхньою участю кому завгодно за «договірною» ціною. Таким чином, гранди не змушені ділитися прибутками з медіа-магнатами та національними і міжнародними медіа-групами.

      Українські вболівальники ще перебувають у тому «первісному» стані, коли можуть дивитися футбол по «ящику» безкоштовно. Якщо не рахувати того, що їх донесхочу «годують» при цьому рекламою, зокрема — горілчаною. Вона не зникає з екрана не лише до й після, у перервах між таймами або й під час матчу, а навіть коли звучать національні гімни! У Європі ж за задоволення дивитися «чистий» футбол потрібно платити напряму. При цьому у Старому світі не побачиш на дахах ще звичних для нас телеантен. Усі телевізори отримують цифровий телесигнал по кабелю. А це означає, що на час трансляції футбольного матчу ретранслятор може «перекрити краник», тобто закодувати сигнал, і відкривати його потрібно з допомогою стільникового телефону, через інтернет або SMS повідомити оператору про згоду оплатити вартість перегляду матчу. Найвищою плата є у Великій Британії, де вболівальникам за одну гру доводиться платити до 8 фунтів стерлінгів (50—60 гривень). Якщо врахувати, що, наприклад, цьогорічний фінал Ліги чемпіонів дивилися 200 млн. глядачів у 225 країнах світу, то можна собі уявити розмір прибутків власників прав на трансляцію та місцевих кабельних телеоператорів...

      За таких обставин навіть найлінивіші задумуються, як краще захистити свою кишеню від медіа-«шакалів». Найкраще вирішення — супутникове телебачення. Скажімо, Real Madrid TV транслюється безкоштовно (у некодованому вигляді) на всю Європу включно з Україною. А стосовно платних телеканалів, то якщо їх хтось закодував, знаходяться й такі, що розкодовують. Щоправда, в Європі за такі «ігри» і високим штрафом обкладають, і до в'язниць садять. Потрібно знати й пам'ятати про деякі особливості національних законодавств, більшість із яких забороняють кодувати сигнали телеканалів громадського телебачення. А ці канали, як правило, транслюють найцікавіші та найважливіші матчі.

      Тут передусім слід назвати німецькі ZDF та ARD, які можна дивитися на території всієї України. Вони мають не лише досконалу цифрову «картинку», а й форму подачі матчів. Трансляція розпочинається приблизно за три години до першого свистка судді, а закінчується через пару годин після фінального сигналу. До початку гри ведучі представляють футболістів, демонструють фрагменти їхніх кращих матчів, найефектніші голи. Перерва між таймами віддається аналізу першої півгри, а час після завершення зустрічі команд — аналізу всієї гри із запрошеними футбольними зірками, тренерами й гравцями команд. Порівняйте це з нашим нудним телефутболом. Утім, мабуть, яка якість гри — така і якість її показу.

Як у нас: українським клубам гарантують 9 тисяч доларів — кожному, але за весь сезон

      В Україні доводиться говорити не про створення клубних телеканалів, а про те, як узагалі знайти покупця, який би виявив бажання транслювати матчі національного чемпіонату. Зі збірною усе більш-менш зрозуміло — вона «прописалася» на «Інтері». Ось і матчі Меморіалу В. Лобановського 15—17 серпня глядачі побачать саме на цьому каналі. Крім «інтерівців», стабільний вихід у телеефір мають «Динамо» (на СТБ) та «Шахтар» (ТРК «Україна»). При цьому донецький телеканал належить компанії «Систем кепітал менеджмент», засновником якої є власник «Шахтаря» Рінат Ахметов, тож у певному сенсі гірники вже мають свій «клубний канал», хай і не суто футбольного спрямування. Столичний «Арсенал» теж має вихід до телеглядача, але муніципальний канал «Київ» транслює лише домашні ігри команди, яка належить «громаді Києва». І в цьому випадку, і в двох попередніх складно говорити про бізнесову складову відносин клубів із каналами. Хіба що СТБ й «Динамо» — дещо різних полів ягоди, а так маємо справу не з європейським підходом, а суто нашими «сорочками», які ближчі до тіла.

      А що ж решта команд вищої ліги? Донедавна їм, схоже, і на думку не спадало, що клуби можуть отримати гроші за телетрансляцію. До такої невідповідності сучасним принципам взаємодії телевізійників і футболістів, напевно, занадто звикли й на Першому національному. Хоча й керівництво УТ-1 можна зрозуміти, адже рейтинг показу матчів за участю «інших» команд на загальнодержавному каналі не міг бути високим, тим більше в той час, коли паралельно можна подивитися гру «Шахтаря» чи «Динамо». Відтак, як уже писала «УМ», виникла загроза, що футбол з УТ-1 узагалі зникне. Державні телевізійники та Професійна футбольна ліга виявилися не готовими до взаємних «осучаснених» вимог. У результаті ТО «Спорт» Національної телекомпанії України ініціювало розірвання угоди з ПФЛ про організацію телевізійних трансляцій матчів, вирішивши виходити просто на клуби. У принципі, такий шлях теж мав би право на життя. З іншого боку, ПФЛ створила посередницьку структуру — «Медіа спорт промоушн», проект якої підтримало 14 клубів «вишки» (зрозуміло, крім кого). За аналогією із Західною Європою, фінансувати трансляції будуть рекламодавці, бренди яких з'являться не лише на екранах, а й на стадіонних щитах. Підраховано, що за сезон кожен клуб «вийде в ефір» не менше п'яти разів і одержить за це мінімум 45 тисяч гривень. Погодьтеся, що це смішна сума — її вистачить якраз на оплату штрафів тій самій ПФЛ за «некоректні» висловлювання тренерів. Щоправда, «Медіаспорт» обіцяє, що клуби матимуть додаткові преміальні за рекламу на стадіоні телевізійних спонсорів. Чи перевищать «бонуси» ті суми, які стадіон міг брати самотужки з володарів «брендів» — це ще питання. До речі, організація телетрансляції в Україні коштує близько 5—6 тисяч доларів, а ціна однієї хвилини реклами — 600—700 доларів. Неважко підрахувати, що телевболівальникам разом із матчем доведеться «з'їсти» 10—12 хвилин реклами лише для самоокупності телеканалу.

      Утім уже четвертий тур, як не дивно, довів, що вболівальники принаймні кількісно виграли: крім «Динамо» на СТБ та «Шахтаря» на «Україні», вони побачили матч «Арсенал» — «Дніпро» (аж на двох каналах — УТ-1 та ТРК «Київ») і центральний матч туру — «Металіст» — «Таврія» — на НТН. Саме донецькі «НаТаНи» стали основним партнером «Медіаспорт промоушн», зобов'язавшись за сезон показати 26 матчів. Генеральний директор «медійників» Сергій Харченко обіцяє, що коло телеканалів може розширитися, але УТ-1, треба розуміти, серед них уже не розглядається. За рахунок Першого національного можуть розбагатіти лише ті клуби, які зацікавлять цей телеканал матчами, що не увійшли в «пакет» НТН.

      Загалом же вітчизняний телевізійний футбольний ринок нагадує дублера, який уперше вийшов в основному складі — прагне щось зробити, не маючи відповідної майстерності. Адже, шукаючи канали, які куплять і покажуть футбол, ніхто не дбає про якість показу — 12 камер та фаховий коментар.