Ведучим цього упослідженого шоу є вічно «юний орел» і неперевершено інтелектуальна (справжнього «уміща» не сховати) Олюнька Сумська. Співочий культурний Бетмен заодно є автором, головним режисером і генеральним продюсером телевидовища, покликаного репрезентувати вітчизняну попсу. Всюдисущість і невтомність Михайла Михайловича варта захоплення і численних компліментів. Його роль як ведучого «Нашої пісні» обмежується стриманими, покликаними підкреслити імідж ректора солідного вищого навчального закладу з підготовки дипломованих цирульників, оголошеннями виконавців. Ще двійко журналістів після пісні хапають за барки співаків і ставлять убивчі запитання, напевно ж, підготовані самим паном Михайлом. Запитання були спільні для всіх «зірок»: чи подобається вам ваша пісня і чи їздите ви у громадському транспорті. «Зірки» на такий ідіотизм реагували цілком «сурйозно» і відповідально й поважно клепали відповідь. Звісно, що кожному його пісня подобалася, а громадський транспорт співочі «зірки» і «підзвіздки» зневажають. Скажімо, Анатолій Матвійчук, який чомусь виступав у номінації «авторська пісня» з твором (опца-опца) «Київ—Будапешт», щиро вважає, що якщо простий смертний побачить його ясний лик у маршрутці, то ніколи в житті не прийде до нього на концерт. Мовляв, боги не мусять сходити до людей. Насамкінець богоподібний виконавець побажав телеглядачам, щоб «їхній поїзд завжди відходив вчасно». Ветеран попсцени Віталій Білоножко (чомусь, бідося, саменький, без дружини) після виконання пісні «Обнімала-цілувала» почав мутно розводитися про жінок. «Просвітлений» лик «вічно молодого, вічно п'яного» Білоножка з грайливим ріденьким чубчиком навіть режисер Поплавський не ризикнув довго тримати в кадрі, вирішили, що цілком достатньо буде самого його голосу за картинкою. Під кінець свого плутаного спічу Віталій заявив (ото заробить удома від благовірної!), що дружині він подобається, а всіх жінок просто любить.
Вершиною мистецької облямівки решти «номерів» був «балєт». Така собі Тетяна Піскарьова з шедевром «Віч-на-віч» і в оточенні гурту «балєрунів», які всю пісню гепалися додолу біля її ніг, переплюнула всіх. У своєму «балєті» вона мала чорношкірого танцюриста (афро-українця чи як?).
Аллочка Кудлай була цілком вірною національним традиціям, тож на «подпєвкі» взяла артистів у кічових строях. Їхній спів, окрім шоу Поплавського, можна також почути «наживо» у кабаку Музею народної архітектури та побуту. Неповторне враження!
Щоб показати, яка «Наша пісня» різнобічна, а сам Поплавський — демократичний, співочий ректор затягнув на концерт гурти ТНМК і «Тартак». Що ж, тут я Поплавського цілком розумію, зате хлопці-альтернативники (принаймні такими їх можна було б уважати до участі в цій програмі) мене відверто здивували. Хоча під час залаштункового «бліц-інтерв'ю» вони вочевидь почувалися «не у своїй тарілці». Принаймні це були єдині виконавці, які все-таки відчували всю «пласткість» поставлених запитань, тому з горем навпіл намагалися іронізувати. Можливо, журналіст їхню іронію відчув, тому «Тартаку» поставив запитання, яке перед тим не ставив нікому. Себто відійшов від сценарію. «А за скільки грошей ви б погодилися залишити сцену і ніколи більше не співати?» — від такого журналістського креативу очі «тартаків» дещо округлились, але артисти все-таки намагалися мужньо і гідно вийти зі «стрьомної» ситуації. Вони наввипередки почали називати різні кругленькі суми, чим остаточно збили журналіста з пантелику.
Останню пісню, яка не мало не багато є «найкращою зірковою піснею року», Оля Сумська, фамільярно поплескавши добродія Поплавського по круглому черевцю, просить оголосити особисто. Михайло Михайлович недбало кидає найхарактернішу свою фразу: «Вам, Олюню, я не можу відмовити». І Сумська трепетно оголошує сакральну назву: «Са-а-ало»!..
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
