Кліпай очками, тикай пальчиками, вливай «свіжу кров»

      Перші спроби виборсатись зі штормового нашестя російської попси зробило львівське мистецьке об'єднання «Дзига». МО стало ініціатором фестивалю «Слухай українське»: під час дискусій, які відбувалися перед кожним концертом учасників фестивалю («ВВ», «Океан Ельзи», «Гайдамаки», «Мандри» та інших) у львівському клубі «Лялька» було вироблено проект змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення». У лютому-березні 2002 року «Слухай українське» нагадував підсніжник наприкінці зими: романтики раділи першим зсувам снігу в українській музиці й мріяли, щоб такі акції стали аксіомою, а прагматики критикували неякісну, хоч і українську, музику.

      Мабуть, саме тоді у Сашка Положинського, який теж був одним з учасників фестивалю, і з'явилася ідея провести схожу, але масштабнішу акцію. Каже: з цією ідеєю носився так довго, що вже і не пам'ятає, коли вона з'явилася. Сашко пропонував проект телевізійної програми за участю маловідомих українських виконавців різним українським каналам, адаптувавши його окремо під кожен із них, але завжди отримував однакову відповідь: українською мовою, не про зірок — нікому не потрібно. «Канал «М1» теж казав «ще не час», але в жовтні минулого року вони подзвонили з пропозиціями про співпрацю, мовляв, час нарешті настав. Обговорили деякі питання, і врешті я підготував уже доповнений проект», — розповідає Положинський.

      Поспостерігавши за кількома випусками «Крові», ми вирішили розповісти про деталі  створення та реальні наслідки цього проекту, розпитати журі, виконавців, продюсерів, ведучого програми про їхні враження, і врешті-решт докласти своїх зусиль до підтримки українського!

      Спочатку про учасників — їх 16, по-дружньому рекомендованих ведучим Положинським та дбайливо відібраних продюсером, їх звуть: «Юра», «Перкалаба», Sky, «Бажана», «Холодне сонце», «Флайза» (єдиний учасник, який не має музикантів — тільки вокалісти), «Бабурка», «Помаранч», «Ролікс», «Причаман», «Аут сайд», Н3, «Горгішеллі», «Фарбований лис», «Димна суміш», «Гуцул Каліпсо». Звичайно, можна сперечатися, хто з них і у якій мірі маловідомий, але всі вони підходять під три генеральні критерії, якими керувалися організатори при відборі: гурти виконують пісні українською мовою, подані 4 композиції для програми і п'ята на прощання — потенційно хітові, а у виконавців немає відзнятих відеокліпів. Теж, звісно, дискусійне питання, тому що, наприклад, у гурту «Горгішеллі», у минулому більше відомого як «Чорний вересень», був кліп, але не будемо занадто прискіпливими. Виконавцям і так дістається від журі, для деяких учасників якого, виглядає зі сторони, «бакланити» по повній програмі — справа честі. «Зробити цікавою програму, в якій п'ятеро чоловік говорять на одну і ту ж саму тему, важко, треба було зберегти інтригу, і ми внесли елемент оцінювання», — говорить Положинський.

      Минулого тижня, коли на сцені стояла мила дівчина з «Бажани», а журі з горішнього майданчика  розповідало їй, у чому правда життя, її сліз на очах не можна було не помітити. А для глядачів, які про музичний гурт N дізнаються вперше з екрана «М1», думка професіоналів із балкончика часто має такий же вплив, як, зрештою, і сам виступ. У свою чергу, організатори запевняють, що якимось чином домовитися з журі було неможливо, тому що про його склад гурти дізнавалися тільки на самому записі. А намагатися підкупити суддів резону теж немає: якби виконавці й мали суми, що влаштували б відомих не тільки в Україні людей, то, найімовірніше, використали б їх для власної розкрутки, чого, власне кажучи, і прагнуть.

      Положинський говорить, що часто деякі судді ставили не двійку, а, скажімо, четвірку тільки тому, що хотіли, аби група потрапила в ефір каналу «М1». Нагадаємо, що гурт повинен набрати 75 балів за чотири пісні, в цьому випадку він потрапляє у ротацію каналу — фінальну пісню групи крутять в ефірі п'ять разів щоденно. Саме журі весь час змінювалося, але при записі однієї програми судили завжди п'ятеро, а максимальна кількість балів після кожної пісні — 5. У найбільшій кількості програм судив Лері Вінн, а найпринциповішою виявилася Вася Фролова, ведуча каналу «М1».

      Про своїх фаворитів та аргументи під час оцінювання виконавців «УМ» розповідає один із членів журі, продюсер Юрій Фальоса: «Я брав участь у трьох програмах. Є дуже сильні виконавці, вже готові зірки, наприклад, «Димна суміш»: у них хороший вокал, репертуар, музика, лідер групи вміє триматися на публіці, словом, цей гурт можна випускати на сцену. Щодо критики журі, то особисто мене, наприклад, запросили на цю програму як професіонала, тому абсолютно нормальним є оцінювальний підхід. Але критика повинна бути конструктивною, я, наприклад, дивлюсь у майбутнє, а не станом на сьогодні: наскільки ці гурти перспективні, чи зможуть вони представляти Україну? Між іншим, у всіх програмах з моєю участю учасники долали бар'єр у 75 балів, тому тепер вони не тільки отримали ротацію, а й, можливо, наші поради чи зауваження допоможуть їм у професійному плані».

      Свій погляд із майданчика з мікрофонною стійкою мають, звісно, самі виконавці: «Отак стоїш на сцені й відчуваєш себе якимось продуктом, який зараз продадуть на аукціоні оті дяді зверху: «Гурт «Скай» — раз», гурт «Скай» — два», продано!». За це я і не люблю фестивалі й таке інше: тут музика, як спорт. Хтось грає таку музику, а хтось іншу, як можна це об'єктивно оцінити?» — розповідає «УМ» вокаліст гурту Sky Олег Собчук. Для тернополян лише запис програми вже приніс реальні результати. Про це розповідає Олег: «Сашко Положинський сам подзвонив мені й запропонував взяти участь у новій програмі. На щастя, ми погодилися. Чому на щастя? Бо тепер гурт «Скай» вивчає умови контракту з «Лавиною м'юзік». Під час нашого виступу членом журі був Едуард Клім, якому сподобалася творчість гурту, і він попросив наші демки. Отож за чотири роки свого існування «Скай» нарешті випустить дебютну платівку, матеріал для запису якої у нас, звісно, є. Плануємо також два відео на підтримку альбому і, звичайно, переїзд до Києва».

      Єдиним недоліком програми, на думку «УМ», є голосування глядачів — за посередництва СМС. Виконавець сам заробляє собі на кліп за принципом: з миру по нитці — бідному сорочка. Одне повідомлення коштує 3 гривні, але скiльки матиме безпосередньо виконавець, невідомо: «Точна сума буде відомою наприкінці серпня, — повідомив «УМ» виконавчий продюсер проекту «Свіжа кров» Євген Огір. — Загалом це всі гроші, які ми отримаємо внаслідок голосування з вирахуванням податків».

      Проводячи інтерактив із СМС-ми, «М1» співпрацює з провайдером «Дніпро Телеком». Але проводити голосування у такий спосіб, особливо після подій на відбірковому турі «Євробачення», недоцільно, вважає більшість.  Олег Собчук: «Мені видається, треба заблокувати надсилання більше ніж 1 СМС з одного номера. Це хоча б трохи змінить ситуацію з голосуваннями в об'єктивнішу сторону. Сам я не писав повідомлення, бо грошей не було (сміється. — Авт.), і дружина — ні, і жоден із групи не відсилав»  Юрій Фальоса: «У нашій країні це несерйозно, і віри цьому немає: провайдер може забезпечувати голосування, як завгодно. Якби продюсером такої програми був я, надав би перевагу послугам інтернету».

      «УМ» стало відомо, що канал «М1» уже розпочав відбір матеріалу для наступної сесії. Про реалії виходу цілого циклу української «Фабрики зірок» говорить ідейний натхненник «Свіжої крові» Сашко Положинський: «Версія, яку ми бачимо зараз на екрані, як це часто буває, дещо звужена, ніж те, що задумували спочатку. Не знайшли фінансування у потрібних розмірах, тому довелося зупинитися на найнеобхідніших моментах. Але якщо проект у результаті стане рейтинговим і з'явиться більше пропозицій від спонсорів, ми, звісно, не проти зробити наступний цикл програм, де б у обговоренні брали участь журналісти, глядачі в студії, було більше декорацій. Ну і, звичайно, чи знайдемо нових українських (для мене це і україномовні) виконавців».

      «Як на мене, ця програма буде рейтинговою, це щось нове та альтернативне. Щось схоже робить «Шанс», але їхні учасники співають під фонограму, причому чужий репертуар. А тут все інакше, люди самі пишуть тексти і музику, збираються вечорами десь у підвалах — словом, я був приємно вражений.  В Україні є дуже цікаві, талановиті виконавці, цікавіші, ніж у Росії, Білорусі, Молдові, на пострадянському просторі: вони не намагаються знайти свого Шатунова, а роблять оригінальну музику. Єдине, що в Росії дуже професійною є підготовка, це поставлено на конвеєр», — підсумовує Юрій Фальоса.

      P. S. Наступного разу на сторінці «Ля-ля-фа» для вас — розповідь про львівський, а тепер уже всеукраїнський, радіопроект «Український формат».