Віза для сальмонели

      Що нам їсти й пити та якої якості хліб насущний споживати — вирішуватимуть народні депутати. Нещодавно в першому читанні Верховна Рада України прийняла новий законопроект «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини». Цілі й завдання документа благородні й прийнятні, адже він входить до урядового проекту «Вступ України до СОТ» та ставить за мету приведення законодавства нашої держави у відповідність до вимог СОТ, зокрема Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Утім головне — щоб, поспішаючи з прийняттям вельми актуальних законів, не сталося так, як у тій народній приказці, в якій один дрова рубає, а іншого тріски по голові б'ють.

Нове — не завжди краще

      Серйозні застереження та занепокоєння у разі прийняття згаданого законопроекту висловлюють сьогодні основні учасники продовольчого ринку: виробники, імпортери, представники органів влади та громадських організацій. Більшість із них дiйшла банального висновку: іде боротьба за розподіл сфер державного контролю харчових продуктів і продовольчої сировини. А nota bene цієї боротьби — це вузькі відомчі інтереси. На думку багатьох фахівців, прийняття згаданого закону в запропонованій редакції не відповідає національним інтересам України і неминуче призведе до негативних наслідків як для економіки країни в цілому, так і для здоров'я та життя громадян України. Тому що реалізація його положень, як вважають фахівці, призведе до руйнації існуючого механізму і системи контролю з боку держави стосовно безпеки та якості імпортної сільськогосподарської продукції. Крім того, порушить взаємодію між митною службою та органами державного контролю, створить сприятливі умови для ввезення в Україну недоброякісної та небезпечної продукції. Проте незважаючи на такі песимістичні прогнози законопроект прийнято за основу.

      Голоси багатьох не були почутi. Це при тому, що парламентський Комітет з питань промислової політики і підприємництва прийняв рішення відхилити документ, а Держспоживстандарт погодив його із суттєвими зауваженнями, які так і не було враховано. Громадські організації, серед яких — профспілка машинобудівників та Українська асоціація споживачів, наполегливо пропонували Верховній Раді направити законопроект на доопрацювання. Крім того, Торгова палата США в Україні надала Комітету з питань промислової політики і підприємництва висновок, що низка положень законопроекту не відповідає вимогам СОТ та європейського законодавства й може значно погіршити умови ведення бізнесу в Україні.

Імпорт із секретом

      Докорінно змінюючи концепцію попереднього закону, народні обранці стануть причетними до руйнації вже створеної дієвої системи захисту вітчизняного продовольчого ринку від «непотребу». Зрештою, тим самим ці зміни позбавлять, крім усього, українських товаровиробників можливості користуватися вже досягнутими угодами про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності. Насамперед, з країнами СНД, куди спрямовується майже половина експорту нашої харчової продукції. Адже вітчизняні товаровиробники будуть змушені здійснювати сертифікацію своєї продукції у кожній із країн СНД. По-перше, це зовсім інший рівень цін за проведення таких робіт, що відіб'ється, зокрема, на собівартості продукції. По-друге, це, безумовно, стане додатковим і суттєвим технічним бар'єром у торгівлі. Натомість імпортні продукти отримають безперешкодний доступ на споживчий ринок України.

      Мабуть, багато хто пам'ятає, як на початку 90-х років ринок України заполонили харчові продукти та харчова сировина низької якості, здебільшого підроблені та фальсифіковані, з вичерпаними термінами придатності. Наслідки відчули тоді всі. Адже, насамперед, погіршилося становище на споживчому ринку, почастішали випадки отруєнь тощо. Було очевидним, що відповідні органи Міністерства охорони здоров'я України та департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики, які на той час мали забезпечити захист населення України від споживання неякісної і небезпечної продукції (згідно із законами України «Про ветеринарну медицину» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»), не впоралися з завданням.

      Для виходу з кризової ситуації, за ініціативою тодішнього Держстандарту України, Верховна Рада прийняла Закон «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини». Водночас в Україні з урахуванням міжнародного досвіду для забезпечення якості та безпеки продукції було запроваджено обов'язкову сертифікацію харчової продукції і продовольчої сировини.

      Практичне запровадження цієї системи в Україні дозволило, по-перше, зберегти та поліпшити структуру експорту-імпорту товарів завдяки укладеним міжурядовим угодам про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації; по-друге, створити для вітчизняного виробника добросовісне конкурентне середовище, а також ввести умови протидії для ввезення в Україну імпортних товарів невідомого походження або неякісних. Проте думки щодо відмови від обов'язкової сертифікації наразі лунають все частіше і частіше. І саме цей законопроект, серед іншого, робить у цьому напрямку суттєвий крок.

А споживача якраз i не помітили

      Сьогодні перелік продукції, що підлягає обов'язковiй сертифікації, скорочений і значно менший, ніж, наприклад, у Росії. Добре це чи погано, є різні думки. Наприклад, представники хутрової промисловості запевняють, що здійснюють свою діяльність у надзвичайно нерівних конкурентних умовах. Адже свою продукцію вимушені сертифікувати, оскільки вона експортується, зокрема в Росію, де сертифікація аналогічних виробів є обов'язковою. Водночас в Україні хутро не входить до переліку продукції, що підлягає обов'язковiй сертифікації, і чи не тому на нашому внутрішньому ринку реалізуються імпортні вироби низької якості, без дотримання технологічних регламентів та з неконтрольованим впливом на довкілля? Але при цьому заморські шкірянки на 10—20 відсотків дешевші за товар вітчизняного виробництва.

      Хтось із депутатів під час обговорення законопроекту влучно сказав, що вади цього документу ріжуть око. Не помилюся, якщо назву з-поміж таких вад дублювання повноважень органів державного контролю та нагляду у сфері виробництва й обігу продуктів харчування. У законопроекті не визначено функцій Держспоживстандарту та його ролі у системі державного регулювання якості й безпечності продовольчої продукції. Хоча ці функції вже давно закріплено значною кількістю законодавчих актів і, в першу чергу, Законом України «Про захист прав споживачів». Багато експертів слушно зауважують, що для запобігання негативним наслідкам документ слід розглядати і подавати до Верховної Ради України не на заміну чинного Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», а як окремий законопроект, під іншою назвою. У цьому разі справді є шанс усунути дублювання функцій контролю і нагляду між органами Міністерства охорони здоров'я України і Департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України.

Вікторія ЗАДОРОЖНА.