І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Дишло закону
27.07.2005
Приватизація на селі набуває таких форм, що й рішення Верховного Суду України не є указом для деяких сільських громад. Мешканці кількох будинків на вулиці Комсомольській у селі Красилівка Козелецького району на Чернігівщині доведені розпорядником житла, яке належить колишньому колгоспу, до відчаю. Керівник господарства забороняє їм приватизувати роками обжиті садиби.
Мучитель
Жінки вже не можуть стримати сліз.
— Я маю двадцять років сільськогосподарського стажу. 16 років пропрацювала зоотехніком у цьому колгоспі, — зі сльозами на очах скаржилася журналістам Наталія Носенок. — І я не маю права приватизувати будинок, в якому прожила стільки років і в який вклала стільки коштів і сил? Будинок, в якому я живу, був побудований за державні гроші і наданий мені як спеціалісту, коли мене прислали в Красилівку працювати. Тепер він, бачите, майно приватного господарства колишнього голови колгоспу Володимира Бойка, який пропонує мені викупити його за долари. А звідки в мене гроші?
Я пішла від Бойка, коли він перестав людям платити зарплату. Мені тепер доводиться їздити в Чернігів на базар працювати, щоб утримати дітей. Я стала інвалідом. А коли мені була потрібна операція, мій чоловік, який тоді ще працював у господарстві Бойка, благав його позичити 200 гривень, але той дозволив бухгалтеру виписати лише 20. Хіба це не знущання?
Схожа життєва історія і з сім'єю Івана П'ятковського, у якого чотири доньки і хвора дружина.
— Я працював у колгоспі трактористом, потім перейшов працювати завклубом, — розказує пан Іван. — Дружина працювала дояркою, але коли її вдарила рогом корова, то у неї почалося онкологічне захворювання. Їй зробили операцію. Зараз вона без роботи. Я теж безробітний, бо кілька років тому мені взагалі перестали платити заробітну платню. Щоб якось викрутитися, я став їздити з молодшою донькою заробляти у Київ. Я граю на баяні, а Христина співає. Скажіть, це нормально? А подивіться, які в нас будинки: підлога гнила, стіни в плісняві, промерзають. Такими вже їх нам дали. Щоб їх прогріти, треба за зиму спалити десять тонн палива. Але навіть таке житло у нас хочуть відібрати.
Парадокс
Подібну історію може розказати кожен із шести сімей, які мешкають у проблемних будинках. Вони вважають, що за усіма їхніми бідами стоїть колишній голова колгоспу ім. Щорса Володимир Бойко. І що саме він, незважаючи на рішення суду, перешкоджає впродовж чотирьох років приватизувати будинки, які в 80—90-х роках люди отримали як спеціалісти та працівники сільського господарства від колишнього колгоспу ім. Щорса.
У 2001 році перед людьми постала загроза бути викинутими на вулицю. Керівник приватного орендного підприємства ім. Щорса (правонаступник колгоспу) почав вимагати у мешканців будинку плату за комунальні послуги, яких не надавали, та погрожувати виселити їх із будинків. Приватизувати житло теж не було змоги. З'ясувалося, що воно внесене у майновий комплекс ПОСП ім. Щорса. Люди були змушені звернутися до прокуратури, яка й виступила на їхній захист у суді. Справа дійшла до Вищого господарського суду України, який прийняв рішення на користь людей.
При цьому цікаво, що з початку 2001 року органами прокуратури Чернігівської області пред'явлено більше 50 позовних заяв про примусову передачу житла у комунальну власність. За рішеннями господарського суду позови задоволені, і житло вартістю понад 1 мільйон гривень повернули у комунальну власність. Всі мешканці, згідно із цими рішеннями, вже приватизували своє житло. Та Красилівка була винятком...
Хто в хаті хазяїн?
Лілія Федорченко, начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Чернігівської області, зазначила, що у 2002 році Вищий господарчий суд України прийняв рішення передати спірні будинки на баланс Красилівської сільської ради з метою подальшої приватизації. Однак це так і не зробили. Виявляється, сесія сільської ради не хоче приймати у комунальну власність спірні будинки і дати людям змогу їх приватизувати. Тричі з 2001 по 2003 рік збиралися депутати сільської ради і тричі відмовлялися приймати у житлового фонду сільради ці будинки.
За словами Наталії Поздняк, депутата сільської ради, яка разом зі своїми сусідами також бореться за приватизацію власного будинку, на другій сесії сільської ради, де вона була присутня, голова сільради і голова ПОСПу закликали депутатів у своїх виступах не приймати будинки на баланс сільської ради. Присутній при цьому прокурор району казав присутнім, що вони діють всупереч закону, однак ніхто не звернув на це увагу. Така поведінка, до речі, вельми характерна для методів діяльності Володимира Бойка, який міг в очі односельцям і навіть приїжджим журналістам заявити, що він тут на селі «і суддя, і прокурор, і президент».
Чому так сталося, що сільська громада не хоче отримати житло і передати його нарешті людям, які в ньому мешкають, кореспондент «УМ» разом з колегами з каналу IСTV вирішив поцікавитися у голови сільської ради Олександра Пасічника. Склалося враження, що голова був далеко не в захваті від візиту представників ЗМІ. Спочатку він почав радитися з кимось по телефону про те, що йому говорити журналістам. Потім відмовився говорити на камеру, бо перебуває у непрезентабельному одязі. Врешті-решт, домовилися зустрітися з ним пізніше.
Призначена через дві години зустріч таки відбулась. Але й тоді зрозумілого пояснення, чому не виконується рішення суду, ми від нього так і не почули. Голова досить плутано пояснив, що необхідно розробити документацію про приватизацію, а взагалі, будинки не віддає сільраді Бойко, та й самі люди не хочуть їх віддавати, бо ці будинки — колгоспна власність. До речі, документально підтверджено, що будинки будували за цільовими державними коштами, спеціально для сільських спеціалістів. Сам же Олександр Пасічник не проти, щоб люди скористалися своїм правом на приватизацію.
Спроба № 2
Як говорить Лілія Федорченко, склалася парадоксальна ситуація. За невиконання рішення суду необхідно притягувати до відповідальності. Проте Володимир Бойко стверджує, що будинки не хоче брати сільрада. А як притягнути до відповідальності колегіальний орган — сільську раду? Тож щоб вирішити питання зі спірними будинками, прокуратура області направила позов до суду про визнання безпідставною відмову в приватизації жилого приміщення державного житлового фонду та зобов'язання здійснити примусову приватизацію об'єктів житлового фонду, в якому пропонується передати у приватну власність шість будинків на вулиці Комсомольській сім'ям, котрі в них мешкають. Зараз цей позов повернули для повторного розгляду в апеляційний суд області. Будемо сподіватись, що хоч прокуратура допоможе відвоювати право на законне житло.
