Першим рок-н-рольником був Шекспір!

      Лідер гурту «ДДТ» Юрій Шевчук прилетів до Києва в одному літаку з Олександром Ликовим (Казановою з «Ментів»). До клубу «44» прийшов із Олегом Карамазовим ( той «розкручуватиме» новий альбом «ДДТ» в Україні. «ДДТ», в свою чергу, зробили реверанс перед «карамазами» — запросили їх на фестиваль «Нашестя», який відбудеться 6 серпня).

      Новий альбом «Пропавший без вести» Шевчук презентував разом із шоуменом Костем Дудком. Як ввічливий гість, похвалив Київ, на запитання журналістів про харчування і готель відповів: «Я не Макаревич, їм те, що дають». Поводився досить невимушено, навіть із гумором відповідав на профанські запитання деяких  журналістів.

      Цього року гуртові «ДДТ» — 25. Якби довелося міняти абревіатуру, то, говорить Шевчук, сьогодні «ДДТ» називались би не «Дом детского творчества». Але в назві було б присутнє щось від дитинства. «Добрый детский театр», наприклад. 

      До червоної дати музиканти готувалися ще за два роки. Шевчук саме закінчив другу частину «Одиночества». І тут же в себе на пітерській «ДДТ-студії»  створив нову пісню «Пропавший без вести». «Це дух, — говорить Шевчук, — якого нам так не вистачає. А ще, коли ми починали підготовку до 25-річчя «ДДТ», не змогли знайти музиканта першого складу Володимира Сігачова. Що з ним і де він, ми не знаємо. Перша пісня дала назву альбому. В ньому одинадцять пісень, — говорить Юрій Шевчук, — зводили їх у Києві, на студії Kruz. Три місяці тому закінчили. Українським виконавцям пощастило, не треба їздити в Англію чи Німеччину робити альбом, у Києві це не так дорого, а якість краща». До альбому увійшла також одна зі старих композицій «ДДТ» — «Поэт».

      Паралельно з виходом нового диску «ДДТ» їдуть у концертний тур по Євразії в сорок із лишком міст. Заплановані концерти в Лондоні на Трафальгарській площі, в Парижі, Канаді etс.  В Україні «ДДТ» дадуть десять концертів, перші — в Криму (Ялта, Севастополь, Євпаторія, Сімферополь, Судак), останній — на початку листопада в київському Палаці спорту.

      12 червня «ДДТ» концертували в Уфі — місті, де народилася група. «Зібрали, — каже Шевчук, — двадцять тисяч квитків. У Петербурзі, який став для нас рідним і де, сподіваюсь, група помре,  прийшло  тридцять тисяч сто шістдесят три чоловіки».

      Про свій новий альбом Шевчук говорить так: «Колись одна дівчинка запитала у Льва Толстого: «А про що вона, ваша «Війна і мир?» Толстой відповів: «Мені легше знову написати, ніж відповісти». Слухайте альбом». «Без вести пропавший» зроблений дійсно якісно. Але, як на мене, надто багато уваги віддано словам, а мало — музиці. Через те, що в усіх без винятку піснях, і ліричних, і жорстко-рокових, звучать бас-гітара, ударні та комп'ютерні семпли, мелодії на слух видаються трохи одноманітними.  І хоч у прес-релізі й зазначено, що диск «позначить нові кордони групи «ДДТ», скільки разів ми це вже читали — в релізах Грєбєнщикова, Бутусова, «Арії»...

      Сам Шевчук, поправляючи на переніссі окуляри і чухаючи спину в сірій футболці, трошки театрально зітхає: «Почуваюся погано — помираю: ноги не ходять, очі не бачать, вуха не чують, волосся випадає, сексуальна енергія іде в землю. Але все нормально —  головне, що душа молода». Каже, що збирається померти молодим. На запитання, чого хоче від життя, відповідає швидко: «Негритянку!».

      Шевчука зачепили за живе під час прес-конференції кілька тем. Перша — попса: «Попса — це тоталітарне мистецтво, прикуплене. Той самий Кіркоров жалюгідний, який намагається бути мужиком, а в нього нічого не виходить ( ох і зла ж пам'ять у «совісті російського року», досі не забув, як четверо охоронців Кіркорова його відмотузили). У Росії три провідних канали, і на них показують таку брехню, аж вуха в'януть. Я три години колись спілкувався з продюсером одного з цих каналів і намагався йому довести, що телебачення — це не просто бізнес. Якщо воно впливає на психіку людей — це мистецтво, і не можна втелющувати їм у мізки всяку лабуду. Але глухо, як у танку». Друга тема, яка запалила Шевчука, звісно — рок-н-рол: «Першим рок-н-рольщиком був Шекспір, який сказав: «Бути чи не бути?». У попси питання простіші: «Спати чи не спати?».

      Багато говорила легенда російського року і про помаранчеву революцію: «Восени я приїхав на Майдан не підтримувати помаранчеву революцію, а як очі та вуха. В Росії були люди, які казали, що я зрадив Росію. Але, мабуть, це та Росія, за яку «вони» стояли. Моя Росія добра, чутлива, я би сказав — інтелігентна. Бути патріотом своєї країни — не значить принижувати чи опускати когось. Як я себе відчуваю в післяреволюційному Києві? Хліба на деревах я ще не бачив, і молочні ріки теж не течуть. Але це, мабуть, на краще. В себе дома я такої революції не хотів би — вона була б «дубова» чи «березова». У нас народ зліший вашого буде».

      Відмовився говорити Шевчук про відзнятий минулого року документальний серіал Андрія Желєзнякова та Олександра Пєскова «Земне і небесне». «Це фільм про стосунки Бога і людини, — сказав він, — інтимніше навіть, ніж стосунки жінки й чоловіка». «Земне і небесне» розповідає про становлення православної церкви від появи Андрія Первозванного на руській землі до боїв на Курській дузі й застінків ГУЛАГу. Серіал розбитий на сім серій, кожна з яких має свого ведучого — Федора Бондарчука, Ірину Купченко, Володимира Заманського... Сьому серію — «Без Патриарха» — веде Юрій Шевчук. Зокрема, у фільмі він у сорокаградусний мороз купається в Дівєєво у джерелі святого Серафима Саровського. Там навіть влітку вода крижана. А Шевчук поліз з ангіною! І що? Ангіна... пройшла через два дні. «Сьогодні, — стверджує лідер «ДДТ», — в кіно зніматись більше не збираюся. А після концертного туру, — ділиться він планами на майбутнє, — сяду працювати над  авторськими піснями, які не ввійшли до альбому».