Досвід апартеїду — шахтарям Луганщини

      З поновленням Міністерства вугільної промисловості різні групи на Донбасі пов'язують різні сподівання. Наприклад, голова Луганської обласної держадміністрації Олексій Данилов очікує, що з його допомогою в опікуваному ним регіоні почнуть відновлювати закриті під час кучмівської «реструктуризації» шахти. Адже, за його словами, «усі шахти в нас були закриті безпідставно — на багатьох є запаси в десятки мільйонів тонн». Цей факт, до речі, зафіксовано навіть у постанові уряду Павла Лазаренка, який саме й розпочинав системне знищення вітчизняної вугільної галузі. Але справа в іншому, як вважає обласний голова, а саме — що після того, як ціна одного бареля нафти перевищує 50 доларів, відносна рентабельність вугілля збільшується відсотків на тридцять. А відповідно, зростає й зацікавленість бізнесу у вугільній промисловості.

      На Луганщині ж є чим цікавитися. Олексій М'ячеславович повідомив, що на півночі області, а точніше, на території Станично-Луганського, Біловодського та Старобільського районів, відкрито нові промислові поклади енергетичного вугілля загальним обсягом близько 3,5 мільярда тонн. Раніше на лівому березі Сіверського Дінця працювали всього три шахти, а на території Кремінського району встановлено пам'ятний знак: «Тут закінчується Донбас». Тобто закінчуються вугільні пласти, варті промислової уваги. Якщо геологи нічого не наплутали, кордони Донбасу серйозно розширюються на північний схід.

      Олексій Данилов повідомив, що пласти Північно-Донбаського родовища мають товщину від 1,2 до 3,3 метра і залягають на глибині 550—700 метрів. Не так уже й близько від поверхні землі, але сьогодні більшість шахт працює на значно більших глибинах. Керівник області вважає, що не слід обмежуватися банальним спалюванням «чорного золота» в топках електростанцій або в селищних кочегарках. Його погляд сьогодні спрямований у бік... Південно-Африканської Республіки. Данилов довідався, що за часів апартеїду в ПАР, яка потерпала від міжнародного ембарго, добре навчилися переробляти вугілля на рідке пальне, і сьогодні африканці володіють унікальною технологією. Голова області запевнив, що рішення не спонтанне — його посланці давно ведуть консультації із посольством ПАР у Києві, а незабаром луганська делегація відправиться на підень чорного континенту по технологію щодо заміни одного різновиду «чорного золота» іншим.

      Звичайно, можлива суттєва різниця в хімічному складі нашого та «їхнього» вугілля, але приблизно з однієї тонни можно отримати 100 кілограмів бензину, 150 — солярки, а з того, що залишиться, вийде цілком пристойне котельне паливо і ще ціла купа речовин, які можуть знадобитися сучасній хімії. Було б у неї бажання.