Пісня «8-й колір» стоїть у моєму плей-листі на першому місці, здається, уже вічно і слухати її я можу, мабуть, безкінечно, а це, погодьтесь, один з найважливіших чинників визначення якості. А тому, зважаючи на те, що розповісти про дебютний альбом гурту та новинку у відеотеці меломанів ми повинні були ще місяць тому, посипаємо голови попелом і виправляємо помилки. Тим паче що з'явилася новина щодо «8-го кольору». Про неї «УМ» розповідає вокаліст гурту «Мотор'ролла» Сергій Присяжний: «Абсолютно випадково ми з'явилися у європейському зводному чарті (учасники потрапляють туди за результатами чартів різних країн, які подають свої дані на цей всесвітній портал) спочатку на 93-тє місце, а через два тижні опинилися на 53-му. Чесно кажучи, «Мотор'ролла» навіть у думках не мала освоювати європейські радіоринки. А тепер у нас виникло бажання запропонувати цю пісню для сервісних компаній, які обслуговують світові радіо. На днях відішлемо, а зараз ще готуємо промо-пакет для пісні «8-й колір» для американських компаній, які займаються радіосервісом».
«На руки» вiдео на свiй хiт «Мотор'ролла» отримала у травнi, який для музикантів гурту взагалі був багатий на події: як сесійнi музиканти брали участь у благодійному проекті Руслани в рамках «Євробачення», а на самому фінальному концерті Сєня не тільки прописував гітарну імпровізацію для інтро на початку шоу, а й разом з іншими українськими музикантами бігав на сцені. А вже станом на сьогоднi альбом «...шо кому не ясно» розмели. Мабуть, буде друга партія. І другий альбом теж: «Вже маємо купу матеріалу для запису нової платівки. Якщо запитаєте, якою вона буде, то можна просто послухати «8-й колір»... Такою!»
Загалом маємо два моменти, на які хотілося б звернути увагу: по-перше, популярність «8-го кольору» врешті знайшла своїх героїв — гурт із Хмельницького, який уже існує 12 років — не так завдяки тексту чи музиці, як завдячуючи емоційному виконанню Присяжного: він не тільки сам проживає цю пісню до кінчиків волосинок на своїй незмінній бороді, а й примушує це робити слухача. «Чи закохувався ти з першого погляду?» — питаю. «Я взагалі відношу себе до категорії безнадійних романтиків. І без цього відчуття легкої закоханості дуже важко творити».
По-друге, шанувальники рок-гурту, які звикли до трохи іншого звучання «Мотор'роли», були дещо здивовані появою пісні на дебютній платівці «...шо кому не ясно?». Про це Сєня, як у народі називають Присяжного, або Арсентій, як його колись назвав Кузьма зі «Скрябіна» (колись Сергій їздив зi «скрябами» в концертний тур як гітарист, та й взагалі вони з Кузьмою вже давно товаришують) розповідає таке: «Вже коли надійшов час випуску альбому, мої знайомі радійники казали, що життєвий цикл багатьох ударних, на мою думку, пісень для радіоротації вже закінчився і треба «свіжої крові». Отож потрібно терміново придумати якийсь беззаперечний хіт, і ми почали копатися по папочках, куди я складаю свої творчі доробки. Автор слів «8-го кольору» — Тома Приймак, однокурсниця моєї давньої знайомої. Десь рокiв два тому вона сама звернулася до мене з пропозицією дати кілька пісень гурту для аналізу, щоб потім самій спробувати написати для нас кілька текстів. Коли ж я врешті прочитав текст пісні, виділив її з-поміж інших, тому що ця тема саме збiгалася з моїми думками на той час. Я згадав також, що цю пісню гарно сприйняли мої друзі: нещодавно у мене народилася донька, і тоді я її заспівав уперше, коли вони прийшли нас вітати».
Вокаліст гурту говорить, що цей альбом — збірка пісень за останні чотири роки, стільки вони його писали. Це такий собі підсумок минулої «Мотор'ролли»: тут є, наприклад, три дуетні композиції — «Ой на горі вогонь горить» iз Вадимом Краснооким (Mad Heads), «Зима хвора» з «Тартаком», «А я собі гуля» з Олегом Скрипкою. Про минулі й майбутні дуети Сєня розповідає таке: «Зі Скрипкою ми перетнулися в Харкові у 97-му році на фінальному концерті «ЧР», саме в той день ми святкували день народження групи. Підходимо до нього і кажемо: «Привіт! Ми група «Мотор'ролла. В нас тут день народження, хотіли тебе запросити». А він відповідає: «Не питання. От мій номер. Ввечері заходьте». Приходимо, а в номері сидять вевешники і купа журналістів, гуляють, словом. Тоді Олег попросив акул пера дислокуватись в інше місце, і так ми з ними познайомилися. А через якийсь час, коли ВВ були у Хмельницькому, ми знову перетнулися, в мене була заготовка для пісні, яку можна було б заспівати разом. «Не питання, — каже Олег. — До нашого концерту залишається три години, беремо зараз баян, гітару і йдемо на студію. Уяви, ми за кілька годин записали не тільки окремі партії для його інструментів, а ще й він вибрав собі куплет і його теж заспівав» — «А з ким би хотів співпрацювати в майбутньому?» — «От мені імпонує творчість «Здоб ші Здуб», ми з ними добре знайомі, можливо, щось придумаємо» — «А з ВІА «Грою» заспівали б?» — «О! А я саме днями зустрічаюсь із продюсером однієї з їхніх колишніх учасниць. Можливо, напишу пісню. А взагалі-то ми, як ніхто інший, зв'язані з ними: майже всі учасники групи родом з Волочиська, звідти ж походить і Надя Грановська. А то якось у 1996 році в Нетішині проводився відбір «Червоної рути», і танцювальний номер представляла дівчина, яку звали Надя Мєйхер (дiвоче прiзвище). Так-от наш колишній скрейчер Андрій Захарко тоді з нею познайомився і не поїхав навіть на виступ гурту в Києві».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
