Пiдтримуючи виробника, не нагинайте споживача

      Нашого Прем'єра взяли в облогу численні проблеми, й опозиція не минає нагоди зайвий раз про це нагадати. Водночас незадоволення роботою Кабінету Міністрів висловив нещодавно й Президент Віктор Ющенко, нарікаючи на відсутність в урядовців відчуття команди. Проте, як випливає з його слів, він не схильний перебільшувати труднощі. Глава держави виступив з прогнозом щодо рівня зростання ВВП у 5-6 вiдсоткiв та iнфляцiї у 7-8 відсотків на цей рік. Водночас iнша заява — міністра економіки Сергія Терьохіна, яка пролунала тоді ж, навряд чи може когось залишити байдужим. Неринкова позиція керівника МінАПК, соціаліста Олександра Баранівського, як вважає пан Терьохін, загрожує зривом аграрних реформ. Те, який запас міцності є в української економіки для здійснення другої хвилі реформ, «УМ» намагалася з'ясувати у бесіді з керівником групи радників голови Нацбанку України Валерієм Литвицьким.

Ну який перегрів може бути в українській економіці?

      — Макроекономічна ситуація перебуває у великій залежності від експорту, і у зв'язку з цим Прем'єр Юлія Тимошенко звернула увагу на скорочення поставок металу на зовнішні ринки. Наскільки ця обставина, на вашу думку, є загрозливою і визначальною?

      — Це занепокоєння глави уряду є вмотивованим. Березневі прогнози стосовно обсягів експорту металу виявилися оптимістичнішими, ніж того заслуговувала ситуація. Прорахувалися всі економічні футурологи світу. Світова зовнішня торгівля в цілому скорочується швидше і у більших масштабах, ніж очікувалося: її зростання буде в межах чотирьох відсотків. Це торкнулося й ринку металу. Зовнішній попит на продукцію металургії різко скоротився, особливо на межі квітня і травня. Ще минулого року ми говорили, що відбувається перегрів металургійного ринку. Тоді ці сигнали однозначно не сприймалися: мовляв, ну хіба таке може бути в українській економіці... А тепер металурги кажуть про те, що склади забито продукцією, вона погано продається, світові ціни на неї падають, а металургійні комбінати стають на ремонт. Водночас не треба лякати кризою в галузі. У січні цього року експорт металу «потягнув» на 1 мільярд 131 мільйон доларiв США, у лютому — 1 мільярд 134 мільйони, у березні — 1 мільярд 368 мільйонів, у квітні — 1 мільярд 291 мільйон, у травні — 1 мільярд 305 мільйонів. Отож розмови про те, що метал уже не продається, поки що не відповідають дійсності. Це не означає, що можна заспокоїтися, тому що ці хвороби тільки розпочинаються, склади рано чи пізно спустошуються. Потрібно провести санацію галузі.

      — Металурги скаржаться на подорожчання перевезень, і це справді для них серйозний удар. Наскільки обгрунтованою в цілому є політика подорожчання тарифів у різних сферах, про що раз по раз роблять заяви деякі керівники?

      — Якби металурги мали задовільний зовнішній попит на свою продукцію, тоді б зростання тарифів для них на послуги «Укрзалізниці» було зрозумілим. Але ж Мінтрансзв'язку підняло тарифи тоді, коли це не тільки завдало шкоди металургії, а й «інфікувало» суміжні галузі. Тому це рішення я вважаю таким, якого можна було б уникнути.

      — Але нинішньому уряду у спадок дісталися оптові ціни в промисловості, які в минулому році в середньому зросли на 24 відсотки, тож підприємства-монополісти не хочуть відставати. Дивна реакція на тлі економічного гальмування, яке відбувається зараз, чи не так?

      — Те економічне гальмування, яке проявилося сьогодні, зародилося вчора, і воно було прогнозованим. Крім того, вже наприкінці 2004 року різко зменшилася інвестиційна активність. До речі, судячи зі статистичних зведень, радісна подія червня полягає в тому, що оптові ціни знизилися, і сталося це вперше протягом часу, що минув від серпня 2002 року. Узагалі, оптові ціни в цьому році не так швидко збільшуються, як раніше. Це непоганий чинник для стримування інфляції, адже завжди відбувається трансформація оптових цін у роздрібні. Зниження становить 0,8 відсотка, а минулого року вони за цей же період зросли на 1,5 відсотка. Але заради справедливості слід зазначити: оптові ціни не зростають, тому що змінилася в гірший бік кон'юнктура на зовнішніх ринках. Як то кажуть, немає лиха без добра. У цьому році економічне зростання буде рівномірніше і воно може супроводжуватися меншою інфляцією. Рекомендував би в цьому році не чіпати тарифи. У минулому році червневий показник зростання тарифів на всі послуги становив 0,4 відсотка, а у цьому році — 1,3 відсотка. Більша динаміка тарифів означає, що маємо природні монополії: вони не просто є, вони себе активно поводять. Якщо так, то це означає, що перспектива меншої інфляції погіршиться.

Курс на короткому повідку

      — Чи означає це, що можна очікувати іншого рівня інфляції? Який обсяг валютних резервів, за вашими прогнозами, матиме Нацбанк наприкінці цього року?

      — Думаю, нашим завданням-максимум є утримати інфляцію менше десяти відсотків і добитися більшого приросту номінальних доходів, ніж у минулому році. Є завдання-мінімум: щоб номінальні доходи зросли більше, ніж у минулому році, при тому щоб інфляція була нижчою. Зараз зростання реальних доходів становить 24 відсотки Це відбувається, незважаючи на те, що ціни зросли швидше, ніж у минулому році. Ясна річ, довго так тривати не може, потрібно буде в наступному році перенести акценти в сукупному попиті на інвестиції. А обсяг валютних резервів Нацбанку на кінець року становитиме не менше13 мільярдів доларів.

      — Для таких прогнозів складаються сприятливі умови?

      — Разом з урядом ми відмінили обов'язковий продаж валюти для експортерів. Це означає, що маємо більш автономну монетарну політику. Нацбанк менше купує ВКВ. Скажімо, у квітні — 1 мільярд, у травні — 387 мільйонів, у червні валюту не купували, а продавали. Тобто ми зменшили грошову пропозицію, враховуючи, що ліквідність банківськї системи достатня. В умовах, коли у людей великі доходи, додатково гнати грошову хвилю — це гнати інфляцію. Уряд своєю рукою дає грошову масу — бажано, щоб хтось другою рукою дещо стримував її зростання. Утім цього разу вийшло так, що ми скоротили емісію, тому що не купували валюту, але уряд (вимушено, звичайно, тому що відбулося підвищення зарплат, пенсій) розширив обсяг виплат на півтора мільярда гривень. Проблема полягає в тому, щоб під ці виплати населенню надати відповідну пропозицію товарів і послуг.

      — Чи можуть «негативні вербальні сигнали» наприкінці року скласти гримучу суміш разом із заходами щодо лібералізації валютного курсу?

       — Ніяких вибухів у валютному регулюванні не станеться. Радикалізм у цій роботі буде мінімальний. Тобто модернізація не буде шоковою, і зміни відбуватимуться поступово. За словами голови Нацбанку Володимира Стельмаха, нинішній обмінний курс є прийнятним — 5,05 гривні за долар США. Це до гривнi та щодо «ошуканих» вкладникiв означає, що навколо нього не буде якихось різких рухів в обидва боки. Але центральним орієнтиром залишається вищезгаданий курс. Більше того, пан Стельмах заявив, що у вересні курс буде становити 5,05. Сприймати це слід відповідно, адже є таке понятття — слово банкіра. Ідеться про орієнтир, і валютних резервів Національного банку достатньо, щоб цей орієнтир було дотримано. Водночас я б рекомендував за умов підвищеного попиту на валюту вдаватися до певного руху курсу. При цьому, звичайно, слід його тримати на короткому повідку. Атрофія курсу, коли він узагалі мертвий, привчає людей вкладати кошти або в долар, або в євро. Але ж ринок є ринок. Бачите, євро знецiнився відносно гривні втричі більше, ніж долар, проте про обвал євро особливо не ремствують. Тільки й iдеться про долар. Це означає: щодо долара існує екзальтація. Цього екзальтованого ставлення до «зелених» і добивалися перш за все люди, які живуть «у доларі», маючи на своїх рахунках мільйони.

Урядові заначки

      — Ви надаєте рекомендації уряду, але чи задовольняє вас рівень взаємодії, зважуючи на те, що Кабінет Міністрів у нас коаліційний? З рекомендованих на початку цього року ПРООН реформ другого покоління — так звана «голуба стрічка» — чи спромігся уряд втілити хоч одну?

      — Останнє запитання важке. Якщо б ви мене вже дуже притиснули до стіни, то я б пару структурних реформ назвав. З-поміж започаткованих назву бюджетну реформу — з натяжкою, звичайно. А в ній щонайперше — це відміна пільг в оподаткуваннi підприємств. Причому цей процес відбувається дуже драматично, тому що немає компенсаторів і уряд відступає на деяких напрямах — скажімо, щодо пільг автомобілебудівникам. Будь-який Кабінет Міністрів — коаліційний він чи ні — потребує часу для адаптації. Цей уряд, на моє переконання, зробив не тільки помилки, а й позитивні речі, яких більше. Ще уряду Януковича радили проводити інтервенції для подолання стресу на ринку м'яса, адже для споживчого ринку найчутливішим є саме цей сегмент. Чинний уряд починає реагувати на такі рекомендації — можливо, з деяким запізненням. У квітні завдяки вжитим заходам ціни на м'ясо знизилися на 0,8 відсотка. У травні цю антиінфляційну атаку не довели до кінця з причин, які всім нам відомі, — не було прийнято закон, який би давав інструмент інтервенції. Крім того, не знижували мито на імпортне м'ясо (цей закон Верховна Рада прийняла лише минулого тижня в пакеті законів щодо вступу до СОТ). Тому ціни на цю продукцію зросли на 0,8 відсотка у травні й на 2,6 відсотка — у червні.

      Підвищують виплати більш-менш поступово, і це впливає на цінову ситуацію позитивно. Динаміка зростання цін у другому кварталі була вдвічі меншою, ніж у першому кварталі. Загалом iз початку року вона сягнула 6,4 відсотка (в минулому році — 4, 4). Отож розслаблятися не можна. До того ж цього року набагато виразнішою стала світова тенденція зростання цін на нафту. Якби уряд не вдався до заходів стримування цін на нафтопродукти у травні, то у червні інфляція була б ще більшою. Потрібно створити резерви, аби запобігати великим ціновим коливанням на ринку нафтопродуктів, але навряд чи з цим завданням впораються до кінця року. Більш скоординованою стала політика на валютному ринку. Непопулярне рішення, яке ми прийняли, щодо «зниження» долара, вже дає результати, судячи з того, що інфляція в цьому році в другому кварталі загальмувалася.

      Складніша ситуація з МінАПК. Треба, щоб інтерес міністра аграрної політики кореспондувався із завданням міністра економіки, міністра фінансів і всього Кабінету Міністрів, аби започаткувати тенденцію до зниження темпів інфляції до рівня, який вимірювався б однозначною цифрою. Аби не виходило на практиці так: щоб зберегти вітчизняного товаровиробника, треба зігнути спину вітчизняному споживачу.

      — Прем'єр перебуває у складній ситуації. З одного боку, потрібно забезпечити економічне зростання, яке може спричиняти інфляцію. З іншого — слід не допустити зниження соціальних стандартів або й навіть перевищити їх. У такому разі чи є у діючого уряду шанс продовжити у цьому році структурні реформи?

      — При зниженні обсягів інвестицій, падінні попиту на зовнішніх ринках це завдання важко реалізувати. А інституціональні реформи, або вдосконалення інституту власності, — це в меню структурних реформ є не найсмачнішою стравою. Півроку країна жила без приватизації. Тому якщо в другому півріччі продаж держмайна відновиться, то, звичайно, це стане потужним імпульсом для інших структурних реформ. Дискусії щодо ренаціоналізації в цьому році слід покласти край, водночас необхідно ввести інститут державних менеджерів. Фонд держмайна я б розділив на дві частини. Виокремив би з нього агентство з приватизації.

      Думаю, крім приватизації, певні заначки в уряду з'являться й в інших структурних реформах. Доброю увертюрою для них буде оновлення податкової бази для бюджету 2006 року, який закладається зараз. У цьому році можна глибше просунутися в реформі міжбюджетних відносин. Уже слід починати рухати такі фундаментальні реформи, як адміністративна та судова. Загалом я нарахував два-три десятки структурних реформ, і одним махом їх, звичайно, не підняти. Проте дві-три можна почати здійснювати вже в цьому році. Про них не варто забувати, тому що вибори минають, а структурні реформи другого покоління залишаться нереалізованими.