Місити тісто за ракетними технологіями

      Щорічну економію у 100 тисяч гривень дає Смілянському машинобудівному заводу впровадження у виробництво унікальних оборонних технологій, які  використовують у ракетобудівній галузі. «Задіяні по конверсії горизонтально-давильні верстати, з підприємств оборонки Росії дозволяють нам виробляти діжі від 40 до 330 літрів за тією ж технологією, за якою виготовляються й ковпаки для головок ракет. Усе це  робиться шляхом ротаційної витяжки із суцільного листа металу, а не з'єднуванням кількох листів, як це було раніше», — розповідає «Україні молодій» голова правління, генеральний директор ВАТ «Сміламаш» Анатолій Шпак, який працює на цьому підприємстві 43 роки, з них 22 роки — на посаді керівника.

      Тільки один штрих: Смілянський машинобудівний завод є чи не єдиним підприємством у Черкаській області, яке не зупинялося навіть у найважчі для економіки часи. Більше того, торік Анатолію Шпаку довелося витримати чималий тиск, коли йому досить серйозно пропонували продати завод. Він каже, що вдячний членам правління, котрі не спокусилися на великі гроші й не віддали акції заводу в чужі руки.

      Так вкотре вдалося зберегти підприємство, славна історія якого йде ще від братів Олександра, Володимира та Льва Бобринських, які були спадкоємцями Катерини II та князя Григорія Потьомкіна й 165 років тому збудували у Смілі механічні майстерні, де виготовляли та ремонтували обладнання для власних цукрових заводів. Сьогодні на Смілянському машбуді напрацьовані добрі традиції з виготовлення обладнання для цукрової, олійножирової, спиртової та виноробної промисловості, консервної галузі, але 60 відсотків продукції припадає на хлібопекарську продукцію. Цікаво, що більше двох третин хлібобулочних виробів на заводах колишнього Союзу виготовлялося за допомогою тістомісильних машин Смілянського машбуду: 60 років це підприємство спеціалізується  на виробництві хлібопекарського обладнання. До речі, технологію виготовлення тістозмішувачів останнього покоління  заводчани випробовували у Національному університеті харчових технологій. Ця ідея належить головному інженеру Володимиру Шалигіну. Нині у смілянських машинобудівників чимало нових планів щодо оновлення свого виробництва. Але на це потрібні солідні кошти.

      «Ми сподіваємося на власні сили і хочемо вийти на євроринок зі своєю новинкою — тістомісильною машиною середнього класу «Інтенсив -200», тут механічне вивантаження і дві швидкості. А взагалі наш завод виготовляє 10 модифікацій тістомісильних машин різної потужності — як для великих хлібокомбінатів,  так і для приватних кафе та ресторанів, з однією чи двома швидкостями, з ручним чи автоматичним підйомом траверси, звичайним чи порційним замісом. Той же «Інтенсив», який частіше всього використовують для виготовлення батонів, уже успішно працює на  хлібозаводах України, є ці машини в Білорусі, США, Монголії, Польщі, Ємені, Кубі», — розповідає далі Анатолій Лукич.  За його словами, до звичної гами хлібопекарського обладнання, яке виробляють смілянські машинобудівники і яке користується попитом, — це машини тісторобні, шафи електричні, дозатори води,  візки стелажні, діжі,  просіювачі борошна, тут  додали і новий тістоподілювач, аналога якому на теренах СНД немає. Таких тістоподілювачів завод виготовив уже 15 штук. Почали тут випускати і машини збивальні для кондитерської промисловості, які також виробляють тільки на Смілянському заводі. Не так давно завод виготовив і власний міксер Л4 -ШВМ -30 і Л4 -ШВМ -60, адже донедавна  в Україні  вони були лише виробництва країн Європи та Росії. Отож машинобудівникам удалося заповнити і цю нішу на ринку. Зазначимо, що у міксерах, які виробляє «Сміламаш», фрикційну передачу для збивання кондитерської суміші замінено частотним перетворювачем. Це дозволяє плавно регулювати швидкість оборотів міксера. Передбачено тут і шкребок, який знімає продукт зі стінок міксера. Цю новинку вже помітили, і її реалізація нині виросла  вдвічі.

      «Обсяги виробництва на Смілянському машбуді щороку складають у нас приблизно 20 мільйонів гривень, цьогоріч плануємо вийти більш ніж на 22 мільйони гривень. Хоча ця цифра може вирости, як це трапилося торік, коли ми розпочали виробництво залізничних цистерн для перевезення паливно-мастильних матеріалів. Для нас це зовсім нова продукція, її випуск ми освоїли у досить стислі терміни. Правда, тогорічний кількаразовий ріст цін на метал зробив свою чорну справу, і цистерни російського виробництва стали дешевшими за наші. А на цей рік ми планували мати замовлення на виготовлення  250 таких цистерн, отож могли б заробити для підприємства чималі кошти. Тепер шукаємо вихід із цієї ситуації», — стверджує Анатолій Шпак.

      Анатолій Лукич говорить, що  планомірно підприємство трудиться з 1996 року. З кожним роком зростають темпи виробництва, і це є красномовним свідченням стабільності у роботі заводу. Обсяги реалізації продукції тільки у 2004 році збільшилися на 35 %. З 2000 року тут не скоротили жодного працівника, а у 2003 — 2004 роках стали «Кращим роботодавцем року» у Смілі, створивши на своєму підприємстві додатково 30 робочих місць. Директор переконаний, що і цього року завод зможе взяти на роботу нових людей.

      Продуктивно завод працює не тільки з Росією, а й з Білоруссю, Латвією. Знайшли тут шляхи співпраці з Казахстаном, Ізраїлем, ведуть переговори з Киргизстаном. Навіть у Нью -Йорк продали одну свою тістомісильну машину. Нині зайняті підготовкою виробництва для  виготовлення 100 тістомісильних машин і 220 нержавіючих діж до них для Ємена. Цей контракт складе більше 2,5 млн. грн.  До речі, цього року машинобудівники інтенсивно працюють над виконанням замовлення  росіян на обладнання для цукрової промисловості, наприклад лише Татарстан замовив тут 6 випарних апаратів на суму 2,5 мільйона гривень, є  замовлення на виготовлення 12 бурякорізок, яких раніше на рік завод виробляв  усього одну-дві. Анатолій Шпак  переконаний, що цукровикам України так само не обійтися без обладнання Смілянського машбуду. Поки для цих підприємств України машбуд  поставляє тільки запасні частини, а замовлення на обладнання надходять мляво.

      «На мою думку, серед власників цукрових заводів немає колишніх професіоналів, котрі по-справжньому турбувалися  б про цукрову галузь і дбали про переоснащення виробництва. Але, я переконаний, Україна все одно прийде до цього», — вважає Анатолій Лукич.

      Він каже, що колектив Смілянського машинобудівного заводу не розгубився під час перебудови, й у ринковому морі дістався берега, розраховуючи лише на свої сили та професіоналізм. У серпні цього року завод здає в експлуатацію 30-квартирний житловий будинок для військовослужбовців: спільно з Міністерством оборони заводчани реконструювали гуртожиток, і це теж приклад того, як можна при бажанні працювати.

      Цього року на машинобудівному ухвалили комплексну програму економічного та соціального розвитку підприємства на 2005 — 2006 роки, розділи якої — Перспектива, Робота, Стимули, Інвестиції, Оновлення, Якість, Структура, Турбота, Економія — говорять самі за себе. Правління  ВАТ переконане, що така програма допоможе збільшити реалізацію готової продукції та послуг, розширити ринки збуту, зекономити на всіх видах матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, дозволить вкладати власні інвестиції у розвиток виробництва, створювати нові робочі місця, вплине на збільшення зарплати працівникам заводу    

      Додамо, що продукція «Сміламаш» атестована за стандартами якості України (УкрСЕПРО), Держстандарту Росії, а саме підприємство одержало нагороду Паризького клубу  лідерів торгівлі і було відзначено міжнародними нагородами Австрії, Франції та Іспанії.