Українському Тайгеру Вудсу — 17 років

      Відомо, що гольф — гра елітна, а отже, недешева. Мабуть, навіть делекі від цього виду спорту вболівальники бачили посмішку темношкірого американця Тайгера Вуда — чемпіона світу й найбагатшого спортсмена планети. В Україні ж справжніх полів для гольфу немає взагалі. Зелена галявина для найпростішого варіанта «дорогої» гри займає площу в три гектари, а облаштувати її «по повній програмі» коштує близько ста тисяч доларів. Повноцінне ж поле розміститься на території у 100 га, і витратити на нього треба кілька мільйонів.

      Тому Кубки України, які, попри все вище згадане, таки мають місце, проводять виїзні сесії за кордоном. Першому з них рік тому дала притулок Чехія, а цьогорічний розіграш відкритого Кубка країни відбувся у Польщі. Ukrainian Open Golf Cup-2005 організовано Всеукраїнською федерацією гольфу та Міністерством у справах молоді, сім'ї і спорту. Липневі змагання українців у Кракові пройшли в цікавій боротьбі, хіба що трохи заважала дощова погода. Серед учасників, зокрема, був один із найкращих українських хокеїстів — Дмитро Христич. Колишній енхаелівець, який прилучився до «гри аристократів» за океаном, поміж співвітчизників, утім, зміг посісти лише п'яте місце.

      Комусь, можливо, здається, що гольф — це прогулянки з ключкою на свіжому повітрі. Насправді ж він вимагає не просто серйозної підготовки, а й «фізухи». Турнір у Кракові з гідним результатом — 200 ударів — сенсаційно виграв 17-річний мешканець Білої Церкви Руслан Гаркавенко. Слідом за школярем місця посіли дорослі, киянин Ігор Мовчан та одесит Геннадій Лотиш.

      Переможець професійно займається гольфом чотири роки. Першу свою ключку Руслан зробив сам і грав на колгоспному полі за домом. З часом захоплення переросло в бажання стати одним із найкращих в Україні — таким собі вітчизняним Тайгером Вудсом. На юніорському рівні в Гаркавенка вже є перемоги, а після виграшу Кубка України можна закидати вудки і на більші міжнародні турніри.

      Як і майже кожний гольфіст, хлопець вважає свій улюблений вид спорту демократичним — він не має обмежень за віком і статтю. Це особливий погляд на світ, де панують спортивний азарт і джентльменська поведінка, аналітичний підхід до стратегії гри й романтична любов до природи, точність удару й політ фантазії.

      Загалом, побутує думка, що грати в гольф надзвичайно дорого. Так, це недешевий спорт, але доступний значно більшій кількості людей, ніж ми гадаємо. По-перше, немає потреби одразу виходити на поле — краще спочатку навчитися володіти ключками і м'ячем, тренуватися на тренажерах, шліфувати свої навички вдома і в офісі. Як це робив переможець Кубка України-2005.

      І спорядження для гри зовсім не обов'язково має бути дорогим. Спершу можна грати й дешевшими ключками, а ціна всього набору не перевищить 150 доларів. Особлива увага приділяється взуттю, адже на полі для гольфу не можна ходити на підборах чи в ковбойських чоботах. Черевики для гольфу мають спеціальні шипи і коштують від 100 до 150 доларів. Неприпустимо виходити на поле в джинсах і сорочці без комірця —такі традиції...

Чому Україна б'є повз лунку?

      Чи існує у нашої країни потенціал у гольфі? Кубки України показують, що відмінні спортсмени у нас є, а от із полями для тренування ситуація значно гірша. І це при тому, що Україна за своїми земельними ресурсами вважається одним із найкращих місць у Європі для створення великих майданчиків. Що ж потрібно, щоб цей красивий вид спорту став популярним і в нас? Можливо, варто домогтися, щоб у гольф грали не лише бізнеснесмени-«крутелики», а й політична еліта — тоді цей вид спорту піднявся б за прикладом футболу?

      У Всеукраїнській федерації гольфу вважають, що за підтримки держави й належних інвестицій з боку бізнесу в Україні за 5-7 років виросте генерація, яка знатиме Тайгера Вудса й, можливо, конкуруватиме з ним. Один із таких хлопців уже тренується у Білій Церкві.