Воїн закулісних ігор,

      У вже відомій любителям пригодницької літератури серії «Лауреати конкурсу «Коронація слова» цього року вийшла книга Лесі Демської «Жінка з мечем». Це не розповідь про жінку-воїна, яка у напівголому вигляді (класика сьогоднішініх серіалів) хвацько орудує мечем, палицею чи ще чимось відверто нежіночним. (До речі, мене завжди дивувало: невже в такому спокусливому вигляді красуня краще захищена чи так їй зручніше «боротися за діло праве»?). Але все ж книга Лесі Демської не про все це. В сучасному житті монстри носять не роги й хвости, а вишукані костюми. Вони поневолюють своїх жертв не силою, а з допомогою грошей, граючи на їхніх слабинках та прикидаючись добрими друзями. Проти таких «друзів» боротися важче, бо навіть жінці інколи легше дати фізично відсіч нападнику, ніж образити людину, яка «тисне» на тебе, але відверто не нападає.

      Ларка, головна героїня роману, — молода і перспективна художниця. Своїм успіхом вона зобов'язана не лише безперечному таланту, але і хитрому менеджеру Сашку, який має потрібні зв'язки і знає, з ким домовлятися про виставки, проекти. Він навіть маніпулює життям своєї підопічної — наприклад, знає, як примусити Ларису страждати — для того, щоб полотна виходили проникливішими. Ні, про амурні справи тут не йдеться. У Лариси є прекрасний чоловік, який її любить, довіряє, не завантажує талановиту жінку хатніми справами й допомагає тоді, коли його допомога дуже потрібна. Іван — це практично ідеал супутника життя і друга для емансипованої й гордої жінки, яка впевнена в собі та у власних силах. Не дарма кажуть, що тільки розумний і сильний чоловік може жити поруч із жінкою, яку в нашому суспільстві, де ще й досі розповсюджена думка «нехай п'є, б'є, грошей не дає, але ж мужик у домі є», вважали б феміністкою.

      Пригодницька нитка роману — це низка нещасних випадків, що супроводжують Ларисиних колег, які хотіли вийти з-під опіки Сашка (наркотики, божевілля, аборт і навіть трагічна смерть одного з художників). Лариса несподівано дізнається, що її менеджер колись був причетний до трагедії в її житті, а до того ж вона вагітна, а до кінця терміну дії контракту ще 3 роки. В контракті ж передбачено, що ніщо особисте не повинно заважати кар'єрі художниці. Отже, заради свободи, заради сімейного щастя і заради дитини Лариса вирішує позбавитися опіки свого менеджера, але так, щоб він не зміг помститися їй.

      І вона починає «копати компромат» на Сашка. Виявилося, що він займався перепродажем картин українських художників за кордон, причому ці роботи якісь «забугорні» митці видавали за свої. На совісті менеджера кілька покалічених доль, а в арсеналі є і підкуплена преса, і «ручний» заслужений художник похилого віку, який розподіляє мистецькі блага: має доступ до організації престижних виставок чи вирішує, кого з молодих художників посилати на «Римську Експозицію».

      Інтриги, гра на публіку, вміння тримати себе в руках та не зважати на отруту заздрісників, зустріч із колишнім коханим, який хотів би все повернути, життя мистецької тусовки — про це докладно розповідає Леся Демська. І переконуєшся — для того, щоб не оступитися, не видати себе, головній героїні потрібно витримки і зібраності не менше, ніж у відкритому бою проти ворога. «Звісно, — каже в одному з діалогів Ларка своєму чоловікові, — якби це був чесний поєдинок, було б легше, але «сценарій твого двобою з Гаєвським виглядав би таким чином: Сашко прикинувся б мертвим, а коли ти благородно підійдеш, щоб бодай чимось допомогти помираючому, то той всадить тобі ножа в бік і чекатиме, коли ти сконаєш від надміру втрати крові».

      Це вперше українські позитивні герої вступають до закулісних ігор. Раніше у цю сферу допускалися тільки негідники, а гарні хлопчики і дівчатка або були кимось на зразок суперменів-супервуменів, які легко справляються з підступними злочинцями, або наші герої кидали звинувачення в обличчя противнику й помирали в нерівному бою. Все це сприймалося читачами як неправдоподібна чи у кращому випадку спрощена картинка, а текст — як позбавлений психологізму та хворий на надмірний романтизм.

      Книга Демської написана легко, гарною мовою, а багато нюансів щодо життя художників провокує питання, чи справді авторка, яка є філологом-науковцем, якоюсь мірою дотична до цього світу? А може, це вміння проектувати події з життя літераторів на світ художників, чи просто гарне поєднання логіки і фантазії письменниці? Поза тим, маємо ще одну талановиту молоду авторку, відкриту «шоколадним конкурсом».