Днями в польському Сопоті відбувся 18-й Фестиваль української культури, на який за бюджетні гроші Польщі та України, а також за гроші бізнесменів двох держав поїхали хор імені Григорія Верьовки, групи «Тартак», «Таліта Кум», ТНМК, танцювальні колективи — усього сайт Мінкульттуризму передбачав близько 600 учасників фестивалю і понад 5000 глядачів. А з 22 червня по 17 липня у Польщі перебувають на пленері 10 українських художників, які в рамках проекту «А-хауз» надихаються католицькими святинями — Ченстоховою і Кальварією Зебжидовською. Оскільки проект «А-хауз» і однойменну галерею на вулиці Стрілецькій фінансово підтримують Індустріальний Союз Донбасу і її «бос» Сергій Тарута, які недавно таки придбали польський металургійний комбінат «Гута Ченстохова», напрошуються паралелі з матеріальними, культурними й духовними святинями.

Не так давно на полицях книжкових магазинів з'явився третій роман молодого тернопільчанина Анатолія Дністрового «Пацики» (видало київське видавництво «Факт» у серії популярної української прози «Exceptis excipiendis»).

«Оце дали так дали!» — сказав соліст чернівецького гурту «Гуцул Каліпсо» Богдан Федчук під час свого виступу 9 липня на Великій сцені фольклорного фестивалю «Країна мрій». Як у воду дивився — ця фраза стала лейтмотивом свята на час його проведення — 8-10 липня на Співочому полі у Києві. Такого розмаху не сподівалися навіть найбільші оптимісти, що й казати про песимістів — вони приходили на «Країну» у блейзерах та «подивитися на черепки», а виходили у вишиванках та крислатих слом'яних брилях, мугикаючи «Ой ти, Галю, Галю молодая...». І якщо на відкритті у п'ятницю людей було дві жменьки, то на заключному виступі «ВВ» слова їхньої пісні «Країна мрій» співали, взявшись за руки, всі Дніпрові схили.