Паспортні війни. Епізод ІІІ. Остання помста ЄДАПСа

      Для початку нагадаю читачеві старий анекдот: у числі інших звинувачень недоброзичливці заявили Рабиновичу, що в нього дочка — повія. «Але в мене немає дочки!» — вигукнув Рабинович. «А от це уже ваші проблеми», — відповіли недоброзичливці.

      А тепер — до справи. Останнім часом керівництво приватного консорціуму ЄДАПС розгорнуло інформаційну війну проти Державного підприємства з випуску цінних паперів «Поліграфічний комбінат «Україна». Вичерпавши всі доступні засоби боротьби, ЄДАПС звинуватив нового директора комбінату Сергія Кияниченка (з яким, до слова, нова влада уклала контракт на управління держпідприємством після Указу Президента № 457 від 10 березня ц.р. «Про внесення змін у Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон і визнання такими, що втратили силу дії, деяких указів Президента України») у подвійному громадянстві, у наявності у нього американського паспорта і ще в доброму десятку «гріховних» провин. Додавши при цьому, — треба думати, для підкріплення аргументації, — що адвокати концерну подали на Кияниченка позов до американського суду.

      «Але в мене немає американського громадянства!» — вигукнув Сергій Георгійович. «А от це вже ваші проблеми», — відповіли йому, як у старому єврейському анекдоті, представники консорціуму.

      За великим рахунком, пiдстав для «наїзду» на Кияниченка в керівників консорціуму, і особливо тих, хто за ними стоїть, чимало. Адже Кияниченко, очоливши комбінат, зламав створену старою владою струнку схему,  яка приносила її авторам сотні мільйонів гривень доходів і в якій держпідприємству відводили незавидну роль передаточної ланки з  вимивання бюджетних, тобто наших із вами, шановні співгромадяни, коштів.

      Iдеться не про нафту, газ або зброю, а про маленькі папірці, іменовані акцизними марками. А також про закордонні паспорти, за допомогою яких громадяни України мають право перетинати державний кордон, про іншу бланкову продукцію, яку ми  у разі необхідності отримуємо в МВС та його підрозділах. Наприклад, талони про проходження техогляду, посвідчення водія.

      Батьків-засновників у консорціуму ЄДАПС було чимало, оскільки новий перспективний  та прибутковий бізнес вимагав багаторівневого кураторства тих, у чиїх руках влада. Біля витоків стрункої схеми стояв (може, сам того не відаючи) колишній Президент Леонід Кучма, який підписав низку документів, що давали ЄДАПСу  монополію. Далі в табелі про ранги стоять: колишній  глава АП Віктор Медведчук, перший віце-прем'єр Микола Азаров, народний депутат Григорій Суркіс... Силовий блок представляли сам колишній міністр Білокінь, його бравий «зам» Михайло Присяжнюк та колишній начальник Держдепартаменту ресурсного забезпечення МВС генерал-лейтенант Василь Грицак.

      Зрозуміло, що з урахуванням специфіки роботи колишньої влади у такому делікатному питанні не можна було обійтися і без кримінальної складової. Кримінальний блок представляли товариші, що свого часу мусили полишити  межі рідної батьківщини та осісти у Швейцарії.  Головний  у ньому  — несправедливо призабутий Юрій Сидоренко, котрий років одинадцять тому був одним із головних операторів афери з продажем авіаційного гасу із державного резервного фонду, а також інших операцій, вартістю  понад 19 мільйонів доларів. Наших із вами збитків. На той час  пан Сидоренко очолював ще і «Даміана-банк», що припинив своє існування у зв'язку з терміновим від'їздом останнього на береги Женевського озера. Але ностальгія —  справа серйозна. Особливо, якщо батьківщина, як і раніше, може виступати в ролі дійної корови. Отож, як відлуння гасового скандалу остаточно стихло, пан Сидоренко вирішив, що Україна вкрай має потребу в сучасних технологіях. У тому числі й голографічних.

      З цією метою було створено ТОВ СП «Голографія», що згодом, за підтримки вищевказаних високопосадовців, одержало повну монополію на друкування (і реалізацію!) голографічного  захисту для акцизних марок на тютюнову й алкогольну продукцію. Що, до речі, було офіційно закріплено  Указом Леоніда Кучми № 1234, тобто  стало обов'язковим до виконання на всій території України.  Правда, утримувати монополію було непросто. Тим паче що невдовзі сталося (не розкрите донині) убивство — директора конкуруючої голографічної фірми НТЦ «Оптронікс» Сергія Полєтаєва, який був розстріляний невідомими 19 березня 2003 року на автостоянці недалеко від власного будинку.

      Тим часом досвід з акцизними марками свідчив про безмежність перспектив. Такого прибуткового бізнесу не придумаєш навіть при спілкуванні із золотою рибкою. Судіть самі. В активі: підтримка Президента країни і його найближчого оточення, Кабінету Міністрів, гарантоване голосування в парламенті при виділенні бюджетних грошей і низька собівартість продукції, яку щодня купує населення країни. Хіба  можна обмежитися  акцизними марками? Правильно, ніхто і не обмежувався.

      У 2002 році Кабмін випустив Постанову «Про затвердження переліку документів і груп товарів, що підлягають захистові голографічними  елементами». Лише документів, що підлягали обов'язковій голографізації, там було більше сотні. А точніше, сто двадцять два. Починаючи від паспорта громадянина України і закінчуючи паспортами племінних корів. Особливу турботу Кабмін виявив про автовласників, які щороку мають проходити техогляд, що, у свою чергу, фіксується врученням відповідних талонів. Для автовласників такий «сувенір» для ДАІ був оцінений рівно в 12 гривень. Собівартість, повторимось, копійчана. Кількість техоглядів у рік обчислюється мільйонами. Калькулятор потрібен? Тільки за десять місяців 2004 року Департамент ресурсного забезпечення МВС (у тому числі і через рахунки держпідприємства «ПК «Україна») перерахував СП «Голографія» близько 400 мільйонів гривень.

      Правда, питання — де гроші, Зін? — залишається без відповіді. Остап Бендер зі своїми квитками в Провалля, що продавав довірливим туристам, відпочиває. Відпочиває і Мавроді зі своїм МММ. Бо вони були яскраво вираженими індивідуальними борцями за грошові знаки, за якими  не стояла могутня державна машина.

      Але вінцем голографічних здобутків, поза всякими сумнівами, став проект під кодовою назвою «Закордонний паспорт». Схема реалізації залишалася тією ж, але очікуваний  прибуток не йшов ні в яке порівняння ні з акцизними марками, ні з коров'ячими паспортами, ні навіть із даiшними  поборами.

      Готуючи нову паспортизацію країни,  попереднє міліцейське начальство взяло під свій повний контроль увесь комплекс робіт зі створення Єдиного держреєстру фізосіб і централізованого виготовлення документів. Відкинувши убік комерційну складову проекту (знову ж таки десятки мільйонів бюджетних доларів), не зайве додати, що події відбувалися напередодні президентських виборів. А що таке база даних, тобто Єдиний держреєстр фізичних осіб країни — пояснювати, напевно, немає необхідності. Тим більше, що робота над створенням цієї бази даних була, по суті, доручена консорціуму ЄДАПС, засновниками якого стали у тому числі уже відоме нам СП «Голографія»  та кілька комерційних структур: Комерційний індустріальний банк (СІВ), ТОВ «ЗНАК», ТОВ «Полісервіс» (засноване 18.03.2004 р. все тим же ТОВ СП «Голографія» та якоюсь фізичною особою). Усі  компанії в тому чи іншому обсязі  контрольовані паном Сидоренком. Як кажуть, no comments.

      Але тут стався форс-мажор. Помаранчева революція. І відразу усі високопоставлені учасники проекту ЄДАПС з української сторони стали «екс». Правда, до якогось часу проект за інерцією продовжував рухатися. Але  Віктор Ющенко своїм указом скасовує, по суті, запровадження закордонних паспортів, невідомо чому розроблюваних консорціумом.

      Останньою спробою порятунку потопаючого для виконавців проекту ЄДАПС стали протести біля резиденції Президента. Але гра в «майдан» закінчилася нічим. Як закінчилася нічим і спроба повернутися до питання приватизації засновниками СП «Голографія» поліграфічного комбінату «Україна». Після чого фігурантам і залишилося хіба що гратися в старий анекдот про неіснуючу доньку-повію.

      P.S. 24 травня цього року парламент України зареєстрував законопроект про єдиний паспорт громадянина України, що одночасно повинен стати і внутрішнім, і закордонним. У випадку його схвалення Верховною Радою буде проведено тендер на право участі в новому проекті. Хочеться вірити, це будуть  зовсім інші структури, під зовсім іншим, насамперед, державним контролем.

Ольга МИРОНЕНКО.