«Ющенко — хай!»

      Кажуть, хобі — це зайняття для душі, аби відпочивати від нудьги, що зветься «робота». Але збагнути, що приносить душі Віктора Ющенка більше задоволення — колекціонування предметів української старовини, улюблені бджоли чи вивчення фінансових документів та обговорення особливостей монетарної політики, досить складно. І з не меншим захватом, ніж напередодні про пасічництво в Науково-дослідному інституті бджільництва Університету Тамагава, вчора Президент, стоячи в буквальному сенсі поруч із мільярдними грошовими потоками, розмірковував про фондові ринки.

      На Токійській фондовій біржі, за словами її менеджерів, президенти в гостях хоча й бувають, але не часто. «О, візит дуже шанованого нами Президента Ющенка — це для нас велика честь!» — запевнив журналістів старший менеджер ТФБ. Ще б пак, адже, як ми вже встигли переконатися, про нашу помаранчеву революцію і Віктора Ющенка в Японії не чув хіба глухий або аж надто вже заклопотаний. Останнє, щоправда, в цій трудоголічній країні не рідкість, однак навіть «любителі» посидіти на роботі з раннього ранку до пізнього вечора  встигають ознайомитися зi свiтовими новинами.

«Тут немає жодної копійки, яка б лежала без діла»

      Спостерігаючи за тихими й неквапливими рухами кількох чоловіків, відділених від офіційної делегації України скляними стінами, важко повірити в те, що в цю мить вони оперують багатьма мільярдами доларів. Адже, як розповіли нам місцеві службовці, щоденний обіг Токійської фондової біржі, яка є однією з трьох найбільших бірж світу й успішно конкурує зі знаменитою Нью-йоркською, становить 14 мільярдів доларів. Звісно, така тиша в цьому залі була далеко не завжди — до 1999 року ТФБ була класичним варіантом тієї біржі, якою ми її собі уявляємо з кіно й телебачення. Однак шість років тому Токійська біржа відмовилася від торгів «з голосу» й незвично галасливих для вуха мешканців Країни Східного Сонця біржових натовпів і повністю перейшла на електронну систему торгів. Тепер вони відбуваються у «прямому ефірі», причому не тільки в «лапках» — за процесом пильно стежать кілька телекамер провідних фінансових каналів Японії. І не лише Японії — трансляція відбувається на весь світ. Дані торгів, якими внизу, у скляному «акваріумі», оперують маленькі згори люди, відображаються на великих табло в торговому залі, а котировки акцій окремих компаній — на великому кільцевому табло по периметру «акваріуму».

      Щоправда, вчора на цьому «центробіжному» електронному рядку й екскурсії школярів, які оглядають залу з-за скла балконів, і гравці на біржі з різних куточків планети могли не лише побачити сухі цифри — час від часу індекси змінював напис: «Токійська фондова біржа вітає Президента України».

      Сам Президент, якому про процес торгів розповідав старший менеджер ТФБ Тосіцугу Сімідзу, відчувалося, від побаченого був у захваті. «Біржа — це річ, яка за важливістю, можливо, стоїть на першому місці — навіть перед банками, — відзначив В.Ю. у відповідь на запитання представників ЗМІ про те, чому японська економіка є такою успішною. — Бо тут людина може не тільки вкласти свої гроші, а й «погратися» ними. Ви ж подивіться, яка в Японії розвинена інфраструктура спочатку мобілізації, а потім — вкладення коштів! Тут же немає жодної копійки, яка б лежала без діла — все йде в бюджет нації. А все тому, що кожен японець через своїх агентів буквально за кілька секунд може визначити, що йому робити зі своєю зарплатою».

      В Україні такого й справді немає. Та що там — у нас навіть фондового ринку насправді немає, одна назва. Це, звісно, Ющенка і як Президента, і як досвідченого фінансиста вельми непокоїть. «Насамперед Україні потрібна концепція фондового ринку, а тоді вже треба буде формувати відповідні структури», — зазначив глава держави, констатувавши, що в цьому руслі «темою номер один є мобілізація нацресурсів». Адже «коли знаєш, як мобілізувати, тоді знаєш, як вкласти». І якщо раніше, за словами Ющенка, це, можливо, для пострадянської України було й не так актуально — куди вже, з постійними емісіями, інфляціями й величезною «тінню» на економіці, то тепер — «дуже й дуже потрібно».

Від Південного Бугу до Японських морів

      Після знаменитої Токійської біржі на Президента чекало продовження «фінансового» дня — В.Ю. мав зустріч із керівництвом Японського банку міжнародного співробітництва (JBIC). Ющенко цією зустріччю, якої «звичайні» журналісти вже традиційно не побачили, залишився дуже задоволений. Тим паче що наприкінці в його присутності президенти JBIC Кьосуке Сінодзава та Експортно-імпортного банку України Віктор Капустін підписали Меморандум про співробітництво. Як розповів журналістам пан Капустін, у цьому документі йдеться про надання Україні кредиту на 50 мільйонів доларів (в єновому еквіваленті) — для експорту в нашу країну японських товарів. Відсоток, під який надано кредит, не обумовлювали, але він однозначно дуже невеликий.

      Важливість цього кредиту тим більша, що він — перший, наданий Україні без державних гарантій (усю відповідальність несе Укрексімбанк). «Раніше подібні кредити Японський банк міжнародного співробітництва надавав тільки Росії і Казахстану», — зазначив президент Укрексімбанку. Надалі, за його словами, сторони проведуть переговори про збільшення суми (до речі, 29 липня до Києва приїде делегація JBIC), а коли кредит вичерпається, можливе його продовження.

      Окрім того, Японський банк кредитує будівництво додаткового терміналу в аеропорту «Бориспіль», за що Віктор Ющенко висловив його керівництву окрему вдячність, зауваживши: «Ми були б вам дуже вдячні, якби банк інвестував кошти ще й у будівництво європейських коридорів».

      Ідеться, зокрема, і про будівництво в Миколаєві мосту через Пів-денний Буг, в ін-вестиціях у яке за-цікавлена й корпорація «Марубені». У середу, як повідомив представникам ЗМІ перший віце-прем'єр Анатолій Кінах, представники цієї корпорації також підписали з нами протокол про наміри. У документі йдеться про співпрацю за низкою проектів — «Марубені», зокрема, зацікавлена в поставках українського зерна до Тихоокеанського регіону, в інвестиціях у розвитку опто-волоконних систем зв'язку України, модернізації залізничних доріг, проектах з вантажних перевезень і оновлення рухомого складу нашої залізниці. «Перший за 10 років офіційний візит Президента України до Японії посилить співпрацю з цією країною щодо інвестицій», — зазначив Кінах, підсумувавши, що низка японських компаній уже висловила своє зацікавлення в цьому плані.

У Японії про «оранж революшн» знають усі, а «так» — це «хай»

      У японських інвестиціях, природно, зацікавлена й Україна — на цьому Віктор Ющенко наголошував на кожній зустрічі й переговорах. Не оминув Президент цієї теми й під час лекції «Нова Україна і її місце у світі» в Меморіальному музеї конституційного права. Представляючи високого гостя, голова парламентської асоціації україно-японської дружби наголосив, що перед аудиторією (а Ющенка слухали парламентарії, бізнесмени) виступає лідер «чиє ім'я добре відоме в Японії після української помаранчевої революції».

      Що, до речі, за нашими спостереженнями, є щирою правдою — якщо вдається пояснити мешканцю Токіо, що ми з України (японці вимовляють це слово дещо інакше), співрозмовник радо киває: «Так, так, знаю — «оранж революшн»!». Журналістці «УМ» вдалося поспілкуватися тільки з одним паном, який довго вагався, чув він про Україну чи не чув. Потім, коли ми вже розійшлися в різні боки, цей літній пан наздогнав мене й радісно повідомив, що згадав: «Україна — це там, де диктаторський режим хотів отруїти відомого політика, який вистояв і таки повалив його режим».

      ...Наголосивши, що японські парламентарії радо надаватимуть підтримку й допомогу Україні — такій важливій державі у Європі, пан Ватанокі виголосив черговий комплімент нашому Президентові.

      Про особливу вагу нашої Батьківщини на континенті й планеті говорив і Віктор Ющенко. Прочитавши слухачам короткий курс історії нашої наймирнішої у світі революції, Президент поділився планами нової влади, серед пріоритетів якої на перший рік роботи було покращення соціального стану населення й очищення від корупції, якою заплямувала Україну попередня влада. Підкреслив, що українське керівництво одним із найбільш пріоритетних напрямів своєї діяльності бачить створення в Україні такого ринку, який був би більш привабливим для іноземних інвесторів, зокрема і Японії, ніж сусідні країни. Пообіцяв, що скоро Україна отримає статус країни з ринковою економікою, а у грудні — вступить до СОТ, упоравшись із ухваленням потрібних для цього документів ще на початку осені.

      Власне, вже вчора увечері ми ще трохи наблизилися до Світової організації торгівлі — у присутності Президента Ющенка і прем'єр-міністра Японії Коїдзумі був підписаний двосторонній протокол про доступ до ринків товарів і послуг між нашими державами — саме той протокол, який необхідний Україні для вступу в СОТ (з нашого боку документ підписував міністр економіки Сергій Терьохін, з їхнього — перший заступник міністра іноземних справ Аїсава).

      Але це було вже після того, як глави обох країн провели значно довшу, ніж належало за протоколом, зустріч. Врахуйте, що для пунктуальних і напрочуд організованих японців кожна хвилина запізнення, — це вже трагедія. Однак розмова прем'єра з Президентом виявилася такою цікавою, що вони просто не могли розійтися. На початку Ющенко подарував співрозмовникові брошуру, присвячену помаранчевій революції.

      Коїдзумі поцікавився, що означає велике слово «Так!» на обкладинці. «Так» — це по-японському «хай», — пояснив В.Ю., чим викликав у японців бурю емоцій: вони були страшенно задоволені, що український лідер «розмовляє» їхньою мовою.

Ющенкові не пощастило: японські бджоли... вп'ятеро менші вiд українських

      Виявилося, що є у державних керманичів і спільне захоплення — якщо Ющенко любить бджіл, то японський прем'єр у захваті від меду. Щоправда, із бджолами Країні Схiдного Сонця не пощастило — у них ці корисні комахи... вп'ятеро менші за українських, тому й меду, відповідно, дають менше.

      Але бджолами розмова, звісно, не обмежилася — глави держав обговорили важливі економічні проекти й пообіцяли одне в одного вчитися. Зокрема, у галузі приватизації, адже в Японії зараз на цьому грунті склалася вельми непроста політична ситуація — прем'єр-ліберал прагне приватизувати всіх і вся, чим дуже обурює своїх політичних опонентів. До речі, у 2006-му Японію, як і Україну, чекають парламентські вибори.

      Відірвавшись-таки нарешті від цікавої бесіди, Ющенко з Коїдзумі підписали спільну заяву щодо нового партнерства у ХХІ столітті між Україною та Японією й оголосили про створення міжурядової двосторонньої комісії зі співробітництва на чолі з міністрами закордонних справ. Потім український Президент вручив японському прем'єрові старенький, роздертий посередині прапор Японії, обписаний ієрогліфами. Виявляється, цей раритет колись належав японському солдатові, який, ідучи на ІІ Світову, взяв реліквію iз собою. Прощатися з вояком прийшло все село, а ієрогліфи — побажання успіху й щасливого повернення. З успіхом не склалося — солдат потрапив у полон і просидів певний час у радянському концтаборі. Його прапор врешті-решт потрапив до Музею Великої Вітчизняної війни у Києві, де пролежав доти, доки Віктор Ющенко, дізнавшись, що солдат і досі живий, не передав знамено панові Коїдзумі — з проханням віддати справжньому власникові.

      Прем'єр-міністр пообіцяв так і зробити, подякувавши Україні за те, що «виявляла велику увагу до інтернованих японців на території СРСР». Пан Коїдзумі запевнив, що Японія «ще більше» сприятиме Україні, яка «зараз іде правильним шляхом, укріплюючи демократичні здобутки помаранчевої революції». «Україна — така держава, яка має великий потенціал, тому Японія хоче співпрацювати з нею не лише в рамках двосторонніх договорів, а й на міжнародній арені», — запевнив керівник японського уряду й подякував іще й за те, що Україна відстоює інтереси Японії щодо входження країни самураїв до Ради безпеки ООН.

      «Переговори пройшли в надзвичайно теплій і продуктивній атмосфері, — порадів Віктор Ющенко. За словами Президента, сторони, окрім вищезгаданого, домовилися співпрацювати у галузях літакобудування, космічній (у жовтні за допомогою українських ракет «Дніпро» буде запущено два японські супутники), суднобудування тощо. Адже товарооборот у 500 мільйонів доларів — це зовсім не той рівень співпраці, який може бути між нашими країнами. Насамкінець український лідер запросив свого японського колегу відвідати Україну — десь на початку 2006-го. Очевидно, до їхніх виборів...