Немає премії — немає перемог?

      Командний чемпіонат Європи у Гетеборзі показав, що проблеми у визнаних лідерів континенту — росіян і українців — значно серйозніші, ніж фінансові протиріччя гросмейстерів та федерацій. Урешті-решт, щоб претендувати на збільшення гонорарів, треба грати й вигравати. Висловлювати протест поразками (якщо саме так «оцінили» українські майстри давньої гри поїздку до Швеції за власний рахунок) — не найліпший вихід із ситуації. Краще було б довести свою спроможність результатами. І якщо росіяни ще можуть пояснювати своє 14-те місце ослабленим складом, то в нас не було лише Руслана Пономарьова, і «вийшла» підсумкова п'ята позиція. У Руслана ж, схоже, боротьба за справедливі умови конкуренції на міжнародному та національному рівнях почала домінувати над суто спортивною складовою кар'єри.

      Щоправда, мудрість «першого номера» українців Василя Іванчука, який принципово не втручається у всілякі конфлікти, теж не гарантувала значного успіху. Фактично на чемпіонаті визначальними для українців були поєдинки з голландцями, азербайджанцями та грузинами, які ми програли з однаковим рахунком — 1,5:2,5. Можливо, це була наша тактика — утримати перевагу на першій дошці, адже Іванчук зіграв унічию з ван Веллі, Раджабовим та Айзмапарашвілі. У такому разі українці повинні були боротися за очки в інших партіях. І тут тренер команди Тукмаков дещо прогадав, хоча важко судити, не знаючи стану гравців. З огляду на рейтинги, викликає подив, що проти майбутніх чемпіонів — голландців — на третій дошці грав дебютант збірної Кузубов (і програв Тімману), а Карякін вийшов на матч «четвертим номером». Не вгадав наш тренерський штаб і з другою дошкою у поєдинках із кавказькими командами: Ельянов програв азербайджанцю Мададьярову, а Мойсеєнко — грузину Дожбаві. Усе в комплексі й визначило відставання наших гросмейстерів від «бронзового» місця лише в одне очко: Голландія — 15, Ізраїль — 14, Франція — 13, Греція — 13, Україна — 12, Польща — 12, Грузія — 12...

      Аналітикам, думаю, буде цікаво порівняти внесок наших шахістів на ЧЄ-2005: Іванчук — 5,5 очка (9 партій), Ельянов — 5 (7), Мойсеєнко — 6 (8), Карякін — 4,5 (7), Кузубов — 3,5 (5).

      У жінок Наталя Жукова взагалі відверто провалила свою роль лідера, програвши Чибурданідзе (Грузія), Пен Чжаоцзинь (Голландія) та Радзієвич (Польща) і набравши всього 3,5 очка у 8 партіях. Кращі показники — у Каті Лагно й Тетяни Василевич — по 5,5 з 8, але їхнi поразки теж стали визначальними: Лагно білими програла Стефановій, і ми розійшлися миром з болгарками, а поразка Василевич екс-дружині Іванчука — Галямовій — принесла перемогу росіянкам у 7-му турі — 2,5:1,5.

      Вирішальним був поєдинок у суботу з полячками, які реально претендували на європейську «корону». Схоже, налаштованість західних сусідок була значно вищою, бо не лише Жукова, а ще й Гапоненко програли білими. Очко Лагно і нічия Василевич уже нічого не вирішували — 1,5:2,5, і в останньому турі наші дівчата змогли лише покращити свою позицію у таблиці, обігравши німкень — 3,5:0,5. Їхнє місце — сьоме з 11 очками. Чемпіон Європи — збірна Польщі (15 очок) — спромоглася таки випередити команду титулованої грузинки Майї Чибурданідзе на одне очко, а росіянок — на всі три.

      На українців найближчим часом, не виключено, чекає «революційне» засідання Національної федерації шахів...