Чим менше часу залишається до виборів, тим тісніше затягується зашморг на шиї тієї «групи» осіб, яку ми узагальнено називаємо «владою». Але здавати без бою свої «тепленькі» крісла панове зі «штабом» на вулиці Банковій не збираються і засобів для боротьби за виживання не шкодують. А оскільки й державні мужі, й їхні радники прекрасно усвідомлюють, наскільки важливою зброєю у веденні передвиборчих «бойових дій» є преса, чи не найбільше від цієї «війни» страждають саме засоби мас-медіа.
«Комісія з журналістської етики стурбована продовженням тиску на загальнонаціональні та регіональні засоби масової інформації з боку органів влади. Тиск на ЗМІ має форму обмеження доступу до інформації, відсутності відповіді на критику у пресі, ігнорування незручних запитань журналістів, застосування стосовно журналістів, ЗМІ та їхніх засновників жорстких майнових санкцій», — йдеться у відповідній заяві «етичної» комісії з цього приводу. «Законодавство України декларує обов’язок органів влади інформувати громадськість про свою діяльність та прийняті рішення, гарантує конституційні свободи людини, проте професійні права журналістів ігнорують державні службовці», — нагадує посадовцям усіх рівнів голова КЖЕ, редактор «Дзеркала тижня» Володимир Мостовий. І наводить конкретні приклади неправомірної, з точки зору законодавства, поведінки регіональних чиновників: «Так, починаючи з 14 липня 2003 р., журналістів трьох недержавних газет міста Суми не допускають на апаратні засідання міськвиконкому, туди допускають винятково журналістів газети міської ради та телекомпанії, з якою міськрада уклала договір про висвітлення її діяльності. З недержавними газетами, економічно невмотивовано, відмовляються укладати договори друкарні області». Це, звісно, тільки окремий випадок, тоді як подібних йому — маса. На жаль, такі речі, «як правило, залишаються невідомими широкому загалу, створюючи атмосферу безкарності місцевих чиновників». «Водночас, — констатує Володимир Мостовий, — набула поширення практика органів влади різних рівнів за допомогою пільг, сприяння в доступі до інформації, а також конкурсів, премій, нагород, оплачених круїзів впливати на журналістів і видання задля забезпечення контролю над тим, що вони пишуть. Але ж саме через ЗМІ громадяни можуть оперативно отримати інформацію, необхідну їм для реалізації прав, свобод і законних інтересів!»
Комісія нагадує, як на початку жовтня цього року була позбавлена акредитації на ялтинський саміт Україна — ЄС кримська журналістка Ліля Буджурова, як 17 вересня урядові охоронці перешкоджали діяльності мас-медійників, зачинивши цілу групу представників українських та зарубіжних ЗМІ у прес-центрі Кабміну й позбавивши їх не лише можливості взяти коментарі в керівництва уряду щодо рішення по угоді про ЄЕП, а й свободи пересування. Ці дії, до речі, й досі не отримали належної юридичної оцінки. «Минув місяць із часу оприлюднення заяви низки журналістських неурядових організацій України, в якій від органів прокуратури вимагалося провести ретельне розслідування ганебних дій чиновників та притягти їх до передбаченої законом відповідальності. Генеральна прокуратура України, до якої, крім того, було подано офіційні заяви Київської незалежної медіа-профспілки та Академії української преси, відповіла, що заяву передано для розгляду в Кабінет Міністрів — орган, щодо чиновників якого журналісти вимагали провести розслідування. Вважаємо, що цим Генеральна прокуратура України продемонструвала небажання об’єктивно розслідувати інцидент та виконати покладені на неї Конституцією і законами України завдання та функції», — йдеться в заяві журналістської комісії.
«Водночас під гаслами дотримання законності розгорнулася безпрецедентна боротьба проти «Львівської газети». До видання були застосовані методи тиску із залученням державних фіскальних органів. Перевірки газети та її засновників Державною податковою адміністрацією у Львівській області й податковою інспекцією Львова можуть призвести до закриття газети з неринкових причин, позбавивши журналістів роботи, а громадськість — права на отримання різної інформації з різних джерел», — наголошує голова КЖЕ Володимир Мостовий. І попереджає: «Дедалі більша кількість випадків тиску влади на ЗМІ свідчить, що в Україні розпочалася чергова кампанія влади проти мас-медіа, які намагаються подавати інформацію об’єктивно». Тож, «розуміючи складність чесного виконання журналістами своїх професійних обов’язків», Комісія з журналістської етики нагадує: «Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти і події є найпершим обов’язком журналіста» (п.5 Етичного кодексу українського журналіста); «Журналіст при зборі інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, у тому числі судових процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації» (п.12 Етичного кодексу українського журналіста); «Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам» (п.15 Етичного кодексу українського журналіста)».
Від імені свого «загону» з боротьби за дотримання журналістської етики Мостовий закликає усіх колег «усвідомлювати небезпеку, яку містять прояви ігнорування таких демократичних цінностей, як права та свободи людини і громадянина, можливість вільно збирати і поширювати інформацію та ідеї» і «вимагати реалізації професійних прав для всіх журналістів, незалежно від їхніх політичних переконань та форми власності видання». Окрім того, комісія вимагає «від органів державної влади та місцевого самоврядування суворо дотримуватися норм Конституції та законів України», а «від Генеральної прокуратури України — провести ретельне розслідування кожного випадку перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та притягти винних до передбаченої законом відповідальності».
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
