Добро у повному шоколаді

Чарлі Бакет

      Був на світі хлопчик Чарлі Бакет, який мешкав із двома старезними бабусями, двома старезними дідусями, татом і мамою в дерев'яній хатинці на краю великого міста. Родина, в якій тільки тато працював на фабриці зубної пасти, дуже бідувала — всі семеро тулилися в двох маленьких кімнатках, єдине ліжко віддали двом стареньким парам, молодше покоління спало на матрацах на підлозі, а Чарлі отримував єдину шоколадну плиточку на рік — на свій день народження, і їв її малесенькими шматочками кілька місяців. Так би й виростав чемний і чуйний хлопчик у чесних злиднях і дружній безпросвітності, якби загадковий директор шоколадної фабрики містер Віллі  Вонка не оголосив конкурс: ті, хто знайдуть під обгортками звичайнісіньких шоколадних батончиків золоті квитки, потраплять на фабрику, у ворота якої давно ніхто не заходив і з воріт якої ніхто не виходив,  і будуть забезпечені солодощами до кінця життя. Біда тільки в тому, що золотих квиточків містер Вонка надрукував усього п'ять, і як же мріяв Чарлі Бакет знайти квиток, але з його однією шоколадкою на рік це була занадто смілива мрія...

      Так само з трепетом розгортали малесенькі плиточки шоколаду із написом «Чарлі і шоколадна фабрика» дітлахи, які прийшли в книгарню «Буква» в першій лінії «Глобуса» на презентацію однойменної книжки видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га». Бо директор «А-Ба-Би» Іван Малкович пообіцяв тим, у кого в плиточці буде золотий квиток — книжку в подарунок. Історія відомого англійського письменника Роальда Дала ожила, коло замкнулося, а хвилювання Чарлі передалося маленьким читачам.

      Крім роздачі книжок володарям золотих квитків і автографів усім бажаючим, презентація включала в себе традиційну для «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Ги» пісенну частину — видавець і редактор  Іван Малкович співав і грав на скрипці, перекладач Віктор Морозов співав і грав на гітарі, художник обкладинки Євгенія Гапчинська співала і грала на бубні. До речі, пісні, які співають у романі кумедні умпа-лумпи — справа рук Івана Малковича, він їх так дотепненько «переложив» українською. Ось, наприклад, «Августус Глуп! Августус Глуп! Скупий тюфтелька-товстопуп! І день, і ніч свинюка ця жере і хлебче без кінця», або «Чи знають татусі і мами, що робить телик з дітлахами? У голові стає в них пусто! Гниє уява, мов капуста! Усі зникають почуття й таке тупе стає дитя, що не сприймає чарівні казки, фантазії, пісні! А мозок, як швейцарський сир, у мозку тім — мільйони дір...Порожні очі, згаслий зір!»

Іван Малкович, Віктор Морозов і Євгенія Гапчинська

      «Це була дуже приємна робота, — каже Іван Малкович про новодрук. —  Я би радив цю книжку прочитати всім дітям  (усім не вистачить, бо перший тираж усього 7000 примірників. — Авт.), я вважаю, що це одна з найзворушливіших книжок нашого часу, і дуже смішна, і моментами якась грубувата, бо там є такі умпа-лумпи, які щось виробляють. Ви її проковтнете за годину. Я коли читав своїм дітям,  мені бринів голос, не міг читати — сльози набігали: бідний хлопчик, який на рік мав тільки одну шоколадку — на день народження, і з ним трапляється така велика пригода. Це дуже співзвучна книжка нашому життю». А золотий квиток Роалду Далу в Україні  забезпечив «нежурливий» Віктор Морозов, з його легкої руки і Пауло Коельо потрапив у вітчизняну літературну орбіту.  Віктор Морозов звернув увагу на «Чарлі і шоколадну фабрику» з подачі своєї дружини Мотрі, яка народилася в Канаді і виросла на цій класичній для західного світу історії. Зворушливості цій червоно-шоколадній книжці надає і обкладинка Євгенії Гапчинської, художниці, яка зберегла дитячу чистоту погляду на світ і легкий флер чарівності. Важливо те, що Малкович і Гапчинська знайшли один одного, і незабаром вийде ще одна їхня спільна книжка — про дівчинку Лізу, яка подорожує майстернями великих художників.

Роалд Дал

      Літературний дідусь Гаррі  Поттера (критики часто називають Дала літературним батьком Джоан Роулінг. —  Авт.) народився 1916 року в норвезькій сім'ї, але в Південному Уельсі. Пригод й історій у його власному житті вистачало, їх можна було б просто акуратно записати і не турбувати мозкові центри, які відповідають за фантазію: Роалд був «офіційним» фотографом групи школярів, які досліджували Ньюфаундленд, пройшов дворічний курс навчання в нафтовій комапнії Shell, як співробітник цієї фірми два роки працював у Танзанії і, до речі, вивчив мову суахілі, на початку Другої світової війни Дал примчався  за 600 миль на старенькому «Форді» у Кенію і вступив добровольцем у ВВС Великобританії, півроку повчився на льотчика-винищувача, воював у Лівії, Греції, Єгипті, на його рахунку два збитих німецьких бомбардувальники і списання з військової служби у 1942 році через серйозне поранення. Потім була посада помічника військового аташе в посольстві Британії у Вашингтоні, співробітництво з Уолтом Діснеєм — ілюстрована книга «Гремліни» про злих духів, які заважають льотчикам, потім був шлюб із голлівудською зіркою Патрицією Ніл, п'ятеро дітей і «Оскар» Патриції за роль у фільмі «Шкаралупа». 19 років подружнього життя з пані Ніл були плідними — він активно пише (по 4 години щодня) і видається, до нього благоволять критики, він починає кар'єру кіносценариста — і, до речі, він написав сценарій до фільму про Джеймса Бонда  «Живеш тільки двічі» за романом свого друга Яна Флемінга, всього за сценаріями та творами  Роалда Даля знято близько 20 фільмів, і кар'єру драматурга, але тут Роалда спіткала невдача, за мотивами цього шлюбу Феррел написав книгу «Пет і Роалд», за якою зняли кіно «Історія Патриції Ніл». 1983 рік став роком розлучення з Патрицією і одруження з Фелісіті Д'Абро, з якою майстер оповідання і чорного гумору прожив до кінця своїх днів (1990).

      Оскільки Роалд Дал вважав, що  поширення комунізму дорівнює за небезпекою для людства гонці ядерних озброєнь, не випадає дивуватися, що в СРСР твори англійського метра не видавалися, але якщо за останні 10-12 років росіяни надолужили згаяне і видали Дала вроздріб і оптом в усіх варіантах, а взимку 1996 року в Петербург приїздила вдова письменника Фелісіті Дал на концерти за мотивами казки Роалда Дала «The minpins» на музику Яна Сибеліуса, то для українського читача цей письменник — суцільна terra inkognita. Втім Іван Малкович пообіцяв, що принаймні дві інші найвідоміші дитячі книги британського норвежця — «Джеймс і гігантський персик» і «Чарлі та великий скляний ліфт» — «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» обов'язково видасть українською. Якщо «Чарлі» стане «паровозиком» для дорослих читачів, який привезе їх у світ оповідань Роалда Дала, це теж хороший результат, його «чорний» гумор і естетизм, вміння розповідати історії і тримати інтригу ставить Дала у розряд письменників, яких я для себе називаю «глибокі і не нудні». Хоча цей письменник, який любив Бетховена, програми новин і  запах смаженого бекона, і теоретично, і практично пропагував форму новели, оповідання, з-під його пера виходили  і романи, в тому числі й автобіографічні, і навіть один скандально-еротичний «Дядечко Освальд», героями якого є Уїнстон Черчілль, Володимир Ленін, Ян Сибеліус, Герберт Уелс та інші знаменитості, деякі свої книги він начитав власним голосом, і просунуті користувачі аудіокниг можуть пометушитися і знайти хорошу літературу мовою оригіналу і з голосу автора.

Джоні Депп

      15 липня відбудеться світова прем'єра  британсько-американської стрічки «Чарлі і шоколадна фабрика», і роль  ексцентричного короля шоколадок і льодяників у ньому зіграє Джоні Депп. Власне під цю прем'єру, яка  в український прокат, очевидно, потрапить у серпні, видавництво і спланувало українську версію книжки Роалда Дала. «Ніхто, звичайно, не буде вкладати в переклад фільму українською мінімум 20000 доларів, щоб діти це чули українською мовою. Дуже  жаль, дуже прикро, але бодай «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» заповнює цю прогалину», — каже Іван Малкович.

      Картина режисера  Тіма Бартона («Труп нареченої», «Велика риба», «Бетмен», «Планета мавп») насправді рімейк, бо в 1971 році був знятий фільм «Про Віллі Вонка і шоколадну фабрику», але перший виконавець ролі Вонка Уайлдер уже благословив нову роботу. Як тільки стало відомо, що на режисерському стільчику висітиме табличка з ім'ям  Тіма Бартона, сумнівів щодо виконавця головної ролі в кінотусовці не залишилося — звичайно, Джонні — улюблений актор Тіма. В інтернеті я читала рецензію якогось унікума, якому вдалося потрапити на допрем'єрний тест-перегляд нової картини, за його спостереженнями Депп там схожий на Майкла Джексона: завжди в рукавичках, надміру ексцентричний і запрошує до себе дітей. За словами режисера, ця картина буде ближчою до тексту роману за попереднє кіно, в цьому власне і полягає її концепція. А ЗМІ заковтнули і обсмоктують інформацію про те, що 46-річний Бартон витратив мільйони доларів на те, щоб навчити білок лущити лісові горіхи, сортувати і завантажувати їх на стрічку конвеєра. Півроку білки навчалися в спеціальній школі, щоб догодити режисеру в кадрі. Керівництво Warner Brothers вважає, що за мотивами фільму може вийти непогана комп'ютерна гра.