Шлюбні засідання

28.10.2003
Шлюбні засідання

Традицiйне весiлля можливе i в Києвi.

      За даними Інституту соціології НАН України за минулий рік, лише 64 відсотки опитаних є прибічниками обов'язкового реєстрування шлюбу. Решта розділилися на поки рівні за кількістю «табори». Це або ті, що є затятими противниками узаконення стосунків, або ті, що не визначилися і вагаються. Занепокоєні цією статистикою національний прес-клуб «Громада і влада» та Київський міський центр сім'ї «Родинний дім» скликали чергове засідання на тему «Чи сприяє традиційний шлюб створенню повноцінної сім'ї?», під час якого серед іншого обговорювали уявлення про шлюб у сучасній масовій свідомості, альтернативні форми шлюбу, чи відповідають модернові шлюби ментальності та традиціям нашого народу. Пропонуємо ознайомитися з думками деяких учасників засідання.

      Володимир Куєвда, провідний науковий співробітник Інституту психології Академії педагогічних наук України, кандидат психологічних наук:

      «Якщо раніше весілля було справжнім дійством, то нині воно перетворилося у буденно -побутову формальність. Найголовніша причина таких метаморфоз — нав'язування чужої культури, через яку українське світовідчуття руйнується. На мою думку, сучасний цивільний шлюб живе одним днем. Такий шлюб сповідує свободу від відповідальності за долю дітей, за розвал родини та травмовані душі. Такі стосунки тримаються на шлункових та похітливих інтересах, а ще на фальші «гарного життя» — поживемо разом, поки все гаразд, а далі — як вийде».

      Наталя Лавриненко, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, кандидат філософських наук, директор Київського гендерного центру:

      «За даними Рахункової палати, наше відомство сім'ї носить декоративний характер. Воно займається організацією комфортних прийомів важливих дам, посадовців, замість того, щоб пропагувати міцну родину. Сьогодні багато молодих людей не реєструють свої шлюби. За даними Інституту соціології, у 2003 році лише 58 відсотків молодих пар перебувало у зареєстрованому шлюбі, 6 відсотків задовольняються фактичним і 10 — розлучені. До речі, кількість молодят, які не хочуть ставити штамп у паспорті, збільшується. Минулого року таких шлюбів було ще 4,9 відсотка. Така тенденція нічого доброго не несе. По-перше, такі шлюби не міцні й саме вони розпадаються найчастіше. А по-друге, фактична сімейна пара, як правило, не наважується подарувати світові більше, ніж одну дитину. І ще одна цікава особливість: за опитуваннями, чоловіки, які живуть у цивільному шлюбі, вважають себе неодруженими, тоді як їхні жінки визначають свій статус як заміжні».

      Олександр Курочкін, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Максима Рильського Національної академії наук України, доктор історичних наук:

      «Сьогодні офіційний шлюб переживає справжню кризу. Його цінність та «рейтинги» невпинно котяться донизу. Молодята не хочуть узаконювати свої стосунки. Хоча у традиційному суспільстві українці завжди надавали сімейному життю великого значення. Родинне життя і весілля як важливий крок до нього оспівувалися, переповідалися у численних міфах та казках. За давнім народним світоглядом, весілля — це найвища кульмінаційна точка життя людини. На думку наших прабатьків, лише ті, хто пережив цей ритуал і створив сім'ю, відбулися на цій землі. І навіть на «тому» світі вони будуть у парі з тим, ким були вперше пошлюблені. За народною традицією, затятих одинаків, які за життя не стали на весільний рушничок, ховали в одязі нареченої чи нареченого. Щоб хоч так зімітувати проходження через цю важливу подію. Весілля було складною церемонією. Як його тільки не називали: і ритуалом, і драмою, й оперою, і театральним дійством, і спектаклем. Словом, це була продумана композиція, яка тривала тиждень та більше і супроводжувалася обрядовими піснями та ритуалами: випікання короваю, сплітання вінка, запрошення на весілля, шлюб, посад, покривання дружини та переїзд її в дім чоловіка.

      У нинішньому урбаністичному суспільстві це модернізована, трансформована церемонія — вечірка. Нородних елементів тут уже обмаль, бо у моді всілякі екзотичні весілля. Це своєрідне змагання молодят у неповторності. Наприклад, сукня чи фата 40 метрів, букет iз сотні квіток, вінчання під водою...»

  • Осередок суспільства імені Гіменея

    Лев Толстой писав: «Усі щасливі сім'ї щасливі однаково, а кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму». Але з класиком погодяться, напевне, не всі. Адже в кожного свої уявлення про щастя. Безперечно лише одне: у світі до цього часу існують мільйони подружніх пар, у яких дружина та чоловік настільки ідеально доповнюють один одного, що на їхньому тлі розмірковування про якусь там гендерну нерівність здаються щонайменше смішними. І ми в сьогоднішньому матеріалі словом «гендер» зловживати також не будемо. А просто спробуємо очима фахівця подивитися, чи змінилося в українському суспільстві протягом останніх років ставлення до інституту сім'ї і який характер цих змін. Наш експерт — доктор психологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталя Максимова. >>

  • Разом нас багато

    Хто з нас не любить розглядати старі сімейні фотографії? Оті, де в центрі сидить глава родини, поряд — його дружина, а навколо них примостилася ціла купонька діток? Згодьтесь, у цих групових портретах є щось надзвичайно тепле, те, що вказує на непорушність світобудовних законів людського суспільства. Ще якихось п'ятдесят років тому в Україні вистачало сімей, що повністю відповідали етимології цього слова — сім «Я». Нині ж навіть родини з трьома дітьми вважаються рідкістю, особливо у великих містах. Але, на щастя, не всі представниці прекрасної статі згодні з твердженням відомої української письменниці про те, що народження дітей позбавляє жінку творчої енергії. Хтось, як, скажімо, лікар, співачка, депутат Київради і мати чотирьох дітей Ольга Богомолець, спростовує цю тезу на власному прикладі. А хтось доводить її хибність суто математичними методами — адже «енергія багатьох» завжди більша, ніж «енергія одного». Кореспонденти «УМ» переконалися в цьому, познайомившись із деякими активістками Київської міської асоціації багатодітних родин. >>

  • «Сподіванка» — не цяцянка

    1 червня в Україні відзначали День захисту дітей. На жаль, сьогодні ми частіше змушені говорити про проблеми маленьких українців, ніж про те, що могло б зробити перший день літа справжнім святом для малечі. Найгірше, як завжди, почуваються найменш захищені. Зокрема родини з дітьми-інвалідами, яким сьогодні держава не гарантує нормальний рівень життя. Тим більш актуальним є досвід, який може допомогти дітям з особливими потребами. Про це — наша розмова з головою правління Харківського обласного благодійного фонду «Сподіванка» Юлією Бекетовою. Цей фонд уже впродовж 5 років опікується проблемами дітей з фізичними та психічними вадами і розпочинає новий значний проект, спрямований на допомогу родинам Харківської області, де є такі діти. >>

  • Няня за 200 «зелених»?

    Шукати «домашній персонал» можна будь-де: серед родичів і знайомих, за оголошеннями на дошках, стовпах чи у рекламних виданнях. Будь-який варіант має і «плюси», і «мінуси». Якщо удасться вмовити доглядати за дитиною дідуся, бабусю чи тітку, то такій «няні» можна стовідсотково довіряти, вона наглядатиме за дитиною майже з батьківською любов'ю (все ж таки рідна кров). Але, як правило, дорослі та досвідчені близькі віддразу ж починають повчати, «як жити». Крім того, відносини «роботодавець — найманий робітник» також можуть дати тріщину в родинному кораблі. Якщо серед ваших сусідів чи знайомих хтось погодився спробувати професію няні чи няня, то неприємності можуть бути і з ними. Приміром, надто говіркі знайомі можуть виносити на загальне обговорення ваші сімейни таємниці, про які базікатиме дитя. >>

  • Не бюджетом єдиним

    Беручи шлюб у ранньому віці, молодята найчастіше роблять вибір навмання, до змін у своєму житті, як правило, не підготовлені. Ступаючи на весільний рушничок, вони ще не усвідомлюють усієї відповідальності, яка звалиться на них після того, як відгримить вальс Мендельсона. Адже хто витрачатиме «викроєний» час на розмірковування про планування сім'ї та розподіл подружніх обов'язків? Тоді закохані ще перебувають у рожевому світі романтики: квіти, цукерки та обіцянки дістати зірку з неба. І все видається «половинкам» пiд силу, аби тільки побратися. А далі романтика поступово зникає: прогулянки парками та відвідування кафешок залишаються на поодинокі свята, а будні заповнюються з'ясуванням стосунків на кухні. >>

  • Ну скільки ще повторювати?!

    Психологи дійшли висновку, що є слова і вислови, які, на перший погляд, нібито й «не страшні», однак, якщо мама їх повторює день у день, завдають чималої шкоди дитині. Навіть якщо ці вислови говорити спокійним тоном, вони дратують дитину не менше, ніж відверті грубощі й крик. >>