Судний день для ЖЕКів

      Ми стрімко наближаємося до житлово-комунальної реформи. Залишилося тільки рекрутувати у табір її прихильників місцеву еліту. Сумнів виникає тому, що досі найчутливішою до експериментів у цій сфері була і залишається регіональна влада. Донедавна саме на неї  лягав обов'язок забезпечити законні пільги, встановлені для різних категорій населення. Зазвичай пільги забезпечували «натурою» місцеві водоканали і обленерго, з якими місцеві органи влади «не встигали» розплатитися коштами. Що ж до ЖЕКів, то при мінімумі оплати вони забезпечують мешканців будинків мінімумом послуг найгіршої якості.  За теперішньої зношеності житлового фонду така ситуація примушує думати про неминучу кризу в комунально-житловій сфері, якщо влада й далі нічого не робитиме. За інформацією парламентської робочої групи з опрацювання житлового законодавства, тарифи та державні асигнування на цю сферу покривають лише 55—60 відсотків від собівартості наданих послуг. Тепер ідеться про те, що пільги населенню за оплату житлово-комунальних послуг буде скасовано, а натомість запровадять адресну допомогу  для тих, хто не в змозі їх оплачувати.

      Власне тим самим уряд намагається прикрити ще одну годівницю для хабарників. Ще п'ять років тому експерти дослідили, що найбільш затребувані на «низовому» рівні хабарі обертаються якраз у сфері житлово-комунальних послуг, а контролюючі органи, що відомі своєю корумпованістю, за цим показником — на другому місці. Утім задля справедливості варто зазначити, що тему комунальної катастрофи, яка гряде, вперше на досить високому рівні порушили соціал-демократи (об’єднанi), однак вона «зів'яла» відразу, як після виборчих перегонів було розподілено портфелі у владних кабінетах.  На відміну від попередників нова влада послідовно зайнялася проблемою пільг для окремих категорій громадян, тому що профінансувати їх не під силу держбюджету.

      Надихнув на таку перевірку недавній епізод, коли Мінфін розпочав упорядковувати пільги на проїзд і виявилося чимало дивного в роботі місцевих органів влади. Тепер настав судний день для ЖЕКів. Причому прийняті Кабміном постанови накочуються, як вал за валом. Скажімо, ще у квітні Мінпраці та соціальної політики розробило методику адресної допомоги при оплаті житлово-комунальних послуг. Потім настала черга «замороженого»  в парламентських комітетах Житлового кодексу — його прийняли після дворічного зволікання. Тож 7 липня стало днем народження «житлової конституції», завдяки якій мешканець квартири отримав законне право вимагати належного рівня послуг за  сплачені  кревні.

      Потім Кабмін затвердив типовий договір про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій (дивись постанову від 12 липня №560). Принагідно кажучи, в ньому йдеться про досі небачені речі. Скажімо, обов'язковою частиною договору між мешканцем квартири і ЖЕКом є копія рішення органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги, які додаються до договору. Таким чином  уряд намагається зробити неможливими зловживання і необгрунтованість рішень регіональних органів влади щодо тарифів. Згідно з цією постановою, споживач, «як біла людина», навіть має право на зменшення розміру плати за перевищення термінів проведення ремонтно-профілактичних робіт й отримання компенсації за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновних робіт. Це просто фантастика в наших стосунках із ЖЕКами. Крім того, Кабмін затвердив порядок проведення конкурсу з надання житлово-комунальних послуг (постанова  від 21 липня за №631).

      А на початку цього тижня уряд нарешті прийняв довгоочікуваний документ на виконання статті 39 у бюджеті-2005, де йдеться про погашення заборгованості з наданих житлово-комунальних послуг за рахунок заощаджень Ощадбанку СРСР, що знецінилися (дивись постанову №664 від 29 липня). Погашення здійснюватиметься за допомогою чеків через установи ВАТ «Ощадбанк», який спише проіндексовані заощадження, що знецінилися, на компенсаційному рахунку громадянина на суму заборгованості з житлово-комунальних послуг. На підставі поданого громадянином розрахункового чека підприємство, що надає житлово-комунальні послуги, проводить списання заборгованості на зазначену в чеку суму. Погашатиметься заборгованість, що виникла до 1 вересня 2004 року, за умови, що вона не збільшувалася на дату підготовки довідки про заборгованість.

      У бюджеті-2005 передбачено на ці цілі спецфонд обсягом 6 мільярдів гривень. Утім навряд чи вся ця сума буде зарахована громадянам у вигляді чеків, тому що з оплатою житлово-комунальних послуг тепер не такі вже й погані справи. Рівень розрахунків за житлово-комунальні послуги в Україні за перше півріччя 2005 року збільшився на 11 відсотків, відповідно до аналогічного періоду 2004 року, і становить 98,5 відсотка, стверджує голова Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко. У своєму коментарі УНІАН він зазначив, що «це — світові норми, такого рівня Україна ще не досягала». Певно, з огляду на такий діловий настрій урядовців, народний депутат, член парламентської робочої групи з опрацювання житлового законодавства Михайло Поживанов стверджує, що здійснити цю реформу можна доволі швидкими темпами.

      Схоже, що ці темпи повинні бути дуже швидкими, тому що Президент уже виставив дату її впровадження — 1 вересня, коли виступав перед активом Донецької області. Він заявив,  що комунальна сфера залишилася єдиною, де на більшість послуг існують пільгові ціни. «Всі ціни, які стосуються тих або інших послуг, повинні бути мобілізовані, тоді ми одержимо відповідь, як фінансувати водоканали», — зазначив Президент. «Якщо подивитися на статистику, скільки споживає 15 відсотків найбіднішого населення й 15 відсотків найбагатшого населення, то можна стверджувати, що сьогодні комунальна політика полягає у фінансуванні багатих людей, оскільки вони споживають набагато більше енергії, води тощо», — так пояснив свою позицію Віктор Ющенко. Президент підкреслив, що з 1 вересня всі керівники адміністрацій повинні мати чітку систему обліку бідних родин, для того щоб держава могла здійснювати політику адресної фінансової допомоги. Глава держави висловив упевненість, що після впровадження пакета соціальних змін, чим, власне, уряд займався впродовж першого півріччя, кількість тих малозабезпечених осіб, які дійсно потребують допомоги з боку держави, зменшилася.

      Водночас це означає, що українська влада зважилася на лібералізацію цін на житлово-комунальні послуги. Про це свідчать повідомлення з різних міст, зокрема з Вінниці, де приводом для пікетування став намір міських органів влади підвищити тарифи на гарячу воду та опалення на 48-55 відсотків. Люди виявилися неготовими до зростання тарифів.

      «Я знаю, що це непопулярна фраза, яку я зараз скажу, але я мушу її говорити як громадянин цієї країни», — заявив Віктор Ющенко місяць тому на першому з'їзді Народного союзу «Наша Україна». Провести «лібералізацію комунальних цін» означає для Президента дати можливість багатим заплатити за бідних. Що ж до існуючої поки що форми надання соціального захисту у вигляді пільг, то воно є неефективним, і таку думку вже давно висловлюють експерти, констатуючи неспівставність державних зобов'язань і фінанових ресурсів на їх забезпечення. Внаслідок цього не всі пільговики можуть реалізувати своє право на пільги. Отже, якщо перше вересня справді стане «комунальним Рубіконом», то спочатку всім платникам житлово-комунальних послуг стане трошки важче, зате потім ми таким чином доб'ємося адекватного навантаження на держбюджет. Принаймні такого розуміння проблеми добивається від нас уряд. Хоча, якщо чесно, то навряд чи той «багатенький Буратіно», який займає житлову площу у 300 квадратних метрів, відчує якісь незручності, коли перераховуватиме за комунальні послуги дещо більші платежі.

      СДПУ(о), у свою чергу, оголосила війну житлово-комунальній реформі, і тим самим виявила свою непослідовність, якщо згадати її ж гасла п'ятирічної давнини. Певно, тепер уже йдеться про звичайні популістські мотиви. Зокрема, народний депутат Нестор Шуфрич озвучив партійну  заяву, в якiй називає житлово-комунальну реформу «небезпечною авантюрою». Задля більшої переконливості парламетарій навів приклад Росії, де від  проведення подiбної реформи вiдмовилися. Але, швидше за все, це не зовсім спiвставнi факти. Хоча, поза сумнівом, заслуговує на увагу думка представника об'єднаних соціал-демократів про те, що питання реформи житлово-комунального господарства мають вирiшувати в парламентi. Так чи інакше, а ця «довгограюча» тема знову виходить на кон передвиборчих баталій, і немає жодної упевненості, що навколо неї не розгоряться пристрасті восени. Мабуть, не помилялася Прем'єр, коли висловила припущення, що спротив опозиції зростатиме. Хоча цього й слід було чекати з огляду на те, що  регіональна еліта подекуди й справді складається з таких кадрів, як екс-заступник вінницького «губернатора» пан Дмитренко, який очолив боротьбу з комунальною реформою.