Замість бюджету — дірка від бублика

      Четвергові законотворчі потуги парламентаріїв можуть добити багатостраждальне українське село так, що воно втратить не лише шанси, а й надію колись піднятися з колін. Попри численні обіцянки утриматися й не обкладати аграрїів підвищеними податковими зобов'язаннями на 2004-й, у підтриманому проекті бюжету прослідковуються протилежні наміри.

      Прийнятий у першому читанні проект бюджету, м'яко кажучи, невдалий для аграрної галузі. На розширеному засіданні аграрного Комітету за участю представників Мінфіну та Мінагрополітики ми начебто дійшли узгодження, що на 2004-й рік збережемо нинішню систему оподаткування — тобто фіксований податок і нинішній пільговий режим використання ПДВ. Під час голосування порушили і одну, і другу домовленість, тож тепер годують селян обіцянками врегулювати питання до другого читання. Тут важливо пам'ятати, що ПДВ — це тільки одна частина податкового айсберга.

      Другу частину — ще більш болючу, «підкинула»  пенсійна реформа. Сьогодні більшість сільгоспвиробників сплачує фіксований податок, який об'єднав у собі 10 видів інших податків. 68 відсотків коштів від цього єдиного податку через Держказначейство потрапляють у Пенсійний фонд. З наступного року планують поламати цю систему: планують відраховувати 32 відсотки спеціального пенсійного податку із зарплати кожного виробника. Тобто з кожної заробленої гривні 32 копійки доведеться віддавати до Пенсійного фонду. Цим фактично ліквідовують основу оподаткування на селі — фіксований податок .

      Середня заробітна плата в аграрній сфері і так складає всього 185 гривень, що у 2,5 раза менше, ніж в інших галузях. Такі бюджетні зміни, така пенсійна реформа на селі призведуть до того, що робітники отримуватимуть удвічі менше грошей, що значна частина сільгосппідприємств yзагалі перестанe платити зарплату, знову занурившись у рятівний бартер. Була домовленість, що й це питання врегулюють, проте проголосований документ свідчить про інше.

      Окрім того, гіркий досвід 2003-го, на превеликий жаль, не змусив уряд і моїх колег-депутатів зробити висновки. У проекті бюджету на наступний рік знову немає інструментів підтримки чітко прогнозованої цінової політики: тобто ми знову матимемо або багатий урожай, який «посадить» ціни і завдасть збитків, або неврожай, який «розкрутить» ціни і лише боляче вдарить по споживачу. На 90 відсотків наші пропозиції щодо заставних закупівель зерна, підтримки виробництва в тваринницькій галузі, довготермінових кредитів, стимулювання розвитку страхового ринку тощо так і залишилися пропозиціями.

      Іншими словами, якщо з передбаченого на нужди селян бюджету відкинути фінансування закладів науки та освіти, управлінських структур, то виходить, що лише 365 мільйонів закладено на підтримку безпосередньо виробництва. Вважайте, всього  по 11 гривень на гектар сільгоспугідь. Хіба це підтримка?

Іван ТОМИЧ,
голова Комітету ВР з питань аграрної політики
і земельних відносин.