Треті не зайві

      На третій раунд кваліфікації до чемпіонату світу-2006 у Неаполь чоловіча збірна України їхала не без побоювань, хоча формат відбору був досить ліберальним — дві перші команди відразу одержують прямі «квитки» в Японію, а третя «делегується» на ще один відбірковий етап у Туреччині, де квартет команд 5—7 серпня розіграє останню путівку.

      Безумовними фаворитами вважалися господарі, адже збірна Італії — триразовий чемпіон світу, призер чотирьох Олімпіад та 5-разовий чемпіон Європи. Щодо інших конкурентів, то вони мали проти нас традиційний аргумент — перевагу в підготовці. Федераціям з ігрових видів спорту давно треба збагнути, що «економія на зборах» обертається слабеньким представництвом українців на чемпіонатах світу і, відповідно, олімпіадах. І це при тому, що принаймні у волейболі ми маємо добротні традиції та потенціал. Ось і цього разу наставник збірної Віктор Михальчук не приховував, що, скажімо, німці перед Неаполем грали в Євролізі та провели багато контрольних матчів із серйозними опонентами, тоді як «синьо-жовті» задовольнилися лише трьома спарингами у Чехії. Навіть явно слабші за нас іспанці могли компенсувати різницю в класі за рахунок більш цілеспрямованої підготовки.

      Брак ігрової практики Україна знову мала компенсувати традиційним бойовим духом. Крім того, на відміну від попередніх років, наш тренерський штаб, до якого, окрім Михальчука, входять Юрій Філіппов та Павло Воронков, мав певну колекцію відеокасет зi «свіженькими» матчами бундестіму. Завдяки цьому українці ледь не виграли стартовий поєдинок у команди, яка згодом перемогла у відбірковому квартеті. Наставник німців Стелян Мочулеску програш двох партій пояснив втратою концентрації. Насправді ж це підопічні Михальчука здивували суперника відмінною тактикою. Лише слабка зіграність не дозволила українцям вирвати перемогу в рекордному за тривалістю першому сеті — 32:34. Потім суперники обмінялися легко виграними партіями, і другий тай-брейк уже був за нашими хлопцями. У вирішальній же, п'ятій, партії, як і у матчі загалом, визначальною стала наявність у складі німців Крістіана Пампеля (39 очок), проти якого ми не знайшли протидії.

      Італійців же, яких підтримувало близько 3 тисяч глядачів, «синьо-жовті» здивували лише на початку, коли запропонували швидкісну гру. Але і в них знайшовся лідер — Алессандро Феї, з виходом якого на майданчик українці перетворилися на статистів і не боролися за бодай одну «партію престижу».

      Отже, в останній день збірні України та Іспанії мали розіграти третє — не зайве — місце в групі. Наша команда виявила вольові якості, коли двічі відігравалася після «відданих» сетів. Крім того, Віктор Михальчук досить успішно робив заміни, адже лише зв'язуючий Сергій Щавинський та Володимир Татаринцев провели на майданчику майже весь ігровий час. Підсумком усього турніру для нас стала п'ята партія, коли розігралися Роман Добриця, Сергій Середа, Віталій Кіктєв, Микола Павлов і найдосвідченіший Олексій Гатін. Після 4:0 на початку українці спромоглися утримати перевагу.

      Тепер зловити удачу за хвоста збірна України спробує у суперечці з турками, голландцями та болгарами. Принаймні на береги Босфору підопічні Михальчука відправляються тепер уже з неабияким бойовим досвідом.

ТАБЛО

ЧС-2006. 3-й кваліфікаційний раунд. Неаполь (Італія)

Німеччина — Україна — 3:2 (34:32, 20:25, 25:17, 27:29, 15:11)

Італія — Іспанія — 3:0

Україна — Італія — 0:3 (20:25, 14:25, 26:28)

Україна — Іспанія — 3:2 (23:25, 25:21, 21:25, 25:17, 15:10)

Німеччина — Італія — 3:2

      Підсумкове становище команд: Німеччина — 6, Італія — 5, Україна — 4, Іспанія — 3.