Залiзнi нерви сталеварiв

      Останні років десять Україна посідає сьоме місце у світі серед експортерів металопродукції. І хоча металургійне виробництво розташовується тільки у чотирьох областях країни — Дніпропетровській, Донецькій, Луганській і Запорізькій — сталеварні підприємства підтримують усю державу, оскільки є одними з найбільших платників податків. Левову частку ВВП і валютних надходжень забезпечують саме металурги. А отже, саме від них немалі кошти йдуть на різноманітні соціальні витрати уряду: пенсії, стипендії і зарплату вчителям, лікарям, військовим.

      На цьому тлі зовсім не вчасним є обвал, який стався навесні цього року на світових ринках металургії. І хоча фахівці прогнозували його ще з 2003 року, насправді мало хто розраховував, що це станеться так швидко — обвал очікували до 2007 року. Нагадаємо, що внаслідок світового перевиробництва сталі, а також у зв'язку з активним виходом Китаю на  зовнішні ринки ціни на метал упали практично удвічі. Можна заперечити, що до цього вони піднялися до захмарних висот, одначе вслід за подорожчанням металу свої ціни підняли і постачальники залізорудної сировини, вугілля, газу, виробники електроенергії. А це, у свою чергу, поставило під сумнів рентабельність роботи меткомбінатів.

      У результаті власники метпідприємств були змушені не тільки скоротити виробництво сталі, а й навіть зупинити частину доменних і мартенівських печей на планові й позапланові ремонти. Були зупинені агрегати на «Криворіжсталі», Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча, Дніпровському металургійному ім. Дзержинського. Макіївський металургійний взагалі повністю зупинився, оскільки власник підрахував, що вигідніше платити робітникам зарплату при зупиненому виробництві, ніж працювати собі на збитки. Уряд прислухався до проблем металургів і на одній зі своїх нарад ухвалив низку постанов, спрямованих на підтримку сталеварів у важкі часи. Зокрема, були на три місяці збережені на нинішньому рівні тарифи на газ, електроенергію і на залізничні перевезення для підприємств ГМК. Державній податковій адміністрації доручили вжити заходів щодо повернення ПДВ підприємствам ГМК.

      Такий крок назустріч, безумовно, позитивний, тільки він не є панацеєю, бо, щоб залишатися конкурентоздатними, підприємствам необхідно постійно модернізувати свої виробничі потужності. Нині ж обсяги інвестицій не перевищують 300—400 мільйонів доларів на рік. Тоді як обсяги тільки короткотермінових інвестицій у металургійну галузь Росії оцінюються в 2 мільярди доларів на рік. І це при тому, що обсяг капіталовкладень у ГМК сусідньої країни становить усього 12 доларів на тонну виплавленої сталі, а в США цей показник перебуває взагалі на рівні 25—30 доларів на тонну.

      «Уже зараз є очевидним, що перед гірничо-металургійним комплексом постає низка серйозних питань, головне з яких — технологічна відсталість металургії, — зазначає міністр промислової політики Володимир Шандра. — Ця проблема існує і не вирішується уже понад десять років. Наприклад, рівень використання електрометалургії в Україні в 12 разів нижчий вiд середньосвітового, при цьому частка використання мартенівської технології виробництва сталі в нас становить 45,3 відсотка, тоді як у світі саме через високi енерговитрати її майже не використовують». Більше того, стверджує  міністр, енерговитрати на виробництво однієї тонни сталі в Україні на 20—25 відсотків перевищують середньосвітовий рівень, а в порівнянні з нормами ЄС — більше, ніж у 20 разів. А нестача інвестицій у металургійну галузь, вважає Володимир Шандра, становить близько 15 мільярдів доларів.

      От тільки інвестиції в модернізацію підприємств зовсім не стимулюються податковою базою, яка постійно змінюється. У той же час наша держава має досвід, як стимулювати підприємства до розвитку за рахунок власних прибутків. У 1999—2001 роках проводився експеримент у ГМК: частину прибутків заводів не обкладали податком, але натомість їх спрямовували на модернізацію основних фондів. Як засвідчила практика, завдяки експерименту вітчизняним меткомбінатам вдалося здійснити якісно новий стрибок в оновленні виробництва, і це стало однією з причин підйому металургії в останні роки в Україні. Саме експеримент показав, що, коли джерелом модернізації виробництва є прибуток, власникам, зацікавленим у розвитку і розширенні свого бізнесу, мінімізувати податки невигідно. Це призведе до автоматичного скорочення обсягів інвестиційних програм, мета яких — збільшення обсягів виробництва і, відповідно, прибутку.

      Останнім же часом податківці посилили тиск на платників податків, оскільки уряд намагається виконати завищені соціальні зобов'язання, закладені в бюджет. Такі дії, вважають експерти, можуть мати небажані наслідки: бізнес почне звертати в тінь. Хоча нова команда влади прагне зовсім iншого.

Максим КАЛАШНИКОВ.