Де ви, пане ректоре?

      У Запоріжжі упродовж кількох місяців мала місце нештатна ситуація: шукали двох ректорів одного і того ж університету (ЗНУ). Нового ректора нарешті обрали, а ось колишнього і досі розшукують. Не тільки колеги по роботі, а й слідчі органи.

      Прикрощі Валерія Савіна розпочалися 24 березня, коли група студентів ЗНУ з плакатами на кшталт «Савіну — СТОП!», «Міністре, відкрий очі і кримінальну справу!» пікетувала Міносвіти. Голос протестувальників почув присутній на засіданні колегії міністерства Президент України, і за якусь мить Віктор Ющенко у супроводі міністра Станіслава Ніколаєнка подався спілкуватися зі студентами. Пояснень ректора глава держави почути не зміг, позаяк Савін, довідавшись про «виїздний бунт» студентів, проігнорував колегіальне обговорення освітянських проблем і подався до Китаю. Та й що ректор міг спростувати? Вже з 5 квітня, першого ж дня перевірки ЗНУ, комісія Міносвіти почала одержувати у Запоріжжі документальне підтвердження фінансових оборудок пана Савіна, його волюнтаризму у кадровій політиці.

      Епатажним було і призначення нині розшукуваного ректора: у березні 2003 року тодішня влада скористалася правовою колізією, аби змістити В'ячеслава Толока — єдиного у Запоріжжі ректора, котрий «відважився» у 2002 році надати Віктору Ющенку актову залу для зустрічі з виборцями. Міносвіти не пролонгувало контракт з професором Толоком, віддавши перевагу «слухняному» Савіну. А той услід за Толоком витурив з університету майже усю еліту: за два роки до перемоги помаранчевої революції було звільнено 142 науково-педагогічних співробітники, у тому числі 79 докторів і кандидатів наук! На Запоріжжі ніхто не сумнівається, що Валерій Савін, влаштувавши кадрову вакханалію, виконував політичне замовлення. Догодивши можновладцям, почав дбати про себе і своє оточення. Утаємничили долю готівки, котру збирали з відвідувачів секцій п'яти сучасних залів спорткомплексу (звернув на це увагу Савіна проректор Володимир Коляда — і його невдовзі «пішли» з університету); у незалежній газеті «МІГ» з'явилися повідомлення про засекречений готель ЗНУ... Щонайменше 100 тисяч бюджетних гривень розтринькано на оплату здобуття контрактниками (!) другої вищої освіти, що й заактувала комісія. Савін особисто визначав, кого з «дядь-студентів» повністю звільняти від обов'язкової оплати за навчання, а за кого держава платитиме тільки половину. На чому базувався критерій відбору ректора — можна здогадатися.

      Директор Департаменту вищої освіти міністерства Ярослав Болюбаш озвучив висновки відомчої комісії на засіданні вченої ради ЗНУ. Мертва тиша. Адекватною була реакція на ситуацію в університеті лише ради ректорів регіону: зібравшись на позачергове засідання, колеги пана Валерія радили йому добровільно піти у відставку, аби не псувати імідж навчального закладу. Це ж саме пропонував Віктор Ющенко на згаданій вище колегії Міносвіти: «Шановні ректори, якщо ви здійснювали протиправні дії, то ліпше подати заяву. Я не хочу, аби вас звільняли за відповідною статтею і передавали ваші справи до прокуратури». У березні Савін не повірив у серйозність намірів інколи надто демократичного Президента України, у травні знехтував думкою колег — і задіяв власний сценарій подальших дій. Аби відтермінувати свою відставку, пан Валерій ініціював, як це зазвичай роблять спіймані на гарячому керівники-спритники, тривалий процес власного оздоровлення.

       Міносвіти розпочало процедуру відставки Савіна, надіславши 12 травня письмове попередження про його звільнення згідно з чинним законодавством «у зв'язку з невиконанням умов контракту». Документ набирав чинності з моменту з'яви на ньому підпису ректора («Ознайомлений»). Однак кабінет Савіна вже й порохнявою припав, а його господар пропав! Упродовж місяця з лишком викликали ректора на рандеву керівники Департаменту з кадрової роботи Міносвіти, колеги по ЗНУ. Марно. Наприкінці травня, приміром, правоохоронці свято вірили, ніби ректор лікується у Криму, а журналістам без «напрягу» вдалося дізнатися, що розшукуваний на той час оздоровлювався на дачі родичів неподалік райцентру Вільнянська, що за кілька десятків кілометрів від Запоріжжя. Там його і «вирахувала» ініціативна група з розшуку Савіна, розповів декан історичного факультету Федір Турченко: 28 травня професор Микола Некоз по «мобільнику» зачитав Савіну попередження заступника міністра освіти і науки Михайла Степка. Контакт із зниклим ректором заактували і відіслали до Києва.

      14 червня ЗНУ відвідав директор Департаменту з кадрової роботи Міносвіти Володимир Биковський. Гість зміг поспілкуватися з «підпільним ректором» лише по телефону. Савін погодився «припинити лікування» за умови, що його не звільнять до 1 вересня. Пан Биковський відкинув будь-які ультиматуми і почув, що Савін ще довго хворітиме. У якому шпиталі, ясна річ, не повідомив. Невдовзі Савін зі шпальт «своєї» газети спростовуватиме факт телефонного контакту з представником Міносвіти: пан Биковський, мовляв, людина інтелігентна, то ж він ніколи б не потурбував хвору людину.

      Міносвіти вже розірвало контракт з Валерієм Савіним.

* * *

      Минулої п'ятниці у ЗНУ вибори нового ректора відбулися. Серед претендентів найвірогіднішим наступником керівника університету вважали професора Національної академії внутрішніх справ Сергія Тимченка (киянин на попередніх виборах був основним конкурентом Валерія Савіна і набрав 44 відсотки голосів). За результатами півторагодинного голосування за молодого професора Сергія Тимченка проголосував 171 делегат із 242, тобто абсолютна більшість. Достеменно відомо, що вже поточного тижня у Міносвіти буде підписано контракт iз новообраним ректором. Адже міністр вибирає лише з-поміж тих претендентів, які одержали підтримку не менше третини делегатів конференції трудового колективу.