Битва за болото

      «З глибокою увагою і радістю я сприйняла перемогу помаранчевої революції, а також висловлене у Бундестазі запрошення: «Ідіть до нас, вам не потрібно давати хабарів, ви зможете працювати в Україні для власної вигоди» — це все вразило мене і вселило надію», — пише в листі, відісланому 31 липня на ім'я Віктора Ющенка, німецький підприємець доктор Мажена Кулаковскі. На жаль, подальший зміст послання свідчить, швидше, про зростання безнадії у людини, яка намагається реалізувати в нашій країні перспективний довгостроковий інвестиційний проект. Мажена Кулаковскі натикається на відверту і навіть нахабну протидію, і в цьому кореспонденту «УМ» довелося переконатися на власні очі.

Кому потрібна манна небесна

      Німецька фірма Eugen Stohp Gmbh працює на ринку понад вісімдесят років, займається видобуванням та переробкою торфу і виготовленням поживної торфосуміші для садівництва, городництва, квітникарства тощо. Її якісна продукція під торговельною маркою Kronen відома в усьому світі. Фірма має досвід просування в східно-європейському напрямку і тепер уважно приглядається до України. Нарешті настає час діяти: Мажена Кулаковскі та двоє українських громадян засновують товариство із залученим капіталом «Надія-94», яке реєструють у Вінниці. В Україну завозять із Польщі першу партію субстрату Kronen, щоб ознайомити з ним майбутніх споживачів. У планах німецьких бізнесменів — створити в нас сучасне підприємство, 60 відсотків продукції якого реалізовували б на внутрішньому ринку, а 40 — експортували до Європи.

      Первинне вивчення сировинної бази показало, що родовища на Вінниччині не підходять для виробництва субстратів, і тоді увагу звертають на «торфовий край» — Рівненщину, де зосереджено 18 відсотків усіх українських запасів цих корисних копалин. Польові дослідження і наступні лабораторні аналізи локалізували інтереси потенційних інвесторів на родовищі верхового торфу в Дубровицькому районі. Фірма «Надія-94» реєструє в Дубровиці філію і починає створювати виробництво. Орієнтовна сума інвестиційних вкладень — 2,7 мільйона євро, термін окупності, за оцінкою генерального директора «Надії-94» Віктора Гордіченка, близько трьох років. Надалі б підприємство вже працювало на прибуток. Термін експлуатації першої з вибраних ділянок торфовища (а кажучи по-простому — звичайного болота) — сорок років. Цілком сучасне підприємство на першому етапі мало б дати роботу приблизно 120 працівникам.

      Не менш привабливим виглядає і другий етап. Рекультивують ділянки, на яких виймуть торф (залишиться тільки шар завтовшки 30—50 сантиметрів), і висадять там канадські буяхи та високопродуктивну журавлину. Вирощуватимуть ці ягоди на промисловій основі. У сезон збору плантація дасть роботу ще приблизно двом сотням працівників. У Польщі запустили таку схему, і вона виявилася високоприбутковою: скажімо, один кілограм ягід буяхів приносить фірмі чотири євро чистого прибутку.

      А тепер придивимось, чим є подібна пропозиція для Дубровицького району. Лісисто-болотиста північ області, де він розташовується, має обмаль орних земель, а на наявних бідних грунтах урожайність основних сільгоспкультур не можна й близько порівнювати з тією, яку бачимо в чорноземних регіонах — вона нижча в кілька разів. Основні підприємства міста давно зупинилися, місцевий «велет» — бавовнопрядильна фабрика, на якій працювало півтори тисячі чоловік, збанкрутувала. Трохи рятують становище два держлісгоспи. Бюджет району, за словами голови районної ради Василя Івановського, наповнюється з двох джерел: близько 4 мільйонів гривень — власні надходження, близько 12 мільйонів — дотації з центру. І раптом з'являється інвестор, готовий вкласти у виробництво суму, яка дорівнює усьому бюджету району! Та його поява мала б здаватися місцевим керівникам і мешканцям манною небесною!

У тихому болоті чорти водяться?

      Перед тим як подати на розгляд Вербівської сільської ради документи для погодження на відведення землі, представники інвестора зустрілися з жителями села. Людям розповіли, яким буде новий завод і яку вигоду вони від нього матимуть. Сільський «форум» одностайно підтримав підприємців. Відтак 18 січня цього року сільська рада дала погодження на відведення 364,6 гектара землі для видобутку торфу і 10 гектарів для будівництва підприємства. Не виникло проблем і з Трипутнянською сільською радою, якій належить ще одна ділянка — в 182 гектари. Наступним кроком мало стати погодження дій інвестора з районною радою — у березні туди вже передали пакет необхідних паперів.

      І ось тоді й виникли в інвестора проблеми. Починають творитися речі настільки дивні, що їх не можна пояснити інакше, ніж діяльністю потривоженої нечистої сили, що мешкає у спірному болоті. Коли зібралася сесія райради, то як же здивувалися представники «Надії-94» i депутати, побачивши, що точнісінько на ті самі ділянки в тих самих межах претендує ще один господарюючий суб'єкт — місцева агрофірма «Рекорд», яка теж нібито хоче будувати завод. (За словами Василя Івановського, він сам не знав, що місцеве товариство готує аналогічні документи «паралельно».)

      Взагалі-то зазіхання «Рекорду», якщо його розглядати чи то з прагматично-економічної, чи то просто з житейської точки зору, виглядає цілковито абсурдним. По-перше, фірма вже має в господарському використанні ділянку торфовища площею 124 гектари, де видобуває сировину на паливо. За нинішньої інтенсивності експлуатації, на думку фахівців, цього торфовища підприємству має вистачити, як мінімум, на тридцять років. По-друге, велике родовище торфу Морочно-1, яке охоплює значну прикордонну територію України та Білорусі, в одному тільки Дубровицькому районі займає, за даними «Укрсільгеології», 4412 гектарів, де залягають рівноцінні копалини. Погодьтеся: ну зовсім не тісно для двох фірм, яким досить усього по 2—3 сотні гектарів на 40—50 років роботи. Однак факт залишається фактом, і саме перед ним поставили депутатів на сесії: дві фірми просять погодити відведення однієї і тієї ж ділянки.

      Віктор Гордіченко, який готовував документи «Надії-94» для розгляду на сесії районної ради, переконаний: конкуренти їх безбожно передерли майже один до одного, терміново «протягнули» через сесії обох сільських рад і подали «на район».

      На першій стадії спецоперації «Рекорд» досяг успіху: у квітні депутати відклали вирішення питання для додаткового вивчення. Наступна сесія Дубровицької райради, яка відбулася 5 травня і мала розглядати питання погодження на відведення земель, знову не обійшлася без слідів нечистої сили. В останню хвилину з-поміж  депутатів починають поширювати нібито німецькі документи, завірені печаткою бюро перекладів, про те, що фірма-інвестор ... перестала існувати ще в 1999 році. Інформація була явно фальсифікованою, оскільки в 1999 році фірма просто пройшла перереєстрацію і продовжила діяльність, але цей маневр приніс бажаний результат. Деякі депутати засумнівалися, що цілком резонно, і сесія надала погодження на відведення земель агрофірмі «Рекорд». А фірма «Надія-94» не набрала необхідної кількості голосів.

      Для спростування фальшивки знадобилися і час, і автентичні документи з Німеччини, а тим часом «Рекорд» поспішає винести земельне питання на сесію обласної ради. І треба ж такому статися, що саме влітку у владних коридорах області з'являється так звана «аналітична записка» (до речі, ніким не підписана), яка за своєю суттю є публіцистичним екзерсисом на тему стану справ у торф'яній галузі. Її тенденційність легко передбачити. Ідеться про те, що фірма «Рекорд» має хорошу репутацію в районі, а фірма «Надія-94» — не більше й не менше! — загрожує економічній безпеці України. І ні слова про такий важливий аспект, як інвестиційні спроможності сторін та їх порівняння. Либонь, знов нечиста сила... Якщо, звісно, не припустити іншого — зацікавленості людей із певних служб, які іноді послуговуються вкиданням у потрібне місце потрібної інформації без зворотної адреси та імені листоноші.

Не буди лихо...

      Найвірогідніше, якби не почали нагнітати обстановку навколо відведення земель за участю «Рекорду», ніхто б на нього особливої уваги не звертав: працювала б собі агрофірма далі, видобувала б торф на паливо, експлуатувала б свої автозаправки — та й по всьому. А розгортання конфлікту мимоволі поставило місцеве підприємство в центр загальної уваги і примусило ретельніше придивитися до його діяльності. І почали спливати на денне світло факти, які багато людей воліли б краще залишити в тіні.

      Голова правління концерну «Укрторф» Віктор Юрченко за наслідками контрольно-ревізійної перевірки інформує прокурора Рівненської області про зловживання щодо виробничих об'єктів державного підприємства «Рівнеторф». На його думку, керівництво «Рівнеторфу» в 2003 році здало ТзОВ «Агрофірма «Рекорд» із порушенням чинного законодавства в оренду все технологічне устаткування для видобування сировини та інші основні засоби, що забезпечували функціонування виробничої дільниці «Морочноторф». Відтак укладається договір орендодавця з орендарем про спільну діяльність, згідно з яким, «Рекорд» отримує 90 відсотків прибутку, «Рівнеторф» — 10 відсотків. Після перевірки цієї інформації 13 липня 2005 року міжрайонний природоохоронний прокурор Володимир Кульпач порушив кримінальну справу.

      Генеральний директор «Надії-94» Віктор Гордіченко також звернувся із заявою до прокурора області зі скаргою на поширення підроблених документів директором ТзОВ «Агрофірма «Рекорд» Володимиром Рашовським. Кримінальну справу за цим фактом порушено 27 липня 2005 року. От вам і «хороша репутація»...

      Тільки 4 серпня Дубровицька районна рада нарешті погодила відведення земель фірмі «Надія-94» для виробничих цілей. Наступний крок — рішення найближчої сесії обласної ради. Вона може поставити остаточну крапку в цьому штучно виплеканому протистоянні, яке відверто суперечить задекларованій на вищому політичному рівні стратегічній лінії на залучення масштабних іноземних інвестицій.

      І голова Дубровицької райдержадміністрації Микола Стовба, і перший заступник голови облдержадміністрації Олег Ковальчук запевнили, що вони зацікавлені у приході такого справді сильного інвестора, якби він лише суворо дотримувався вимог законодавства. Бо зростання іноземних інвестицій на Рівненщині хоч і активізувалось, але йде далеко не семимильними кроками. За даними обласного управління зовнішьоекономічних зв'язків, торгівлі й побутового обслуговування населення, за перше півріччя надійшло 22 інвестиції на загальну суму 3 мільйони доларів, з 1 по 22 липня — ще 6 інвестицій на суму 1,1 мільйона доларів. А тут одна фірма пропонує вкласти відразу 2,7 мільйона євро у довгострокову програму в одному з найбідніших районів — а їй ставлять отакі підніжки!

      Основна провина, звичайно, органів місцевого самоврядування, сформованих в епоху Даниловича. У багатьох містах і селах представники цієї епохи досі посідають впливові посади і намагаються продовжувати за інерцією ту безкарну і беззаконну практику, до якої звикли за попередньої влади. Але тенденція до очищення проявляється й тут: нещодавно депутати Дубровицької районної ради більшістю голосів висловили недовіру заступнику голови райради, одному з лідерів місцевих есдеків Григорію Шаху. Краплею, яка переповнила чашу депутатського терпіння, думаю, була описана вище ситуація.