Чи стане Вінниця столицею Трансністрії?

      Перша несмілива інформація про можливе створення Єврорегіону «Дністер» почала з'являтись у засобах масової інформації ще років два тому, однак усі мої спроби дізнатись про неї детальніше успіху не мали. Тодішнє керівництво Вінницької облдержадміністрації нова ідея не захопила, тому її серйозно не проробляли, можливі вигоди не прораховували — і це при тому, що низка проблемних питань на українсько-молдовському кордоні об'єктивно підштовхувала до активізації міжнародного співробітництва на рівні прикордонних регіонів. Та й законодавча база перешкодою не була: парламент ще в 1993 році схвалив приєднання до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, а в 2004 році прийняв вiдповiдний закон.

      Зміна влади та нові ініціативи держави на молдовському напрямі примусили керівництво області не лише по-новому глянути на перспективи такої співпраці, а й зробити енергійні кроки вперед. Вінницька облрада визнала доцільним, щоб область вступила до Єврорегіону «Дністер» як співзасновник, делегувала в склад керівного комітету майбутнього утворення голову облдержадміністрації Олександра Домбровського та голову облради Юрія Іванова, а також вирішила передбачити в обласному бюджеті на 2006 рік кошти для сплати членських внесків та для фінансування спільних проектів.

      Цього вимагало саме життя, адже органи влади на рівні прикордонних районів і населених пунктів, керівники підприємств самотужки розвивали співпрацю, не дочікуючись столичної «парасольки». Після тривалого періоду виживання нарешті почали нарощувати обсяги консервні заводи в Ямполі та Могилеві-Подільському: колись їх збудували з розрахунком на переробку плодів із Молдови, але розірвані економічні зв'язки, митні й прикордонні бар'єри призвели до того, що виробництво ледь жевріло. Програвали від цього обидві сторони.

      Інший яскравий приклад — підведення природного газу до Ямполя. Цьому мальовничому місту на березі Дністра, чесно кажучи, досі відводилася роль пасинка: ні залізниці (була вузькоколійка, та й ту розібрали на брухт), ні близького газопроводу. Нині питання вже практично вирішено: газ у Ямпіль, а затим і в села району прийде з протилежного берега Дністра — з Молдови. Всі питання не тільки погоджені з урядом південного сусіда, вже навіть внесені зміни до проектної документації. Для газифікації міста тепер знадобиться гілка газопроводу завдовжки всього 18 кілометрів, а наступного року вже планується запалити перший газовий факел.

      Однак є масштабні проекти, які мають значення міждержавне, і їх за кошти одного лише місцевого бюджету не витягнути. Як розповів кореспонденту «УМ» виконуючий обов'язки начальника управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрації Василь Кахно, на обговорення вже на установчому засіданні Єврорегіону «Дністер» готуються ще два першочергові проекти, і обидва стосуються поліпшення транспортного сполучення між обома країнами. Міст «Дружба», який з'єднує український та молдовський береги Дністра в Могилеві-Подільському, перевантажений, і автомобільні потоки продовжують зростати. Наприкінці радянської епохи десятьма кілометрами нижче, біля села Бронниця, спорудили чудовий новий міст, але з молдовського боку до нього не встигли довести транспортну магістраль, і його досі використовують переважно як пішохідний. Уведення в дію бронницького мосту на повну пропускну здатність вимагає закінчення будівництва шляхів з боку Молдови та реконструкції дорожного полотна в Могилеві-Подільському. І як продовження цього проекту — розбудова і приведення до вимог європейських стандартів транспортної магістралі Київ — Могилів-Подільський — Бельци — Кишинів.

      Є низка й інших перспективних ідей: спільна розробка родовища флюоритів у Чернівецькому районі Вінниччини, відродження судноплавства на Дністрі та використання його для перевезення будматеріалів із подільських кар'єрів на Одещину (кілька десятиліть тому це був розгорнутий вид господарської діяльності краю), розв'язання задавнених спільних проблем з очисними спорудами міста Сороки та з територією розташування Новодністровської ГЕС-2.

      На першому етапі передбачається, що засновниками Єврорегіону «Дністер» стануть Вінницька та Одеська області й Сороцький район Молдови. Однак ініціатори пропонують молдовському уряду рекомендувати до їх складу і четвертого учасника — Придністров'я. Це може стати ще одним невеликим кроком до полегшення придністровської проблеми.

      Що стосується можливого центру нового транскордонного утворення, то наразі розглядається два варіанти. Згідно з першим, керівники комітету почергово змінюватимуться, і столиця Єврорегіону «Дністер» буде «блукаючою», перебуваючи в місті праці поточного керівника. Згідно з другим, буде визначено постійне місце для столиці — змінюватимуться лише керівники. Проте дане питання, ясна річ, не належить до першорядних.

      І тут мимоволі згадується недавнє минуле. В похмурі роки Другої світової війни терени по обидва береги Дністра стали окупаційною зоною Румунiї. Непрохані прибульці називали цi землi Трансністрією. Тепер ідея набуває нового історичного змісту, тільки на цей раз — оптимістичного.