«Вiдповiдальнiсть, яку накладає прiзвище»

27.07.2005
«Вiдповiдальнiсть, яку накладає прiзвище»

Усе почалося з цього фото на сайті «Українська правда»: Андрій Ющенко та престижне BMW.

      Мали рацію ті, хто прогнозував, що цього літа на звичне сезонне затишшя у політиці чекати не варто. Цукрова криза, адміністративно-територіальна реформа, ліквідація ДАІ — знудитися ніколи. Але всі ці перипетії не по-літньому бурхливого політичного життя постреволюційної країни раптом потьмяніли на тлі iсторiї навколо сина Президента, Андрія Ющенка.

 

Ексклюзивна «тачка»

      19 липня інтернет-видання «Українська правда» опублікувало матеріал, в якому розповідається, що віднедавна засобом пересування 19-рiчного президентського сина  Андрія служить новенька модель автомобіля BMW М6. Згідно з прайс-листом АВТ «Баварія» — офіційного дилера BMW в Україні, — коштує така машина (базова модель) 133 тисячі євро. Як розповіли виданню в офісі компанії, у Києві поки що є тільки одне авто цієї моделі, і придбане воно не у «Баварії». Згодом з'ясувалося, що автомобіль, яким кермує Ющенко-молодший, має чеські номери.

      Поставивши собі риторичне запитання, чи не задорогу «тачку» обрав син Президента країни, «УП» «добила» Андрія Вікторовича, розсекретивши марку його мобільного телефону. Молодий Ющенко, виявляється, користується «трубкою» фірми Vertu. Це у телефонній індустрії щось на кшталт марки «Вашерон Константен» — у годинниковій. В Україні така мобілка коштує від 4 850 до 30 тисяч євро, а взагалі найдорожча модель тягне на 43,5 тисячі доларів — таку вартість має телефон у платиновому корпусі. Далі з'ясувалося, що Андрій полюбляє пити дороге шампанське вартістю в річну зарплату середньостатистичного українця. А від допитливих журналістських очей його охороняє вірний бодігард, із важкою рукою якого ледве розминувся кореспондент «Української правди».

      Видання попросило прокоментувати ситуацію самого Андрія. Хлопець пояснив усе так: «Машина, на якій я приїхав, належить моєму приятелеві. Його прізвище з етичних міркувань і без його згоди я називати не буду. Щодо охорони, то ще під час виборчої кампанії мої рідні зі зрозумілих причин прийняли рішення найняти охоронців із приватної структури. Послуги охоронній фірмі сплачує родина. (Я вношу сюди свій внесок). Признатися, бути сином політика — велика відповідальність і великий іспит. Особливо якщо йдеться про сина Президента. Я поважаю право журналістів на інформацію і розумію їхню особливу увагу до дітей політиків.

      З іншого боку — я б хотів, аби журналісти з розумінням ставилися до мого права на приватне життя. Я не є політиком і, чесно кажучи, не завжди готовий виставляти своє особисте життя для загальних пересудів. Я усвідомлюю, яку відповідальність накладає на мене прізвище Ющенко. Водночас я доросла, самостійна людина і не хочу, щоб мене сприймали тільки як сина Президента. Я навчаюся і паралельно вже кілька років працюю в одній комерційній фірмі, намагаюся бути фінансово незалежним. У мене немає автопарків, але на самостійне життя я собі заробляю. Щодо авто, то як особистий я використовую автомобіль, що належить моїй матері».

      Після цього «УП» з'ясувала, що якщо Андрій справді не є власником цієї машини, то має право їздити за кермом тільки в тому разі, коли поруч сидить власник-іноземець (їздити з іноземними номерами в Україні має право тільки громадянин іншої держави), оскільки на тимчасово завезені в країну авто не можна оформити доручення.

«Я даю слово: ніхто не буде червоніти за поведінку жодної моєї дитини»

      Словом, некрасива якась історія. Звісно, можна б зауважити, що сунути свого журналістського носа у приватне життя людини теж некрасиво, і для цього існує «спеціальна» «жовта» преса, яка тим свого читача і приваблює, що порпається у брудній білизні знаменитостей. Однак випадок з Андрієм Ющенком дещо інакший. Адже він не просто син Президента, який обіцяє декларувати кожну копійку, зароблену його родиною, він — син нового Президента. Того, котрий на Майдані обіцяв, що після його перемоги ми житимемо в іншій країні: де влада чесна й некорумпована, де закони й Правила дорожнього руху діють для всіх, а не тільки для «простих смертних». І де журналісти не лише не бояться, а просто зобов'язані писати правду, якою б вона не була.

      Власне, з огляду на вищесказане вихід із цієї неприємної ситуації для Віктора Ющенка був  дуже простий: чесно й відверто розповісти журналістам і країні все, як є, а синові надерти вуха за неадекватну як для нащадка народного Президента любов до розкошів. Віктор Андрійович першим розмову не почав, але, очевидно, не міг не розуміти, що відповідати на неприємні запитання рано чи пізно доведеться. Позавчора після засідання Кабміну за участю глави держави цей момент настав.

      За словами Віктора Ющенка, це саме він порадив синові найняти приватного охоронця — після того як під час передвиборчої кампанії Андрій потрапив у підлаштовану аварію. «Мій син має ділову справу. Справу, яка дає право йому оплатити охорону, в нього є робота в консалтинговій фірмі, і ще там ряд тем він веде. (...) Це невеликі гроші, але достатні, щоб заплатити оренду автомобіля і послуги позаштатного недержавного охоронця», — пояснив Президент. Автомобіль, запевнив В.Ю., теж не Андріїв — Ющенко-молодший його орендує. Щодо інших дорогих цяцьок, то «телефон подарував сину друг, якого ви знаєте, але я не хочу його ім'я називати... Це людина знана, молода, успішна». Сам глава держави, як людина мудра, не носить навіть годинників, хоча їх у нього близько п'ятнадцяти — щоб не провокувати різних папараці на «ці примітивні теми». І Андрієві В.Ю. не раз казав: «Сину, для чого тобі цей годинник, для чого тобі цей апарат? Викинь ти його к чортовій матері! Щоб воно на твоїх руках... Щоб твоя рука не доторкалася до нього».

      «Свого сина я ніколи не пущу по дорозі, яка б давала можливість ігнорувати Правила дорожнього руху. Брехня! Оплачувати ресторан у городі-герої Одесі, як там написано, купюрою, пачкою і так далі... Брехня!.. — емоційно запевняв Президент. — Хто знає мого сина, той підтвердить, що цей хлопець гарно вихований, моральний, духовний, глибоко віруючий...Тому я прошу: не калічте молоду душу, він став на праведну дорогу. Я даю слово: ніхто не буде червоніти за поведінку жодної моєї дитини. Ніхто! Але якщо кожен день починається з того, що біля цього хлопця стоїть камера, кличуть міліцію, до глибини вечора стоїть камера, — то це не журналісти».

      По-людському, звісно, Президента можна зрозуміти: як люблячому батькові, який оберігає спокій своїх дітей, така увага преси до особистого життя сина Ющенкові неприємна. Але... Втім далі — цитата Віктора Андрійовича без коментарів. «Я сину сказав: «Сину, я тобі можу тільки однією порадою душу зм’якшити — учись себе захищати! Учись себе захищати! Рахунок? Підніми з ресторану рахунок. Скільки вас сиділо чоловік, що ви їли, що ви пили? Перед мордою того журналіста постав той рахунок, а потім піди в суд!».

      Насамкінець народний Президент прирiвняв журналіста «УП» до «кілера», який «міг хвилини свого життя не працювати на свободу преси», попросив того, хто хоче бити по Президентові, бити саме по ньому й не чіпати жінок і дітей і натякнув на те, що весь цей скандал — замовлений. «Якщо три дядьки з мішками СБУшного походження домовилися, що ми по чотирьох людях оточення будемо бити, що там тирса буде сипатися... І сьогодні підключаються журналісти, яким байдуже, чим тi гроші пахнуть». За словами В.Ю., перед тим, «як це набрало таких оборотів», він розіслав на кілька адрес наявну в нього інформацію про мету проведення цієї «операції».

      Але якщо так, то, можливо, варто пошукати її виконавців серед найближчого оточення Андрія? Скажімо, серед тих, хто підсунув йому новеньке BMW М6 і подарував такий «нескромний» телефон...

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>