Погрози для Вселенського патріарха

      «Головним джерелом конфліктів у світовому православ'ї є вперте намагання Московського патріархату реалізувати своє прагнення стати «Третім Римом» і посісти перше місце серед інших Православних церков, — йдеться у заяві прес-служби Київської Патріархії УПЦ КП, оприлюдненої наприкінці червня. — З цією метою керівництво РПЦ протягом останніх 60 років намагається в тій чи іншій формі досягти зміни традиційного порядку першості Константинопольського Патріархату у світовому Православ'ї».

      Ця заява стала відповіддю на закид Московського патріарха Алексія ІІ, озвученого у ході його інтерв'ю агентству «Інтерфакс», з приводу заяви офіційного представника Константинопольського Патріархату архієпископа Всеволода про невизнання приєднання в 1686 р. Київської митрополії до РПЦ. Патріарх Алексій, зокрема, зауважив, що «однобічний, без узгодження з іншими Помісними церквами, перегляд існуючих канонічних меж може призвести до дестабілізації у всьому православному світі і негативним чином позначитися не тільки на стосунках Московського і Константинопольського патріархатів, а й на всій системі міжправославних зв'язків».

      Виходячи із заяви Київського патріархату, негативний вплив на міжправославні відносини справді можливий. Але не від перегляду «канонічних територій», а, навпаки, від табуювання цієї проблеми. Тим паче, що «однобічний перегляд канонічних меж» упродовж століть постійно провадить сама Росія. Один з останніх яскравих прикладів цього — підтримка Московським патріархатом діяльності священиків-сепаратистів, які прагнуть відірвати Абхазію від Грузинської церкви. З усього видно, що МП навіть посягає на столицю Вселенського православ'я. «Посилаючись на те, що РПЦ нібито є найбільшою і найвпливовішою Православною церквою, керівництво РПЦ прагне усунути Константинопольський патріархат зі становища «першого серед рівних» і навіть присвоїти Московському патріарху титул Вселенського. Такі беззаконні домагання керівництва РПЦ не можуть не викликати обурення і спротиву з боку Константинопольського патріархату та інших Помісних церков», — мовиться у заяві православного Києва. Як пояснюють представники УПЦ КП, визнання Помісної Української православної церкви для УПЦ на сьогодні є важливішим за перегляд юрисдикції кордонів між Москвою і Константинополем. У цьому світлі ще більше помітним стає блеф Патріарха Алексія ІІ. Адже з визнанням Помісної Української Православної церкви Москва буде вимушена розпрощатися з маніакальним баченням себе як «Третього Риму». Хоча виглядає на те, що для збереження цієї ілюзії «всі методи годяться». І навіть провокація в Стамбулі, коли громадянина України, єпископа Константинопольського патріархату Іларіона (Рудника), учасника делегації Вселенського патріархату, яка перебувала в Україні в березні цього року, нещодавно затримала турецька поліція як можливого «чеченського терориста». «Те, що його було затримано як чеченського, а не курдського, палестинського чи якогось іншого терориста, наводить на думку, що за цією подією стоять російські спецслужби, — сказано у заяві Київського патріархату. — Таким чином Москва хоче показати, що у неї довгі руки, та спробувати натиснути на Константинополь, щоб він перестав активно сприяти розв'язанню проблем Православної церкви в Україні. Не можна виключати того, що незабаром можуть відбутися й інші провокації проти Константинопольського Патріархату — наприклад, напад на Патріархію або її підрив нібито «турецькими націоналістами».