Покров ради ангелів

      Запитання читача: Чому кажуть, що жінці треба покривати голову в церкві, а також при молитві?

      Аби дати повну відповідь на це запитання, необхідно для початку з'ясувати значення деяких символів Святого Письма, а саме що є «чоловік», «жінка» та «покров» (саме це слово використане в Посланні апостольському, що на нього посилається церковна традиція) у біблійній мові. Бо насправді Богові абсолютно однаково, чи в хустці молиться людина, чи в шапці, а чи й взагалі з непокритою головою, — за влучним висловом Григорія Сковороди: «Наче Бог — варвар, щоб за дрібницю ворогувати...» Мова тут про речі духовні, які увійшли в церковний звичай у вигляді певних емблем та ритуалів.

      Жінка мовою символів — це життя, чуття, церква. Чоловік, відповідно — віра, розуміння, Господь. Жінка «покривається» чоловіком (життя — вірою, чуття — розумом, Церква — Христом). Чоловік же «покривати» голови не повинен (віра і розуміння мусять бути відкритими). Саме так і належить нам розуміти 11-й розділ Першого послання святого апостола Павла до коринфян: «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог (вірі, розумінню голова — Христос; життю — віра; почуттю — розум. — Авт.). Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою голову. І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову (не про жіночі капелюшки або хустки уболіває тут «апостол народів» Павло! А про правдиве розуміння істин Господніх, про віру смиренну турбується. — Авт.)... Тому жінка повинна мати на голові знака влади над нею, ради ангелів (духовного знака віри ради небесної ієрархії — церкви Божої торжествуючої, яка є незримо присутньою серед нас, у церкві земній, воюючій, і яка опікується нашим духовним розвитком)».

      Те саме стосується й 15-го вірша цього розділу: «Коли ж жінка косу запускає, — це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй». Не про зачіску тут іде мова. Мова — про праведність та цнотливість. Мова про чистоту! Як дівоча коса є ознакою недоторканості й невинності, так і «коса» смиренномудрості та любові — навіть без розуміння догматів і обрядів церкви, без знання символу віри та узвичаєних молитов, — є незаперечною ознакою праведності людини! (Бо є прості й щирі люди, інколи малограмотні, або й зовсім неписемні, які не мають знань про Бога, але знають Бога! І коли запитуєш у них: в чому суть Заповіді? — вони просто відповідають: нікому не робити зла, жити по-доброму, по-совісті; чинити ближньому своєму так, як би хотів, щоб і тобі чинили... Це і є те, що Отці називали смиренномудрістю). Любов покриває багато гріхів; любов — над усе. Бог є любов! І кожен, хто має її, — той родився від Бога та відає Бога, а отже й несе на собі «знака ангельського» — печать дару Духа Святого. Бо «Господь знає своїх, і свої Його знають...»

      Що ж до буквальних хусток та шапок — то тут маємо усталений чин, який заховує в собі високий духовний зміст, і став певним символом спасіння. Тому, за словом апостольським, у церкві «все хай буде добропристойно і статечно (чинно, згідно із певним дійством)». Про моління ж удома чи в іншому місці так скажу. Коли читаємо канон ранішньої або вечірньої молитви — то тут для жінки є обов'язковим покрити голову хустиною (як і чоловікові неодмінно молитися без головного убору). Коли ж ми в дорозі творимо молитву Ісусову або вдома молимося короткими повсякчасними молитвами (після сну, перед і після їди, перед початком та по завершенню кожної справи, перед сном та уже в ліжку — на сон грядущий), то тут  хустку зодягати не обов'язково.

Протодиякон Олег ВЕДМЕДЕНКО.