Голка в обмін на відбійний молоток

      Безпритульним «дітям» збанкрутілих шахт так і не допомогли державні кошти. Місяць тому на Луганщині вибухнув скандал навколо коштів, призначених для створення нових робочих місць для працівників вугільної промисловості, які звільняються через ліквідацію шахт. За матеріалами обласного управління МВС прокуратура порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Слідство встановило, що протягом 2003 року з Фонду загальнодержавного соціального страхування на випадок безробіття для створення робочих місць на адресу Луганської облдержадміністрації надійшли чималі кошти — 31 мільйон 264 тисячі 400 гривень. Обов'язки та функції замовника зі створення робочих місць місцева влада поклала на державну компанію «Луганськлегінвест».

      Одне тільки це вже було очевидним порушенням. За розпорядженням посадових осіб облдержадміністрації виділені Фондом соцстраху кошти спрямували на рахунки саме цієї компанії. Вона, в свою чергу, уклала вісім договорів з виконавцями робіт, які зобов'язалися створити 456 нових робочих місць. Проте ефективність цієї програми виявилася більш ніж сумнівою. Робочі місця мають лише 126 колишніх шахтарів, а 330 до цього часу не працевлаштовано. Що ж до самої компанії, то власне для своїх потреб вона отримала десятки мільйонів гривень із держбюджету на технічне переозброєння семи підпорядкованих їй швейних підприємств. Проте в загальному обсязі товарної продукції області частка цих «модернізованих» фабрик становить менше одного відсотка. Виходячи з цього, слідчі запідозрили, що державні кошти просто розікрали. Правоохоронці припускають, що винні є не тільки серед керівництва державної компанії «Луганськлегінвест»та підприємств, де повинні були створити робочі місця, а й серед посадовців облдержадміністрації. Зокрема, слідчі обласного управління МВС вважають, що в діях цих осіб є ознаки злочинів, передбачених статтями 364 та 367 Кримінального кодексу України.

      «УМ» вже повідомляла про затримання Юрія Іванова — президента ДК «Луганськлегінвест» і одного з людей голови обласної ради Віктора Тихонова, який сьогодні проходить по гучній справі про сепаратизм. Поки готувалася та публікація, пана Іванова випустили з-за грат, і він навіть встиг розповісти місцевим «акулам пера» про «політичні репресії» нової влади і про свою кришталеву фінансово-економічну порядність. Однак дуже скоро стало зрозумілим, що для Юрія Васильовича нічого ще не закінчилося. Та й щодо порядності засновників проекту «голка в обмін на відбійний молоток» не все остаточно з'ясовано.

      З'ясувати спробувала колегія обласної держадміністрації. Цікаво, що на це зібрання не прийшли ні Віктор Тихонов (за посадою), ані Юрій Іванов як головий доповідач. Доповідав віце-президент «Луганськлегінвесту» Валерій Альтерман. Замість відведених 15 хвилин він попросив півгодини, однак більшу частину промови чомусь присвятив не фінансово-господарській діяльності свого підприємства, а спробам переконати присутніх в абсолютній невинності керівництва компанії. «Через наші руки пройшло 120 мільйонів гривень, і дехто не може повірити, що нічого не прилипло до наших рук», — намагався іронізувати пан Альтерман.

      Він навіть згадав про власного сина — міжнародного гросмейстера Бориса Альтермана, а от, скажімо, назвати середню зарплату в «Луганськлегінвесті» чомусь забув. Президії колегії довелося з'ясовувати її розміри і ще деякі економічні показники компанії вже після доповіді віце-президента. Отож у гросмейстерового батька були підстави для сором'язливості. Зарплата на цьому дітищі обладміністративної економічної думки вражає — аж 320 гривень на місяць. Нагадаю, що йдеться не просто про пересічну швейну фабрику, а про комплекс підприємств, призначених спеціально для працевлаштування шахтарів із шахт, по яких вдарила «реструктуризація» галузі. Чи працюватиме гірник за таку зарплату, якщо під землею він заробляв у три-п'ять разів більше — питання риторичне.

      Довелося окремо запитувати в доповідача й про завантаженість підприємств, а також про кількість працевлаштованих гірників. З'ясувалося, що половину коштів викинули на вітер, тому що швейні підприємства «Легінвесту» працюють рівно наполовину своєї проектної потужності. А от щодо виконання прямого призначення цієї державної компанії, то її віце-президент відповів якось невиразно: впродовж 2003—2004 років, за його словами, було працевлаштовано 650 осіб («І ще в першому кварталі нинішнього року створено 182 робочих місця»), з них 170  дісталися «шахтарям, членам їхніх сімей і працівникам із закритих вугільних підприємств». Але ж варто нагадати: «Легінвест» iснує винятково для створення робочих місць тим, кого виводять з-під землі. А працівники автотранспортних підприємств, ремонтних заводів й решти організацій, що входили до структури колишніх вугільних об'єднань, не повинні працевлаштовуватися у цьому держпідприємстві.Тим паче, що кошти на це виділяли зі спеціалізованого Фонду соцстраху.

      Що ж до суто фінансових справ, то і тут не все сходиться. Упродовж 2003—2004 років «Луганськлегінвест» отримав 70 мільйонів гривень. Одне робоче місце коштувало казні більше 107 тисяч. Якщо сьогодні ці кошти покласти на банківський депозит під 15 відсотків річних, то кожному з «працевлаштованих» можна було б із цих відсотків платити по 1300 гривень на місяць. А вони отримують по...  320. Дивно. Проте пан Альтерман стверджує, що одна сучасна швейна машинка коштує 60 тисяч гривень. Мовляв, це і є реальна ціна одного робочого місця плюс приміщення, комунальні послуги тощо.Однак приміщення їм діставалися від уже існуючих фабрик, а крім того, на одній машинці можна (й треба) працювати в дві зміни. Отож не все зрозуміло щодо реальної вартості робочого місця.

      Головуючий на колегії заступник голови облдержадміністрації Зеновій Гузар, посилаючись на матеріали слідства, повідомив присутнім: тендери на закупівлю обладнання відбувалися доволі дивно. Договори на постачання укладали з фірмами, одну з яких зареєстрували за два дні до проведення торгів, а ще одну — за шість днів, але вже після завершення тендеру. Інформація, отримана з джерел у правоохоронних органах, не тільки підтверджує ці дані, а й вказує на не зовсім правдиву звітність щодо кількості й «якості» працевлаштованих мешканців депресивних шахтарських регіонів, але це поки що — неофіційно. Отже, можна очікувати: далі буде. І не тільки стосовно посадовців «Луганськлегінвесту».